Дмитро Автономович Норов ( — ) — російський державний діяч. Слобідсько-Український губернатор (1775—1780) та харківський намісник (1780—1788).
Життєпис Народився близько 1730 року. Походив із давнього російського дворянського роду . Мав брата Василія.
На військовій службі перебував з 1743 року. У 1765 році дістав звання підполковника. Під час російсько-турецької війни 1768—1774 років командував Інгерманландським 10-м гусарським полком. 1775 року отримав звання генерал-майора, а 1783 — генерал-поручника.
10 липня 1775 року призначений імператрицею Росії Катериною II губернатором Слобідсько-Української губернії. З 1780 року був намісником Харківського намісництва, створеного на базі Слобідської губернії.
Володів у Харкові заводом з виробництва цегли.
Помер 27 січня 1788 року.
Сім'я
Мав чотирьох дітей:
Марія Норова (Дуніна); Єлизавета Норова (Злотницька); Олександр Норов; Катерина Норова (Донець-Захаржевська).
Нагороди
Орден Святого Георгія IV ступеня (1775) Орден Святої Анни (1780) Орден Святого Володимира IV ступеня Орден Святого Володимира II ступеня (1787)
Джерела
Лысенко Л. М. Губернаторы и генерал-губернаторы Российской империи. — Изд-во МПГУ, 2001—357 с. Норов Дмитро Автономович. Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.