Хриса Кувеліоту — американська вчена грецького походження, одна з провідних у світ фахівців з астрофізики високих енергій , колишній провідний науковий співробітник Центру космічних польотів імені Джорджа Маршалла при NASA (до 2015 року) , професор астрофізики фізичного факультету Університету Джорджа Вашингтона . Була головним дослідником у численних наукових проектах у США та Європі, а також ініціатором міжнародних проектів . За свої передові дослідження та фундаментальний внесок в астрономію та астрофізику, зокрема за значні досягнення та відкриття при вивченні гамма-спалахів та магнітарів , була нагороджена низкою нагород. 2012 журнал «Time» помістив ім'я Кувеліоту до списку 25 найвпливовіших людей з вивчення космічного простору . Входить до десятки найцитованіших у світі вчених у галузі .

Біографія Народилася в 1956 році в Афінах (Аттика, Греція). З дошкільних років захоплювалася астрономією . Натхнена досягненням американського астронавта Ніла Армстронга, який в 1969 році вперше ступив на поверхню Місяця, Христа захотіла стати астронавтом. Так як у Греції була розвинена ця галузь, то її кінцевий вибір впав на астрономію .

В 1975 році закінчила Афінський національний університет імені Каподистрії зі ступенем бакалавра наук у галузі фізики.

В 1977 році здобула ступінь магістра наук з астрономії у Сассекському університеті (Велика Британія). Дисертація Кувеліоту називалася «The Sodium emission cloud around Io: mapping and correlation with Jupiter's magnetic field» .

В 1981 закінчила Мюнхенський технічний університет (Німеччина), де здобула ступінь доктора філософії з астрофізики . Є, ймовірно, першим у світі вченим, що здобув докторський ступінь з вивчення гамма-сплесків .

В 1982-1994 роках викладала фізику та астрономію в Афінському національному університеті імені Каподистрії. Кожну відпустку відвідувала США, будучи запрошеним ученим Центру космічних польотів Годдарда при NASA . Згодом переїхала працювати до США ..

В 2004-2015 роках працювала у Центрі космічних польотів імені Джорджа Маршалла в NASA (з 2013 - провідний науковий співробітник Управління науки і технології, дослідження в галузі астрофізики високих енергій)

Автор численних публікацій у наукових журналах , що рецензуються , у тому числі присвячених вивченню рентгенівських подвійних зірок, сонячних спалахів і злиття галактичних кластерів .

Член численних міжнародних консультативних комітетів, рад та рецензійних комісій різних організацій, включаючи NASA та Європейське космічне агентство .

Науково-дослідна діяльність та досягнення З 1991 року, будучи науковим співробітником NASA, Кувеліоту проводила великі дослідження низки астрономічних явищ, включаючи чорні діри, нейтронні зорі та гамма-сплески (ГВ). Зокрема вона була членом наукових груп реєстратора ГВ GBM, космічної обсерваторії NuSTAR, космічного апарата ISEE-3, супутника та монітора BATSE . Її значний внесок у астрономію та астрофізику поглибив наукове розуміння транзієнтних явищ у Галактиці Чумацький Шлях та у Всесвіті. Крім встановлення специфічних властивостей ГВ, 1997 року Кувеліоту брала участь у дослідженнях, завдяки яким було встановлено позагалактичний характер джерел ГВ. В 1998 вона і її команда також вперше підтвердили виявлення надщільних нейтронних зорь, названих магнітарами. .

На початок 2020-х за підтримки NASA бере участь у реалізації місії «», та є членом двох робочих груп. Запуск космічного телескопа планується в 2028 .

Нагороди та визнання

2002: Премія Декарта (спільно з тощо); 2003: Премія Бруно Россі (спільно з Робертом Дунканом і Крістофером Томпсоном) 2013-2016: віце-президент Американського астрономічного товариства (AAS) ; 2005: NASA Space Act Award ; 2012: Премія Денні Гайнемана з астрофізики; 2012: ; 2013: член Національної академії наук США (NAS); 2014: почесний доктор Сасекського університету; 2014: почесний доктор Амстердамського університету. 2015: член комітету з номінацій APS; 2015: іноземний член Королівської академії наук та мистецтв Нідерландів ; 2016: член-кореспондент Афінської академії наук; 2020: дійсний член Американського астрономічного товариства. 2021: Премія Шао (спільно з Вікторія Каспі). 2022: член Вченої ради ERC. дійсний член Американського фізичного товариства (APS) ; голова Відділу астрофізики APS (у минулому); віце-голова (1995-1996, 2008-2009), голова (2010-2012) та колишній голова (2012-2014) Відділу астрофізики високих енергій AAS ; член Комітету з астрономії та астрофізики NAS (у минулому); член (IUPAP); дійсний член Американської асоціації сприяння розвитку науки (AAAS) (секція астрономії) ; член Європейського космічного агентства (ESA); член Міжнародного астрономічного союзу (IAU); президент Відділу астрофізики високих енергій та фундаментальної фізики IAU;; член Американської академії мистецтв та наук; член Ради Американської асоціації спостерігачів змінних зірок (AAVSO);

Примітки