Арно Шікеданц (; Запис у метриці Ризького собору (), Рига — наприкінці квітня 1945, Берлін) — німецький партійний діяч, дипломат, урядовець доби націонал-соціалізму, начальник штабу зовнішньополітичного управління НСДАП. Пропонувався на посаду райхскомісара України, пізніше затверджений на посаді керівника планованого райхскомісаріату Кавказ.
Життєпис Народився в Ризі (тоді — Російська імперія). Походив із балтійських німців. У своєму рідному місті познайомився з Альфредом Розенбергом, який виріс в естонському місті Ревель, а з 1910 року навчався в Ризькій політехніці. У літературі Розенберг зокрема називає Шікеданца «шкільним другом» і «корбратом». Згадка як про шкільного друга зумовлена спільним навчанням у Ризькій політехніціErnst Piper: Alfred Rosenberg. Hitlers Chefideologe. München 2005, ISBN 3-89667-148-0, S. 290, а «корбрат» походить від заснованої 1875 року студентської корпорації (кор) «Рубонія», членами якої Розенберг і Шікеданц стали одного й того самого дня, 2 березня 1911 рокуPhilisterverband der Rubonia: Album Rubonorum 1875—1972. Bearb. von Woldemar Helb (Alb. Rub.275). Erlangen ? 1972/73.. В силу такої рано виниклої дружби Шікеданц залишався одним із небагатьох нерозлучних друзів Розенберга.Manfred Weissbecker: Alfred Rosenberg. «Die antisemitische Bewegung war nur eine Schutzmaßnahme…» In: Kurt Pätzold, Manfred Weißbecker (Hrsg.): Stufen zum Galgen. Lebenswege vor den Nürnberger Urteilen. Leipzig, 1999, ISBN 3-86189-163-8, S. 154 Зв'язок з Розенбергом мав визначальний характер і відтоді справляв вирішальний вплив на все його життя.
Разом із Розенбергом, як засвідчує Album Rubonorum, він із літа 1915 року продовжив навчання у Москві, здобувши там у січні 1918 року фах хімікаWoldemar Helb: Album Rubonorum, 4. Auflage, Philisterverband der Rubonia 1972.. Тим самим особисто зіткнувся з правлінням більшовиківMichael Kellogg: (2005) The Russian Roots of Nazism. White Émigrés and the making of National Socialism 1917—1945. ISBN 0-521-84512-2, S. 83. Восени 1918 року записався добровольцем у німецький кавалерійський полк і таким чином узяв участь як вояк кайзерівської армії у Першій світовій війні. Перед кінцем війни в 1918 році Шікеданц працював спільно з Ервіном фон Шойбнером-Ріхтером, Отто фон Курзелем і Максом Гільдебертом Бемом на німецьких окупантів у Ризі у відділі преси при Головному командуванні 8-ї армії (Обер Ост VIII). Отто фон Курзель, із яким Шікеданц до того часу співпрацював, був першим поряд із Ернстом Фрідріхом Тоде, кого відвідав Розенберг після переїзду в Мюнхен наприкінці 1918 рокуAlfred Rosenberg: Letzte Aufzeichnungen, Göttingen 1955, S. 66, 71.. 1919 року він вступив у Балтійський ландесвер, який у травні 1919 року відвоював окуповану більшовиками Ригу.
На початку двадцятих років Шікеданц працював у заснованій Максом фон Шойбнером-Ріхтером організації «Відродження» (), де він із фон Шойбнером-Ріхтером і Біскупським займався поточними справамиMichael Kellogg: (2005) The Russian Roots of Nazism. White Émigrés and the making of National Socialism 1917—1945. ISBN 0-521-84512-2, S. 128. Водночас Шікеданц був заступником директораJohannes Baur: Die Russische Kolonie in München 1900—1945: deutsch-russische Beziehungen im 20. Jahrhundert, Harrassowitz Verlag 1998, ISBN 3-447-04023-8, S. 186 та особистим секретарем віцепрезидента організації Біскупського. Спільно з останнім він домовився з російським спадкоємцем престолу, великим князем Кирилом Володимировичем Романовим, що генерал ЛюдендорфMichael Kellogg: (2005) The Russian Roots of Nazism. White Émigrés and the making of National Socialism 1917—1945. ISBN 0-521-84512-2, S. 223 міг би використати гроші в розмірі 500 000 золотих марок на просування спільної національної німецько-російської справиMichael Kellogg: (2005) The Russian Roots of Nazism. White Émigrés and the making of National Socialism 1917—1945. ISBN 0-521-84512-2, S. 248.
