Іван Ілліч Мозжу́хін ( 8 жовтня 1889, Сергіївське — 17 січня 1939, Неї-сюр-Сен) — російський і французький кіноактор. Брат співака Олександра МозжухінаМозжухин Иван Ильич // Большая российская энциклопедия. .

Біографія Народився року у селі Сергіївському Саратовської губернії Російської імперії (нині Кондоль у Пензенському районі Пензенської області Росії). Дитинство і юність провів у ПензіМузей братьев Мозжухиных // Администрация Пензенского района. , де навчався у чоловічій гімназіїИ. Белозерцев и Н. Михалков открыли в Пензе мемориал Ивану Мозжухину // «Пензенская правда». . Продовжив навчання на юридичному факультеті Московського університету.

Залишивши навчання, вступив до драматичної трупи в Черкасах. Протягом трьох років грав на провінційній сцені, згодом у Москві в Введенському народному домі. З 1908 року почав знімався у кіно у фільмах фірми Олександра Ханжонкова, грав епізодичні ролі; з 1915 року знімався у фірмі Йосипа Єрмолаєва. Упродовж 1914—1917 років — актор Московського драматичного театру.

1920 року емігрував до Франції. Знімався головним чином у Франції, також у Німеччині та Голлівуді (під прізвищем Москін). Помер від туберкульозу 17 січня 1939 року у Неї-сюр-Сен. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

Творчість театральні ролі Петя Трофімов — «Вишневий сад» Антона Чехова; Незнамов — «Без вини винні» Олександра Островського); граф Клермон — «Король, закон і свобода» Леоніда Андреєва. У кіно грав романтичних героїв у мелодрамах, знімався у побутових комедіях, салонних та декадентських драмах. Велику увагу приділяв жестам, міміці, виразу очей. Знімався у російських режисерів Якова Протазанова, Владислава Старевича, Василя Гончарова, Петра Чардиніна, Евгена Бауера. Працював у творчій співдружності з акторкою та дружиною Наталією Лисенко. Знявся у понад ста фільмахМозжухин Иван Ильич // Советский экран. , зокрема: в Росії

«Крейцерова соната» за Левом Толстим — скрипаль Трухачевський (1911); «Оборона Севастополя» — адмірал Корнілов (1911); «Селянська доля» — Петро (1912); «Будиночок у Коломні» за Олександром Пушкіним — Маврушка, він же і гвардійський офіцер (1913); «Страшна помста» — чаклун (1913); «Дядюшкіна квартира» — Коко (1913); «Обрив» за Іваном Гончаровим — Райський (1913); «Ніч перед Різдвом» за Миколою Гоголем — чорт (1913); «Горе Сарри» (1913); «Руслан і Людмила» за Олександром Пушкіним — Руслан (1914); «Життя в смерті» — лікар Рене (1914); «Мазепа» — Іван Мазепа (1914); «Жінки завтрашнього дня» — Бецький (1914); «Микола Ставрогін», за романом Федора Достоєвського «Біси» — Ставрогін (1915); «Наташа Ростова» за романом Лева Толстого «Війна і мир» — Анатоль Курагін (1915); «Діти Ванюшина» за Сергієм Найдьоновим — Олексій (1915); «Пара гнідих» (1915); «В буремній сліпоті пристрастей» — Микола, неврастенік (1915); «Я і моя совість» (1915); «Пікова дама» за Олександром Пушкіним — Герман (1916); «Кохання сильне не пристрастю поцілунку» (1916); «Пляска смерті» — композитор Марко Галич (1916); «Жебрачка» (1916); «Гріх» (1916); «І пісня залишилася недоспіваною» (1916); «Куліси екрану» (1917); «Андрій Кожухов» за романом Сергія Степняка-Кравчинського — Андрій (1917); «Сатана тріумфуючий» — пастор Тальнокс та його син Сандро ван-Гоген (1917); «Малютка Еллі» — мер міста Нортона (1918); «Отець Сергій» за Левом Толстим — князь Касатський (1918). за кордоном «Дитя карнавалу» (1921, 1933; сценарист і режисер); «Дім таємниць» (1922); «Кін» (1923); «Палаюче багаття» (1923; сценарист і режисер); «Тіні, які зникають» (1924); «Покійний Матіас Паскаль» (1925); «Михайло Строгов» (1926). Автор сценаріїв до низки фільмів, поет (публікувався у російській кінопресі).

Вшанування пам'яті

1989 року в рідному селі актора Кондолі, в будинку на вулиці Радгоспній, № 5, було відкрито Музей братів Мозжухіних. На будівлі музею Івану Мозжухіну встановлена меморіальна дошка; Герб і прапор Кондоля містять стилізовані контури кіноплівки на згадку про видатного земляка; З 2007 року у Пензі проходить кінофестиваль імені Івана Мозжухіна; 26 листопада 2010 року рішенням Пензенської міської Думи № 472-23/5 ім'я Івана Ілліча Мозжухіна було присвоєно одній із вулиць, а також восьми проїздам у мікрорайоні «Зоря-2 мкр. 1-2» Октябрського району міста Пензи; 19 травня 2016 року в Пензі, на будівлі по вулиці Володарського, № 5, де знаходилася чоловіча гімназія в якій навчався майбутній актор, встановлено меморіальну дошку-горельєф (скульптор Валерій Кузнєцов).

Примітки

Література Мозжухин, Иван Ильич // ; Якубович О. В. ; Мозжухін Іван Ілліч // ; Мозжухин Иван Ильич // ; Мозжухін Іван Ілліч //