Казимир (Казімєж) Казимирович Ундерко (; 22 грудня 1912, Кам'янець-Подільський, Російська імперія — 20 жовтня 1977, Варшава, Польська Народна Республіка) — генерал бригади Народного війська польського.

Біографія Народився 22 грудня 1912 року в Кам'янці-Подільському. Поляк. Батько — Казимир Францевич Ундерко (нар 1888), уродженець Львова, працював торговцем. 1 квітня 1930 року Кам'янець-Подільським ГПУ був висланий на північ Російської РФСР за антирадянську пропаганду (реабілітований 17 квітня 1991 року)Профиль Казимира Ундерко-старшего на сайте «Відкритий список» .

Закінчив польську початкову школу в Кам'янці-Подільському та польське технічне училище в Києві, працював техніком-конструктором. Член ВЛКСМ з 1929 року, член ВКП (б) з 1935 року. З 1935 року служив в РСЧА офіцером-техніком, викладав сільське господарство в технікумі в Кам'янці. 26 травня 1939 року заарештований НКВД за безпідставним звинуваченням у шпигунстві. 2 вересня 1940 року особливим розпорядженням НКВС СРСР засуджений до 8 років позбавлення волі у ВТТ; звільнений навесні 1943 року і спрямований до лав Польських збройних сил у СРСР (Сельці, близько Оки).

З травня 1943 року заступник командира взводу, пізніше заступник командира роти і командир автомобільної роти 1-ї польської піхотної дивізії імені Тадеушка Косцюшко. Брав участь в боях за Демблін, варшавський округ Прага і за Варшаву (звільнення в січні 1945 року), в прориві Померанського валу, переправи через Одер і Берлінській операції. У грудні 1945 року очолив автомобільну службу 1-ї польської піхотної дивізії, в березні 1946 року проведений в майори.

У 1947 році очолив 1-й автомобільний полк з березня 1948 року керував відділом Департаменту транспортної служби Міністерства національної оборони Польщі. У вересні 1949 року одержав польське громадянство, з квітня 1950 року став комендантом в Пилі, з січня 1952 року начальник відділу Керівництва автомобільної служби, з січня 1954 року — заступник начальника автомобільної служби Польщі. У квітні 1956 року очолив технічний відділ Генерального штабу Війська Польського, в липні отримав військове звання генерала бригади.

З листопада 1957 року — директор центрального інженерного управління Міністерства зовнішньої торгівлі ПНР. У липні 1964 року призначений торговим представником в Москві (інженер-консультант до 30 листопада 1971 року). У травні 1972 року рішенням віцеміністра національної оборони генерала дивізії Юзефа Урбановича відправлений у відставку. Посмертно реабілітований військовою прокуратурою Прикарпатського військового округу 9 лютого 1990 рокуПрофиль Казимира Ундерко-младшего на сайте «Відкритий список» .

Нагороди

Орден «Знамя Труда» II ступеня (1963) Командорський хрест ордена Відродження Польщі (1972) Кавалерський хрест ордена Відродження Польщі (1958) Хрест хоробрих (1945) Золотий хрест Заслуги (1946) Срібний хрест Заслуги (1946) Срібна медаль «Заслуженим на полі Слави» (тричі, 1945) Медаль «За участь в боях за Берлін» (1966) Медаль 10-річчя Народної Польщі Золота медаль «Збройні сили на службі Батьківщині» Срібна медаль «Збройні сили на службі Батьківщині» Срібна медаль «За заслуги при захисті країни» (1968) Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Примітки

Література