Віталій Федорович Охманюк (нар. 25 вересня 1978, Любомль, Українська РСР) — заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор, декан факультету культури і мистецтв ВНУ імені Лесі Українки (2019), професор кафедри музично-практичної та виконавської підготовки, фахівець у галузі мистецтвознавства. Член Галузевої експертної ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Галузі знань 02 «Культура і мистецтво» (2019). Лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів.

Життєпис У 1993 році закінчив Любомльську загальноосвітню середню школу. В 1997 р. закінчив Луцьке державне музичне училище; У 1997-2002 рр. навчався у Волинському Державному університеті імені Лесі Українки (нині Волинський національний університет імені Лесі Українки) інституту мистецтв, спеціальність «Музична педагогіка та виховання»; З 28 серпня 2005 р. — 1 червня 2012 р. — асистент кафедри дизайну Луцького Державного технічного університету; Протягом 2003–2006 р. очно навчався в аспірантурі за спеціальністю 26.00.01. — теорія та історія культури. У 2013 захистив кандидатську дисертацію у спеціалізованій вченій раді Київського національного університету культури і мистецтв на тему «Етнічна музика Черкаської Звенигородщини (ритмоструктурний, парадигматичний та семіологічний аспекти)» та отримав науковий ступінь кандидата мистецтвознавства. З 2010 року по 2018 рік — заступник декана з виховної роботи та інноваційно грантової і міжнародної співпраці факультету культури і мистецтв ВНУ імені Лесі Українки. З липня 2018 року виконувач обов'язків декана факультету культури і мистецтв ВНУ імені Лесі Українки. З вересня 2019 року декан факультету культури і мистецтв ВНУ імені Лесі Українки; 5 березня 2019 р. рішенням Атестаційної колегії присвоєно вчене звання доцента кафедри музично-практичної підготовки; Указом Президента України від 21 серпня 2020 року за активну концертну діяльність в Україні та за кордоном присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України»; 15 квітня 2021 р. рішенням Атестаційної колегії присвоєно вчене звання професора кафедри музично-практичної підготовки.

Практична і професійний діяльність У період навчання та роботи у Волинському національному університеті імені Лесі Українки з 1999 року — керівник оркестрової групи Народного ансамблю пісні і танцю «Розмай» факультету культури і мистецтв Волинського національного університету імені Лесі Українки; З 1999 по 2020 рр. учасник Заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України «Колос»; З 2005 року за сумісництвом — художній керівник народного оркестру народних інструментів «Волинянка» КЗ Палацу культури міста Луцька; З 2005 року художній керівник народного оркестру народних інструментів «Волинянка»; Неодноразово з концертними виступами на фестивалях та імпрезах представляв державу в багатьох країнах, таких як: Німеччина, Польща, Шотландія, Іспанія, Словенія, Франція. Китай, Португалія, Чехія, Англії, Швейцарія, Італія, Хорватія. Стажувався в Інституті музики Поморської академії міста Слупськ (Польща) в 2016 році та у Венеціанському університеті Ка' Фоскарі (2021).

Грантова діяльність 2021 рік — координатор грантової програми «Культура. Туризм. Регіони» Українського культурного фонду; 2019 рік — координатор грантової програми «Інноваційний культурний продукт» Українського культурного фонду.

Наукова та творча діяльність В. Охманюк — автор збірника українських народних пісень «Пісні Шевченкового краю», 2-х навчально-методичних посібників, понад 31 публікації, які надруковані у провідних фахових національних та закордонних виданнях. Головний редактор фахового наукового видання України «Fine Art and Culture Studies» В. Охманюк є членом редакційної колегії наукового збірника «Актуальні проблеми розвитку українського мистецтва: культурологічний, мистецтвознавчий, педагогічний аспекти». З 2019 року член Галузевої експертної ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти у галузі знань 02 «Культура і мистецтво». Організатор та учасник у спільних польсько-українській музичних та наукових проектів зі студентами і викладачами Факультету культури і мистецтв ВНУ ім. Лесі Українки та студентами і викладачами Інституту музики Поморської академії в містах Луцьк (Україна) та Слупськ (Польща). Керівник спільних україно-німецьких культурно-мистецьких проектів в рамках міжнародної співпраці Волинського національного університету імені Лесі Українки зі спілкою «Мости в Україну» (Німеччина, 2015, 2016 рр.); Член оргкомітету Міжнародного конкурсу баяністів-акордеоністів «InterSvitiaz accomuzic»; Член журі Міжнародного конкурсу мистецтв «Закарпатський едельвейс» м. Ужгород; міжнародного дитячого конкурсу мистецтв «Балтійські зорі».

Нагороди 2020 рік — почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України»; 2020 рік — срібний нагрудний знак ВНУ імені Лесі Українки; 2019 рік — почесна грамота Міністерства культури України; 2019 рік — подяка Луцького міського голови; 2019 рік — грамота Ректора СНУ імені Лесі Українки; 2018 рік — подяка Луцького міського голови; 2018 рік — грамота Ректора СНУ імені Лесі Українки; 2018 рік — почесна грамота Ректора СНУ імені Лесі Українки; 2015 рік — грамота Ректора СНУ імені Лесі Українки; 2015 рік — бронзовий нагрудний знак СНУ імені Лесі Українки; 2014 рік — подяка Голови Волинської обласної ради; 2012 рік — подяки Ректора ВНУ імені Лесі Українки; 2009 рік — медаль Православної церкви України; 2007 рік — подяка Управління культури Волинської обласної адміністрації; 2007 рік — подяка Луцького міського голови; 2004 рік — диплом лауреата III премії III Міжнародного фестивалю-конкурсу Слов'янської музики; 2000 рік — диплом лауреата II премії VI Всеукраїнського конкурсу баяністів-акордеоністів.

Членство в офіційних наукових товариствах Член Національної Всеукраїнської музичної спілки (2019); Член «Асоціації діячів естрадного мистецтва України» (2019).

Публікації Етномузичні традиції Черкаської Звенигородщини: XX століття-стан дослідження, перспективи; Етнокультурний код балад черкаської Звенигородщини (за матеріалами експедицій О. Ошуркевича); Пісенна семантика Черкаської Звенигородщини у творчості Тараса Шевченка; Календарно-обрядові пісні Звенигородщини у фоноколекції Олексія Ошуркевича; Становлення київської академічної баянної школи: 50–80-ті роки XX століття; Основні засади методології сучасних етномузикознавчих досліджень (теорія пісенної парадигми і модусу мислення середовища С. Грици та ритмоструктурний метод М. Хая); Українські народні пісні Черкаської Звенигородщини у творчості Тараса Шевченка.

Примітки