Шікеданц також підтримував фон Шойбнера-Ріхтера щодо видання тижневика «Економічно-політична кореспонденція „Відродження“ зі східних питань та їхнього значення для Німеччини» (). З 1923 по 1933 рік Шікеданц був керівником берлінського бюро антисемітської щоденної газети Völkischer BeobachterAndreas Zellhuber: «Unsere Verwaltung treibt einer Katastrophe zu …». Das Reichsministerium für die besetzten Ostgebiete und die deutsche Besatzungsherrschaft in der Sowjetunion 1941—1945. Vögel, München 2006, S. 64, ISBN 3-89650-213-1. (Angegebene Quellen: Kuusisto, Rosenberg, S. 45 und S. 111 sowie Jacobson, NS-Außenpolitik, S. 56 f.). За свою участь у гітлерівському путчі Шікеданц був пізніше зарахований до «старих бійців» і отримав так званий «орден крові»Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 2007, S. 533. (Клее писав, що Шікеданц був начальником штабу зовнішньополітичного управління до 1945 року. Однак його було розпущено навесні 1943 р.).
1927 року Шікеданц опублікував нібито гностичний і апокаліптичнийReinhard W. Sonnenschmidt: Politische Gnosis. Entfremdungsglaube und Unsterblichkeitsillusion in spätantiker Religion und politischer Philosophie, München 2001, ISBN 3-7705-3626-6; Klaus Vondung: Die Apokalypse in Deutschland. München 1988, ISBN 3-423-04488-8., а також радикально антисемітський твір «Єврейство — антираса», а 1928 року його змістове продовження «Соціал-паразитизм у житті народів», де зобразив євреїв як «расу» паразитів і шкідників. На останню публікацію потім відверто посилався Розенберг, перейнявши поняття та ідею паразитичної «антираси» в його вперше виданому 1930 року «Міфі XX століття».Alfred Rosenberg: Der Mythus des 20. Jahrhunderts. Eine Wertung der seelisch-geistigen Gestaltenkämpfe unserer Zeit, München 1930, S. 437, 439.
У нацистській Німеччині Шікеданц перебував на керівних посадах як у зовнішньополітичному управлінні НСДАП (APA), так і у міністерстві окупованих східних територій (RMfdbO). На чолі цих обох нацистських відомств стояв партійний ідеолог Альфред Розенберг. Важливість Шікеданца полягала в його ролі ідейного натхненника антисемітизму в усіх органах РозенбергаH.D. Heilmann: Aus dem Kriegstagebuch des Diplomaten Otto Bräutigam. In: Götz Aly u. a. (Hrsg.): Biedermann und Schreibtischtäter. Materialien zur deutschen Täter-Biographie, Institut für Sozialforschung in Hamburg: Beiträge zur nationalsozialistischen Gesundheits- und Sozialpolitik 4, Berlin 1987, S. 173.. Йому приписується першість у створенні терміну «антираса» (). Йому також належить ключова роль у розбудові зовнішньополітичного управління.
26 грудня 1934 року Розенберг висловив свою зацікавленість у налагодженні зв'язків із королем Румунії Каролем II, при цьому хотів, щоб ці зв'язки встановив Шікеданц. Того дня Розенберг записав у своєму щоденнику: «Наближається Різдво, я повинен відправити Лекку з кількома втішними словами після майже 3 тижнів перебування назад у Бухарест. Надіюся, в січні вдасться відновити обірвані ниточки. Зв'язки Румунії з Н.[імеччиною] справді варті зусиль. Шікеданц мав би тут поговорити з королем наодинці, щоб підготувати договір про дружбу, з „нашим“ посланництвом можливо все»Hans-Günther Seraphim: Das politische Tagebuch Alfred Rosenbergs. 1934/35 und 1939/40. Göttingen / Berlin / Frankfurt 1956, S. 61 f. (Anpassung des Zitats an die ref. dt. Rechtschr.).
