Василів день (Новий рік) — день народного календаря у слов'ян, що припадає на 1 січня. Назва дня походить від імені святого Василія Великого. Перший день нового року, початок «Страшних вечорів». У східних слов'ян цього дня було прийнято ходити посівати по хатах.

Інші назви , , ; ; , ; , ;

.

У цей день їх також шанують: православні слов'яни — Василій Великий, Обрізання Господнє ; слов'янами-католиками — Обрізання Господнє, ; чиї імена присутні у назвах дня.

Обряди та повір'я Напередодні селяни ходили по хатах з привітаннями та побажаннями благополуччя. Старовинні назви дня Овсень, Таусень, Баусень . При цьому відбувався стародавній обряд посівання або обсівання, відомий також як овсінькання, ходити таусити, сіняти, кликати овінь .

В деяких місцях прийнято напередодні ходити по хатах (колядувати, щедрувати) і збирати пироги, свинячі ноги і взагалі їстівні святкові речі. Селяни, які робили цей обхід, примовляли під вікнами будинків: «Свинку та борівка кидай для Васильового вечора», або ж: «Кишку та ніжки у верхнє віконце». Свиняче м'ясо складало головне частування під час Васильового вечора та Різдвяних свят. Посівання ж проводили виключно вранці 1 січня . Рано вранці діти, зібравшись разом, ходили до обіду по хатах сіяти з рукава, рукавиці або з мішка зерна вівса, гречки, жита та інших хлібів і при цьому співали посівальну пісню або примовляли: «На Щастя на Здоров'я на Новий Рік ! Роди Боже Жито-Пшеницю і Всяку Пашницю», «Уроди, Боже, всякого жита по засіку, що по засіку та по великому, а й стало б жита на весь світ хрещений». Старша жінка (більшуха) намагалася зловити зерно фартухом, що розкидається. Все «засіяне» зерно збиралося і зберігалося до посіву — його додавали до першої сівалки. На Василів день готували кашу, з особливими обрядами, з ворожінням на каші про щастя і добробут наступного року для сім'ї.

Цього дня пекли печиво, що нагадує корів, свиней, овець та свійську птицю. У багатьох у цей день стояло на столі засмажене порося або свиняча голова. При цьому всі сусіди могли прийти до будинку і почастуватися цією стравою, заплативши господарям трохи грошей, які назавтра здавалися до парафіяльної церкви. Святий Василій Великий вважався покровителем свиней. Пастухи глибоко шанували святого Василія і боялися прогнівити його.

Вранці кожен член сім'ї намагався стати першим і принести води з колодязя, джерела або річки і вмитися. Вірили, що комусь це вдавалося, той весь рік буде бадьорим, рухливим. Для новорічного вмивання білоруси у воду клали мідні чи золоті монети — щоби весь рік бути «червоним і міцним», як мідь і золото; срібні монети — щоб мати «біле» (чисте) обличчя.

Василів день у побуті українців вважався терміном у господарському часі обчисленні, а тому й говорили: «а то було під час Васильового дня», «він найнявся від Васильового дня до Євдокії» тощо.

У деяких регіонах у цей день вважали за необхідне почати «для прикладу» якусь роботу, щоб потім вона була успішною весь рік.

Приказки та прикмети

Січень на поріг — прибуло дня на курячий стрибок. «На Новий рік — курячий стрибок» (). «На Новий рік дощ — на Великдень сніг» (). «Новий рік погодний — урожай буде огрядний» ().

Див. також

Василів вечір Сурва

Примітки

Література

Сев ритуальный / Т. А. Агапкина // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2009. — Т. 4: П (Переправа через воду) — С (Сито). — С. 607—609. — ISBN 5-7133-0703-4, 978-5-7133-1312-8.

Январь / Валенцова М. М., Плотникова А. А., Ясинская М. В. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2012. — Т. 5: С (Сказка) — Я (Ящерица). — С. 632—636. — ISBN 978-5-7133-1380-7. Щедрование / Л. Н. Виноградова // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2012. — Т. 5: С (Сказка) — Я (Ящерица). — С. 586—587. — ISBN 978-5-7133-1380-7. Ряжение / Виноградова Л. Н., Плотникова А. А. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2009. — Т. 4: П (Переправа через воду) — С (Сито). — С. 519—525. — ISBN 5-7133-0703-4, 978-5-7133-1312-8.