Степан Омелянович Неча́й ( 11 листопада 1941, Зборів — 19 травня 2003, Тернопіль) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1976 року. Член Національна Спілки художників України; Заслужений художник України з 2000 року. Чоловік художниці Світлани Нечай-Сороки.

Біографія Народився 11 листопада 1941 року у місті Зборові (нині Тернопільський район Тернопільської області, Україна). У 1957 році закінчив середню школу у ЗборовіНечай Степан Омелянович // Тернопільщина. Регіональний інформаційний портал.; у 1963 році — Одеське державне художнє училище імені М. Б. Грекова; упродовж 1963—1972 років з перервами навчався на факультеті живопису у Київському художньому, де його викладачами були зокрема Володимир Костецький, Анатолій Пламеницький, Михайло Хмелько і Віктор Шаталін.

З 1972 року працював на Тернопільському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України. Жив у Тернополі, в будинку на вулиці Князя Острозького, № 26 квартира 25Нечай Степан Омелянович // Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 428.. Помер у Тернополі 19 травня 2003 року. <small>у майстерні<small>Португалія, середина 1980-х років<small>з дітьми Кірою і Владиславом

Творчість Працював у галузі станкового живопису, створював тематичні картини, пейзажі, портрети, натюрморти у реалістичному стилі. Серед робіт:

«Червона дванадцятка» (1974); «Весна на Поділлі» (1974); «Листи живим» (1975); «Алея» (1976); «Розмова про землю» (1977); «І. Брикса» (1977); «На трасі газопроводу „Союз“» (1978); «Чемпіон тундри» (1979); «Березові тіні» (1979); «Перші жнива» (1980); «Весняні квіти» (1980); «Натюрморт з самоваром» (1980); «У рідному краї» (1980); «Нульовий цикл сятинської компресорної» (1980); «Переможець соцзмагань» (1981); «Троянди» (1981); «На лісосплаві» (1982); «Натюрморт із трояндами» (1983); «Тарас Шевченко в Почаєві» (1983); «На Західному напрямку» (1984); «Леся» (1985); «Солдатки» (1985); «С. Хомський» (1985); «А. Карпенко» (1986); «Теплий ранок» (1987); «Діалог» (1988); «Тяжкі колоски» (1989); «Соломія Крушельницька» (1997); «Пророк» (1997); «Під Берестечком» (1998); «Останній сніг» (1999); «На початку березня» (2000). </div> Виконав серію зображеннь архітектурно-культових та історичних споруд: «Воздвиженська церква», «Березневе сонце», «Тернопільський замок», «Церква в Плугові», «Козацька церква у Седневі» (1990-ті). діорами «Спалення села» (1986—1987, Музей «Молотківська трагедія» у селі Молоткові); «Зборівська битва» (1993—1995; у співавторстві з дружиною Світланою Нечай та живописцем Аркадієм Сорокою); у Музеї "Зборівська битва" у м.Зборів.

<small>Троянди<small>Вечір на Різдво<small>Сонячний день. Маки<small>Вечір в Медоборах<small>Теплий ранок <small>Захід сонця<small>Левада<small>Фрагмент діорами «Зборівська битва 1649»<small>Битва у розпалі<small>Карпатські полонини Брав участь у міських, обласних, всеукраїнських, зарубіжних мистецьких виставках з 1973 року. Виставки проходили у Тернополі, Львові, Москві, Пензі (обидва Росія), Слівені (Болгарія)Нечай Степан Омелянович // Мистці Тернопільщини. Частина 1. Образотворче мистецтво: бібліографічний покажчик. Тернопіль. Видавництво «Підручники і посібники». 2015, сторінка 185.. Персональні виставки відбулися у Тернополі у 1991—1992 роках, посмертні у 2006, 2011, 2016 роках та у 2021 р. в листопаді, присвяченній 80-ти річчю від дня народження митця, також Хмельницькому у 2012 році (посмертна).

Окремі роботи художника зберігаються у Тернопільському краєзнавчому музеї, Тернопільському художньому музеї, Бережанському, Заліщицькому краєзнавчих музеях і музеї «Театральна Тернопільщина» в Копичинцях, а також у приватних колекціях по цілому світу: у Греції, Ізраїлі, Італії, США, Канаді, Німеччині, Австрії, Польщі, Україні.

Ім'я живописця занесено в список Лондонського видання каталогу 1989 року «Російські та радянські художники з 1900 по 1980 роки».

</center>

Примітки

Література ; Дуда І. М. Нечай Степан Омелянович //