Ірбайхан Адилханович Байбулатов (Ірбайхан Адельханович Бейбулатов) (березень 1912 року, селище Осман'юрт, Терська область, Російська імперія — 26 жовтня 1943 року, Мелітополь, Запорізька область, Українська РСР, СРСР) — радянський офіцер, учасник Німецько-радянської війни, командир батальйону 690- го стрілецького полку 126-ї Горлівської стрілецької дивізії 51-ї армії 4-го Українського фронту, Герой Радянського Союзу (), старший лейтенант.

Біографія Народився в березні 1912 року в селищі Осман'юрт у селянській родині. Про його національну приналежність точаться суперечки: в одних джерелах його називають кумиком, що відповідає офіційним документамЦентральный архив Министерства Обороны РФ, Ф.33, оп.793756, ед.хр.4, № 150001835Народы Чеченской Республики в Великой Отечественной войне, 1941—1945 годов: материалы Всероссийской научно-практической конференции, посвященной 65-летию Победы в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг. — Грозный: Академия Наук Чеченской Республики. Ибрагимов М.-Р. А., 2010, С. 269—277Память народа: Байбулатов Ирбайхан Адылханович https://pamyat-naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie150002056/ , в інших — чеченцем . Причина різнобою в тому, що в 1942 році був виданий наказ про ненагородження чеченців та інгушів, і тому для заохочення вайнахів, що відзначилися, командири записували їх під іншими національностями. У книзі «Посемейный списокъ селенія Осман-юрт „2“ участка Хасавъ-Юртовъского округа Терской области. № 22. Составленъ въ 1886 году» сім'я Ірбайхана вказана як чеченці, а у графі мова вказана «чеченська»Посемейный списокъ селенія Осман-юрт ,2, участка Хасавъ-Юртовъского округа Терской области. Н. 22. Составленъ въ 1886 году.

1938 року закінчив Грозненське педагогічне училище, після чого працював директором школи в рідному селі. У 1941 році був призваний до Червоної Армії. 1942 року закінчив Буйнакське піхотне училище.

У боях у районі станиці Пролетарської командир роти Байбулатов зазнав важкого поранення. Був визнаний загиблим та нагороджений орденом Червоної Зірки. На батьківщину була відправлена похоронка. Але він вижив і повернувся на фронт до своєї частини.

Особливо відзначився командир 1-го стрілецького батальйону Байбулатов восени 1943 в запеклих боях за місто Мелітополь. Із 19 по 23 жовтня батальйон під командуванням Байбулатова, одним із перших увірвавшись до міста, вів вуличні бої, вибивши супротивника з центральної частини міста. Бійцями батальйону було придушено понад сотню вогневих точок, знищено 7 танків та близько тисячі одиниць живої сили противника. Командир батальйону особисто підбив два танки та знищив понад двадцять німецьких солдатів та офіцерів. 26 жовтня 1943 року Ірбайхан Байбулатов загинув у бою.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від за зразкове виконання бойових завдань Командування з прориву сильно укріпленої смуги німців та визволення міста Мелітополь та виявлені при цьому відвагу та геройствоГазета «Известия» № 259 от 2 ноября 1943 года с опубликованным Указом о присвоении звания Героя Советского Союза. Орфография источника.старшому лейтенанту Байбулатову Ірбайхану Адилхановичу посмертно надано звання Героя Радянського Союзу.

Нагороди Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу Орден Леніна Орден Червоної Зірки

Пам'ять Байбулатов похований у місті Мелітополь у братській могилі на площі Кірова. Його ім'ям названі Осман'юртська середня школа, вулиці у Грозному, Махачкалі та Мелітополі. Його ім'ям названо вулицю в селі Адільотар Хасав'юртівського району Республіки Дагестан. У 2010 році у Грозному відкрито меморіальний комплекс «Алея Слави», де встановлено барельєф та пам'ятну дошку на честь героя. У Мелітопольській гімназії № 5 (розташованої на вулиці Байбулатова, неподалік могили героя) в 2007 році було створено музей Байбулатова«За 2000 километров — на могилу героя», статья в газете «Индустриальное Запорожье».. У 1982 році на будівлі Грозненського педагогічного училища (вул. Ляпідєвського, 9) установили дошку:

Література

Примітки

Посилання

Нарис Н. Шипуліна «Герої не вмирають».