Елеанор Мері Вінн Едвардс, у шлюбі Рід (; ; 1860–1953) — британська науковиця, палеоботанікиня.
Життєпис Елеанор Мері Вінн Едвардс народилася 13 листопада 1860 року у Денбі, Денбігшир. Вона навчалася у коледжі Westfield College у Лондоні, закінчила навчання у 1892 році зі ступенем бакалавра. Спочатку Елеанор Мері Рід не мала спеціальної освіти в галузі палеонтології та ботаніці, вона викладала фізику та математику в престижному коледжі Cheltenham Ladies CollegeMary R. S. Creese, "Reid , Eleanor Mary (1860–1953)", Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004; online edn, May 2011 accessed 6 October 2015. Однак, одружившись у 1897 році з ботаніком та палеонтологом Клементом Рідом, розвинула інтерес до доісторичного рослинного світу. Завдяки їхній співпраці в галузі палеоботаніки вона стала однією з провідних жінок-геологів.
Еланор Рід зацікавилася скам'янілими залишками рослин, які вона вивчала разом із чоловіком. Вони працювали над тим, як можна надійно ідентифікувати рослини, та змогли спільно опублікувати результати досліджень. У 1899 році вийшла перша книга подружжя Рід, The Origin of the British Flora, яка була присвячена палеоботаніці. Чоловік відзначив, що Елеанор допомогла зібрати близько 100 зразків з родовища біля села West Wittering. Саме їм двом приписують встановлення того, що «флору можна було надійно реконструювати з джерел, багатих викопними рештками». У 1907 році вийшла наступна, друга книга The Fossil Flora of Tegelen-sur-Meuse, near Venloo, in the Province of Limburg, в якій окрім палеоботаніки було розглянуто питання, що стосувалися геологічної епохи плейстоцену. Остання книга, яку вони опублікували разом, була у 1915 році, за рік до смерті її чоловіка, під назвою The Pliocene Floras of the Dutch-Prussian Border, яка була орієнтована як на теми палеоботаніки, так і геологічної епохи пліоцену.
Інтерес Елеанор Рід до палеонтології продовжила і після смерті чоловіка. Горище в її будинку вона перетворила на лабораторію, у якій працювала. На отримані у 1919 році кошти з Геологічного товаристваGeological Society , Retrieved 6 October 2015 Рід опублікувала монографію про флору епохи пліоцену (1920 рік). Вона була однією з чотирьох жінок, які того року стали членами Геологічного товариства, та започаткувала нове наукове партнерство і дружбу на все життя з , яка отримала диплом з природничих наук у Кембриджському університеті за рік до того. Чендлер була асистенткою Рід протягом наступних 40 років.
Чендлер та Рід досліджували доісторичні рослини, використовуючи колекцію Британського музею. Через шість років вони опублікували книгу з двох частин, присвячену палеоботаніці. Їх перша книга, Catalogue of Cenozoic Plants in the Department of Geology, volume 1. The Bembridge Flora, була опублікована у 1926 році. Це був розширений опис кайнозойських рослин, особливо тих, що історично зростали на острові Вайт. Наступний, другий том The London Clay Flora вийшов у 1933році. В обох цих томах Рід використала свої висновки, щоб описати зміни кліматичних умов у третинний період, про що свідчать зміни рослин, що спостерігаються в мінералах різного віку. Зміна форми та структури насіння та плодів протягом віків дала нові докази еволюційних змін, що відбуваються всередині рослин. Дослідження Рід і Чендлер показали, що територія, на якій розташований Лондон, колись була частиною тропічного лісу. Також Рід розробила багато нових методів для вилучення зразків із такого матеріалу як торф.
Вийшовши на пенсію, Рід присвятила багато часу, щоб служити церкві та відвідувати з лекціями школи. Вона читала роботи письменників-мандрівників та їздила на велосипеді у свої 80 років.
Елеанор Мері Рід померла 28 вересня 1953 року від тромбозу у Milford on Sea'' у Гемпширі.
Нагороди та досягнення У 1936 році Елеонор Мері Рід була нагороджена медаллю Лаєлла за її досягнення у відкритті нової геологічної інформації та інноваційні методи досліджень.
Див. також Список жінок-ботаніків
Примітки
Посилання