Традесканція силамонтана () — вид багаторічних вічнозелених трав'янистих рослин з роду Традесканція. Цей вид є одним з найбільш сукулентних, але водночас і одним із найдекоративніших та найекзотичніших представників свого роду. Його ареал — посушливі райони на півночі Мексики.
Короткий опис Рослина має дуже характерний і відомий образ. Насамперед увагу привертає геометрично правильна форма її листя і практично суцільне біло-волосисте опушення всіх частин рослини. Листя, пагони й навіть бутони повністю покриті м'яким білим «павутинням» із волосків, що захищають рослину від прямих сонячних променів та надмірного випаровування вологи. Висота пагонів 30-40 см; стебла спочатку прямостійні, пізніше — повзучі, що укоріняються на поверхні ґрунту. Листя м'ясисте, яйцеподібне, довжиною 3-7 см, вкрите коротшим сірувато-білим ворсом. Улітку на верхівкових точках зростання, або в пазухах сполучних приквітників з'являються квітки, цілком типові для роду традесканція. Віночок складається з трьох яскравих лілово-рожевих (або бузкових) пелюсток і трьох маленьких чашолистків.
Рослина у культурі Традесканція силамонтана — майже така ж проста і невибаглива в культурі рослина, як і інші види роду Традесканція. Проте, є певна специфіка її вирощування, пов'язана з природними умовами зростання. На відміну від більшості інших традесканцій, цей вид є досить типовою рослиною напівпустель — майже сукулентом і майже ксерофітом. У цьому сенсі її перевершує хіба-що тільки , для якої визначення «ксерофіт» і «сукулент» вже застосовуються, без додавання слова «майже». Цьому виду необхідне гарне освітлення, однак прямі промені палючого літнього сонця можуть спричинити опіки. Привчати рослину до сонця слід поступово, адже навіть у кактусів трапляються опіки.
За умови дотримання основних правил догляду влітку рослина цвіте досить рясно. Вона швидко втрачає декоративність і жирує через надмірний полив, брак світла чи надлишок азотного живлення. Обприскувати листя не рекомендується. Цьому виду необхідний поживний пухкий субстрат із хорошим дренажем, що містить великозерний пісок та гравій (від третини до половини загального об'єму). Полив у період зростання слід робити помірний, узимку ґрунт слід тримати майже сухим. Мінімальна температура в період стагнації — +10 градусів. Навесні слід робити пересадку та розподіл куща; відбраковування і підрізання занадто довгих пагонів для кращого розгалуження. У субтропічній зоні це одна з найулюбленіших садових рослин. У Європі її іноді вирощують у садах та на альпійських гірках. На зиму вноситься до прохолодної оранжереї, чи захищається від холоду та вологи тимчасовим укриттям.
Розмноження легке — живцями завдовжки 5-8 см, які за кілька днів укорінюються в піщаному ґрунті (можна вкорінювати й у воді, але не рекомендується), або поділом куща під час пересадки.
Примітки
Джерела
Gardeners' Encyclopedia of Plants & Flowers. — Dorling Kindersley Limited, London, 1995. Jacobsen Hermann. Das Sukkulenten lexicon. VEB Gustav Fischer Verlag Jena. 2. Auflage, 1981. Кактуси та інші сукуленти. Тереза М., Бефф Д. М., АСТ Астрель, 2002 Оранжерейні та кімнатні рослини … Сааков С. Г. — «Наука», Л., 1983.