Жулин — село Стрийського району Львівської області України, з населенням у 923 осіб до 2022 рокуІнвест_паспорт_Стрийська_територіальна_громада.
Географія
Розташування Розташоване біля підніжжя Карпат, за 12 кілометрів від районного центру міста Стрий.
Межує з селами Нижньою Лукавицею, Долішнім, Верхньою Лукавицею, Семигиновом, Братківцями, Гірним, Дулібами.
Між Жулином і Семигиновом виявлено курганне поховання кінця III — початку ІІ тисячоліття до нової ери, що належить до підкарпатської культури з центром у Кавську.
Історія За переказами, село засновано в XI—XIII ст., згідно з ЛОАТП — у 1346 році, за іншою версією — 1466 року.
Період Речі Посполитої Письмові згадки про село Жулин, інколи як Джулин (польськ. Żulin, Dźulin) Стрийського повіту відносяться до 1482, 1495, 1504 років та містяться в податкових реєстрах. Власником земель в документах зазначений шляхтич Юхно (Єжи) Нагваздан зі Станкова (польськ. Juchno Nagwazdan ze Stańkowa), який 1482 року продає свої маєтності Рафалові Лещинському (польськ. Rafał Leszczyński).Grzegorz Jawor, Osady prawa wołoskiego i ich mieszkańcy na Rusi Czerwonej w późnym średniowieczu, Lublin 2000, s. 212, 223.
На початку XVII століття власником Жулина був Миколай Станинський (польськ. Mykołaj Staniński)Studia nad zamkami i dworami ziemi przemyskiej od połowy XIV do początków XVIII wieku
У період між 1620—1622 роками татари спалили село, а жителів забрали в полон або вбили. Є зафіксована розповідь Миколи Станинського, він звинуватив керівників: Станіслава Вишневецького та Якуба Гончаровського, «вони хлопів із Жулина насильно вигнали на роботу в день Божого тіла, для посівах зерна, волочити землю і копати рови, в той час появилися татари, що захопили 600 людей і забрали в неволю, з пушок Стрию та Болехова стриляли, попереджали про напади татар, але вони все одно наказували працювати і село стало пустим.» — В. Лозинський.
Поступово Жулин відродився. Селяни займались рільництвом, тваринництвом, ремеслами, рибальством.
З 1638 року власником маєтку був Андрій Кшечковський (польськ. Andrzej Krzeczkowski).
Пізніше Жулин належав Каролю-Станіславу Гіджинському (польськ. Karol Stanisław Gidziński), який значно укріпив жулинський замок і звів фортифікації навколо всього поселення.Łoziński Władysław. Prawem i lewem. — Lwów, 1931. — I. — S. 95, 96, 164
Період Габсбургів та Австрійської імперії У 1772 році Жулин у складі Галичини відійшов до австрійської династії Габсбургів, що з 1804 року утворила Австрійську імперію.Kann, Robert A. (1980). A History of the Habsburg Empire, 1526—1918 (вид. 2nd).
У 1790 році австрійський цісар надав Жулину статус містечка з магістратом та щорічними ярмарками.
В 1797 році власник Жулина волинський каштелян Францішек Млоцький.
(польськ. Franciszek Młocki h. Prawdzic) розпочав будівництво однонавного римо-католицького костелу. У 1801 року за його сприяння в селище перенесено парафію з Підгірців.Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 14, Warszawa: nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880—1914 Освячення храму Небовзяття Пресвятої Богородиці відбулось у 1802 році.
Помер пан Млоцький 26 вересня 1812 року у Львові.Volumina Legum, t. VIII, Petersburg 1860, s. 541. Наступним землевласником став його єдиний син Казимир, а згодом — онук Францішек.
Місцеві селяни впродовж XVIII — початку XIX століть сплавляли дерево річкою Стрий для будівництва річкових суден. Давніше існувала солеварня, де виварювали кухонну сіль із солоних джерел на теренах села. На початку XIX століття в Жулині споруджено залізну гуту, що діяла до середини століття. Також жителі торгували і працювали в місті Стрий.
На початку XX століття село у володінні вдови Клотильди Баранської з Лодзинських (польськ. Klotylda z d. Łodyńskich Barańska h. Ślepowron). Останнім власником Жулина до 1939 року був її син, Володимир Валерій Тадеуш Баранський (польськ. Włodzimierz Walery Tadeusz Barański)Wykaz właścicieli dóbr tabularnych w Galicji. W: Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa, R. 6. Wyd. Fr. Reichman. Lwów, 1902. , інженер-лісівник, власник лісових маєтків Семигінів, Розгірче, Жулин член Товариства мисливців на лисиць. Його спіткала трагічна доля, як і його брата: арештований у 1939 р., ув'язнення у Стрию, потім у Дрогобичі та розстріляний у Биковні. Його ім'я було в тому ж списку разом з ім'ям його брата, а доля Гізелі Баранської невідома. На місцевому кладовищі зберігся родинний склеп Баранських.
Період УРСР У вересні 1939 року Жулин у складі Польської Республіки було окуповано Німеччиною. Після Другої світової війни село увійшло до УРСР.
