Миха́йло Григо́рович Соколо́вський ( 15 листопада 1951, м. Слов'янськ, Сталінська область) — радянський і український футболіст та тренер. Вихованець групи підготовки команди «Хімік» Слов'янськ. Майстер спорту СРСР — 1974 рік. Багаторічний капітан цього клубу. Увійшов до символічної збірної «Шахтаря» за всі роки.«Угольщик», «Стахановец», «Шахтер»! (тижневик «2000»)

Життєпис Починав ігрову кар'єру у друголігових командах: «Авангард» Краматорськ, згодом СКА Київ, де він відбував військову службу, і СК «Чернігів». У перші роки для юного гравця кумиром був Валерій Лобановський, який відмінно «підрізав» м'яч та надавав йому несподівану траєкторію. Ще з дитячих років Соколовський захопився таким виконанням подач і завдяки багатолітнім тренуванням вже виконував такі паси майже досконало.

Дуже успішним у плані футбольного росту став сезон 1973 у першоліговому «Металурзі» (Запоріжжя), після якого Михайло Соколовський став одним з ключових футболістів клубу і почав отримувати запрошення від багатьох команд: «Зеніту» (Ленінград), «Дніпра», київського «Динамо» і московських клубів. Півзахисник вибрав донецький «Шахтар» — однією з причин було просто те, що футболіст родом із Донеччини. У «Шахтарі» й пройшла переважна більшість його кар'єри.

«Шахтар» (1974—1987)

Прихід Соколовського в команду збігся зі зміною наставника — новим керманичем став Володимир Максимович Сальков. Саме з його іменем будуть пов'язані успіхи «Шахтаря» у середині 1970-х років (пост головного тренера він покинув у 1978 році). У 1975 році донеччани стали «срібними» призерами чемпіонату СРСР, що дало змогу команді вперше в історії виступити в єврокубках (у Кубку УЄФА), а центральний півзахисник «Шахтаря» увійшов до списку 33 найкращих футболістів країни.

Кінець 70-х років став дуже успішним для донеччан — «бронза» чемпіонату і фінал Кубка СРСР у 1978 році, віце-чемпіонство у 1979 році. Це «срібло» стало найвищим досягненням «гірників» за всі чемпіонати Радянського Союзу. Донецька команда, яка ще на початку 60-х рр. здобула славу кубкового бійця, виграла Кубок СРСР у 1980 та 1983 роках і входила до фіналу у 1985 і 1986 роках. У «Шахтарі» Соколовський, можливо, не став зіркою радянського футболу, оскільки команда не була лідером чемпіонату, зате після 1987 року півзахисника відзначили нагородою «Вірність клубу» — за найбільше зіграних матчів серед усіх футболістів команди (400 ігор у вищій лізі за «Шахтар»). Тричі входив до списку 33 найкращих футболістів СРСР (1975 — 3 місце, 1982 та 1983 рр. під № 2)

Як на футболіста середини поля, Михайло Соколовський багато забивав, ставши найкращим бомбардиром клубу в історії виступів у першостях СРСР — 87 м'ячів. Зумів поєднати вміння допомагати нападникам та самостійно бити по воротях. Від 1981 до 1987 року — капітан «Шахтаря» (Донецьк). Зумів увійти до символічного Клубу ім. Г. Федотова для гравців, які забили понад 100 голів у вищій лізі, Кубку СРСР та єврокубках.

Закінчував виступи у друголіговому «Кристалі» (Херсон) як тренер-гравець.

Тренерська робота У 1988 році перебував у складі херсонського «Кристалу» — був гравцем-тренером. Згодом працював у командах «Антрацит» (Кіровське), «Сталь» (Стальова Воля, Польща), «Силур» (Харцизьк), «Шахтар» і «Металург» (Донецьк), «Металург» (Запоріжжя).

Одружений. Має сина Дениса і дочку Марину.Розмова з Михайлом Соколовським («Террикон»)

Статистика виступів

Клубна

КлубСезонЧемпіонатКубокЄврокубкиСуперкубокВсьогоІгриГолиІгриГолиІгриГолиІгриГолиІгриГолиАвангард |1970 |40||1||-||-||-||-||-||-||40||1 |- |rowspan="1"|СКА (Київ)197191------91СК Чернігів |1972 |35||11||-||-||-||-||-||-||35||11

|rowspan="1"|Металург З1973385------385Шахтар |1974 |27||5||7||0||-||-||-||-||34||5 |- |1975 |29||11||1||0||-||-||-||-||30||11 |- |1976 (в) |14||1||4||0||-||-||-||-||18||1 |- |1976 (о) |15||1||-||-||6||1||-||-||21||2 |- |1977 |29||5||2||0||-||-||-||-||31||5 |- |1978 |29||5||9||2||2||0||-||-||40||7 |- |1979 |32||4||5||0||2||2||-||-||39||6 |- |1980 |33||6||8||2||2||0||-||-||43||8 |- |1981 |32||6||4||1||-||-||1||0||37||7 |- |1982 |26||12||5||0||-||-||-||-||31||12 |- |1983 |34||15||5||2||4||1||-||-||43||18 |- |1984 |34||7||4||0||2||1||2||1||42||9 |- |1985 |30||6||5||3||0||0||-||-||35||9 |- |1986 |27||3||4||1||-||-||1||1||32||5 |- |1987 |9||0||-||-||-||-||-||-||9||0 |- |rowspan="1"|Кристал1988453------453Всього за Шахтар40087631118542485105Всього за кар'єру567108631118542652126

Титули та досягнення Володар Кубка СРСР (2): 1980, 1983 років. Володар Кубка сезону СРСР: 1984 рік. Срібний призер чемпіонату СРСР (2): 1975, 1979 років. Бронзовий призер чемпіонату СРСР: 1978 рік. Фіналіст Кубка СРСР (3): 1978, 1985, 1986 років. У списку 33 найкращих футболістів СРСР (3): № 2 — 1983, № 3 — 1975, 1982 років. Член Клубу бомбардирів Олега Блохіна — 105 голів. Володар призу «Вірність клубу» — 400 матчів в чемпіонатах СРСР. Рекордсмен «Шахтаря» (Донецьк) за кількістю зіграних матчів у чемпіонатах СРСР — 400. Найкращий бомбардир «Шахтаря» (Донецьк) в чемпіонатах СРСР — 87 голів.

Примітки

Джерела

Розмова з Соколовським на сторінці «Террикон» Біографія на peoples.ru Статистика на сайті КЛИСФ Дані про гравця на сторінці shakhterstat.by.ru

Література Олексій Бабешко, Андрій Бабешко: «„Шахтарю“ — 70 років. Хто є хто. Футболісти „Шахтаря“ (Донецьк) 1936—2005». Донецьк. 2005 рік. Олексій Бабешко, Андрій Бабешко: «„Шахтар“ (Донецьк). Історія команди 1936—2006» Донецьк. 2006 рік. Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 18. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 Михайло Соколовський: "Пообіцяв Лобановському, що гратиму в «Динамо» (Листопад, 2011 р., № 129/2601). «Український футбол», стор. 7.