15 червня 1939 року Шікеданц на посаді керівника управління «Схід» в APA надіслав голові райхсканцелярії Гансу Генріху Ламмерсу свою розробку східноєвропейських питаньErnst Piper: Alfred Rosenberg. Hitlers Chefideologe, München 2005, S. 436. (Джерело: IMG Dok. PS-1365, відтворено в: Das politische Tagebuch Alfred Rosenbergs, 1956, S. 141 ff.). На тлі ідеології германізації APA він виступав проти пакту Гітлера-Сталіна, оскільки той обмежував би можливості розширення «німецького життєвого простору». Адже, як ідеться в доповіді, особливо з огляду на українців і білорусів, для майбутнього облаштування східного простору «політико-психологічна обробка населення цих земель, з одного боку, служить полегшенню суто військових дій, а з другого боку, можливому подальшому використанню окремих національностей у німецьких інтересах». Тут Шікеданц уперше сформулював ідею APA про те, що Німеччина повинна єднатися проти Росії з неросійськими народами всередині та за межами Радянського Союзу. Вже в тому самому році Шікеданц подав заявку на посаду у зовнішньополітичний відділ райхсканцелярії, та все ж його прохання було відхиленоErnst Piper: Alfred Rosenberg. Hitlers Chefideologe, München 2005, S. 290. (Джерело: Dieter Rebentisch: Führerstaat und Verwaltung im Zweiten Weltkrieg. Stuttgart 1989, S. 317 Anm. 92.). А Розенберг 25 серпня 1939 року у своєму щоденнику відзначив: «У мене є відчуття, що цей московський пакт коли-небудь помститься націонал-соціалізму. […] Як ми можемо ще говорити про порятунок і облаштування Європи, коли нам доводиться просити допомоги у руйнівника Європи?»Hans-Günther Seraphim: Das politische Tagebuch Alfred Rosenbergs. 1934/35 und 1939/40. Göttingen / Berlin / Frankfurt 1956, S. 92 .
Не пізніше, ніж у вересні 1939 року послабився зв'язок між APA та Лондоном. Розенберг писав 24 вересня 1939 року: «Вчора ось прийшов з Монтре папірець брит.[анського] радника англ.[ійського] міністерства авіації. Він просить, щоб приїхав Шікеданц. Тож він дотримав свого слова, (тоненька) ниточка до Лондона все ще тримається. Завтра доповісти фюреру та Г.[ерінгу]. Мені цікаво, чого панове з Лондона очікують від нас у вигляді можливої основи для миру»Hans-Günther Seraphim: Das politische Tagebuch Alfred Rosenbergs. 1934/35 und 1939/40. Göttingen / Berlin / Frankfurt 1956, S. 98 .
У квітні 1940 року Розенберг утілив свій намір працевлаштувати Шікеданца в райхсканцелярії як зв'язкового APA. 13 квітня 1940 року він записав у своєму щоденнику: «Оскільки Р.[айхс]-комісаріат Норвегії підзвітний Р.[айхс]-канцелярії, Шікеданц провів перемовини з Ламмерсом, який призначив його уповноваженим Р.[айхс]-канцелярії. Тепер через його руки проходить усе листування з Норвегією (включаючи МЗС)»Hans-Günther Seraphim: Das politische Tagebuch Alfred Rosenbergs. 1934/35 und 1939/40. Göttingen / Berlin / Frankfurt 1956, S. 130 .
Після того, як у 1941 році було створено Імперське міністерство з питань окупованих східних територій (RMfdbO), Шікеданц там теж обійняв посаду начальника штабуKarl Drechsler u. a.: Deutschland im zweiten Weltkrieg. Bd. 2: Vom Überfall auf die Sowjetunion bis zur sowjetischen Gegenoffensive bei Stalingrad, Berlin 1975, S. 339; Manfred Weißbecker: Alfred Rosenberg. «Die antisemitische Bewegung war nur eine Schutzmaßnahme…», in: Kurt Pätzold / Manfred Weißbecker (Hrsg.): Stufen zum Galgen. Lebenswege vor den Nürnberger Urteilen, Leipzig 1999, S. 174. у головному управлінні II зі східних і кадрових питань. Спочатку Шікеданца Розенберг просував на «райхскомісара» України. Одначе з пам'ятної записки Розенберга випливає, що він зрештою визначився щодо України на користь Еріха КохаDer Prozess gegen die Hauptkriegsverbrecher vor dem Internationalen Militärgerichtshof Nürnberg 14. November 1945 — 1. Oktober 1946, Bd. XI, München / Zürich 1984. S. 603.. Натомість Шікеданц дістав посаду «райхскомісара» або верховного «цивільного управителя» райхскомісаріату «Кавказ» з осідком у Тбілісі. Проте цей райхскомісаріат під час часткової окупації кавказьких земель групою армій «Південь» залишався під військовою адміністрацією, тому Шікеданц не зміг відіграти тут політичної ролі. Пов'язана з цим «місія» Шікеданца і дипломата Отто Бройтігама провалилася.