Борис Павлович Авша́ров (справжнє прізвище — Гомоляка; 17 червня 1889, Київ — 23 листопада 1964, Керч) — український радянський актор. Заслужений артист УРСР (1951). Батько композитора Вадима Гомоляки.
Біографія Народився року в місті Києві (нині Україна). Протягом 1909–1916 років навчався на юридичному факультеті Київського університету, одночасно у 1909–1911 роках у Театральній школі Г. Заславського і Г. Фістуларі у Санкт-Петербурзі, 1913 року закінчив Оперну студію М. Михайлова (Санкт-Петербург — Київ).
Протягом 1906–1916 років грав на сцені в антрепризах І. Дольського-Боренського та Є. Орловського, М. Кожевникова, Д. Леонта, С. Мамонтова, Д. Южина, А. М'яновського, Н. Казанського, І. Павлова та інших. З 1927 року працював у театрах Києва: у 1927—1930 роках — в Українському пересувному Київської окружної ради професійних спілок; у 1930—1931 роках — в Українському драматичному театрі імені Івана Франка; у 1932—1941 роках — в Театрі Київського військового округу; у 1946—1960 роках — в Театрі юного глядача.
Творчість За понад 40 років творчої діяльності кількість оперних партій, ролей у драмі, опереті та кіно, які актор проспівав і зіграв, наближається до 600. Серед них: театральні ролі
Грозний, Безсудний («Василиса Мелентьєва», «На велелюдному місці» Олександра Островського); Рогожин (за романом «Ідіот» Федора Достоєвського); Лаерт («Гамлет» Вільяма Шекспіра); Халява, Кобзар, Жевакін («Вій», «Тарас Бульба», «Одруження» Миколи Гоголя); Базіль («Божевільний день, або Одруження Фігаро» П'єра Бомарше); дядько Лев та Лісовик («Лісова пісня» Лесі Українки); Король («Сміх і сльози» Сергія Михалкова); Татаринов («Два капітани» за Веніаміном Каверіним). </div> Фільмографія Ібрагім («Каховський плацдарм» / «Суворі дні», 1933, «Українфільм» (Одеса) пан Рутковський («Кармелюк», 1938) Василь («Вітер зі сходу», 1940) учитель історії («Є такий хлопець», 1956)
Література Авшаров Борис Павлович // ; Авшаров Борис Павлович // ;