В Жулині розміщувався колгосп «Зоря комунізму», що спеціалізувався на м'ясо-молочному тваринництві та вирощуванні льону, а також цегляний завод та пилорама.
У 1949 році утворено комуністичну партійну організацію.«История городов и сел Украинской ССР. Львовская область» (1978)
Поруч з селом розташована нафтоперекачувальна станція «Жулин» єдиної системи магістральних нафтопроводів «Дружба».
Незалежна Україна 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Стрийської міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Стрийського району (1940—2020), село увійшло до складу новоствореного Стрийського району.
Культові споруди
Костел Небовзяття Пресвятої Богородиці
У 1637 році в с. Підгірці було споруджено дерев'яний костел для потреб вірних латинського обряду. Парафія римо-католиків проіснувала там до 1797 року. Відтак костел закрили, розібрали, а парафію перенесли до с. Жулин, де в 1802 році коштом дідича села, каштеляна волинського Францішека Млоцького спорудили мурований костел на честь Небовзяття Пресвятої Богородиці, який проіснував до 1946 року.
У костелі збережена поховальна скриня з написом: «Вічний дім. Анничка, яка прославилась бажанням до боротьби у столітті. Тут вона похована 16 лютого 1817 році».
Зберіглась привезена в храм із Підгірців копія ікони «Спасіння римського народу» (Марія Сніжна), оригінал якої в соборі Санта-Марія-Маджоре. Нині прикрашає місцеву церкву.
Є запис, що ікона мала 9 дрібних шат і кілька мішків вот. (Вота — золоті речі, які люди залишали, наприклад: на оздоровлення.) Продавши частину вот, купили будматеріал і побудували новий костел у Жулині. Ікона була коронована у 1954 року папою Пієм ХІІ.
Міжнародний скандал з мовним питанням вбивство 7 річного Михайла
Все почалося з того, що вчитель місцевої школи Болеслав Грейс, поляк за національністю забив насмерть ногами і кастетом учня-русина (так тоді називалися українці) 7 річного Михайла Коханчика. Причиною була відмова хлопчика читати «Отче Наш» по-польськи.
Після Другої світової війни недіючий, довгий час використовувався як скад мінеральних добрив.
Парафіяльна печатка римсько-католицької громади
З часу діяльності римсько-католицької парафії в с. Жулин вдалося віднайти одну печатку, яка належить до агіографічно-гласного типу, круглої форми, з фіолетовим чорнильним відтінком і легендою літерами латинської абетки: Pieczęć kościoła rz. kat. *w Żulinie.*. Легенда містить інформацію про конфесійну приналежність релігійної громади. Літери легенди друковані й розділені малими шестикутними зірками. Мініатюра домінує над легендою. На відбитку чітко проглядається Пресвята Богородиця з дитям Ісус на руках. Постаті святих зображені у коронах і з німбами навколо голови. Мініатюра відділена від легенди малим внутрішнім колом. Таке агіографічне зображення на відтиску не відтворює події Небовзяття Пресвятої Богородиці, і тому вивчений і досліджений відтиск важко зіставити по суголосності з назвою парафіяльного костелу. (Ілюстрація 1).
Церква Пресвятої Трійці греко-католицької парафії споруджена 1892 року на місці більш давнього храму Святої великомучениці Параскеви.Р. Сулик «Дерев'яне церковне будівництво на Стрийщині». Львів-Стрий 1993.
Як свідчить вкладний напис на рукописному Євангелії XVI ст., подружжя Леонтій і Пазя дали оправити його для сільської церкви.
Політика
Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 461459, розташована у приміщенні будинку культури.
Результати зареєстровано 712 виборців, явка 74,30 %, найбільше голосів віддано за партію «Голос» — 30,62 %, за «Європейську Солідарність» — 21,36 %, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 13,80 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Андрій Гергерт (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 26,65 %, за Олега Канівця (Громадянська позиція) — 24,57 %, за Андрія Кота (самовисування) — 13,04 %.
Відомі уродженці Коваль Ярослав Васильович — український лісівник, головний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України, доктор економічних наук, професор. Академік Української екологічної академії наук, академік Лісівничої академії наук України (ЛАНУ) Маркус Яким — діяч РУРП, делегат Української Національної Ради ЗУНР, представляв Стрийський повіт. Цимбаліста Василь Володимирович (1967) — український художник.
Див. також Братківці (гміна)
Джерела та примітки
15. Diasporiana Електронна бібліотека | Жаботинський В. Вибрані статті з національного питання https://diasporiana.org.ua/ideologiya/219-zhabotinskiy-v-vibrani-statti-z-natsionalnogo-pitannya/
16. https://ksi.btx.pl/index.php/publikacje/1608-pamietniki-ksiedza-majora-antoniego-kija-meczennika-kresowiaka-kaplana-zolnierza-patrioty-czesc-iv-lwow-stryj-zulin-1940?
Посилання Погода в селі Жулин Хресною дорогою села Замок села Жулин Церква Пресвятої Трійці