Історія солевидобутку на Кінбурнському півострові починається в античні часи.
Загальний опис У V ст. до н. е. Геродот писав, що у гирлі Борисфену нагромаджується сама собою величезна кількість солі. Сіль настільки цінувалася, що за право володіти її запасами траплялись війни. Ольвія стала найбагатшим полісом Причорномор'я лише тому, що поряд був Аджигол, який давав ольвійським грекам сіль, а разом з нею і багатство.
У XVI ст. соляний промисел Запорозької Січі поступово перемістився на Кінбурнський півострів у «Прогної» — озера з солоною, занесеною з моря водою, які висихали, гноїлися й осаджували сіль, тому вона й називалась «прогнойною» або «запорозькою».
Згідно праці інженер-підполковника Томилова 1775 року «Топографическое описаніе доставшимся по мирному трактату оть Отоманськой порти во владьніе Россійськой имперіи землямъ»:
Сьогодні у Геройському працює Геройський солепромисел.
Цікаво Видобуток солі у неглибоких солоних озерах, часто з'єднаних з морем, — аналогічний солевидобутку на Кінбурнському півострові, — описаний ще у «De Re Metallica» Георга Агріколи (1556 р.):
Georgii Agricolae. De Re Metallica libri XII. — Basileae: Froben. — 1556. — 590 s.
Див. також Історія солевидобутку в Україні Соляна промисловість Осадова сіль
Примітки