«Live Album» — перший концертний альбом американського рок-гурту Grand Funk Railroad, випущений лейблом Capitol Records 16 листопада 1970 року. На обкладинці цього релізу назву колективу вперше було скорочено до «Grand Funk». Альбом складався з двох платівок, а його подальші перевидання на компакт-дисках виходили як на двох, так і на одному носії.
Перший сингл з цього концертного альбому — «Mean Mistreater» (концертна версія пісні, раніше виданої у студійному варіанті на диску «Closer To Home») — вийшов за тиждень після релізу альбому, 23 листопада 1970 року. На другій стороні платівки була представлена композиція «Mark Say's Alright», якої немає в жодному іншому офіційному релізі Grand Funk Railroad.
Дон Інгланд (), віце-президент з маркетингу Capitol Records у 1970 році, так прокоментував випуск «Live Album»: Це передзамовлення на чверть мільйона примірників перевищило тираж альбому Led Zeppelin III та потіснило «Бітлз» з першого місця в опитуванні журналу «Melody Maker» щодо рейтингу найкращих англомовних рок-гуртів. «Live Album» став четвертим альбомом гурту Grand Funk Railroad, сертифікованим як золотий диск RIAA.
Видання на компакт-дисках У 2002 році подвійний альбом пройшов повну цифрову реставрацію і був перевиданий на CD з додаванням бонус-треків. Це ремастероване видання також увійшло до лімітованого подарункового бокс-сету «Trunk of Funk» (), виконаного у вигляді концертної валізи. Набір був розрахований на 12 компакт-дисків: «Live Album» завершував серію з перших чотирьох перевидань гурту, тому в коробці залишили місце для решти дисків періоду співпраці з лейблом Capitol Records, які планувалися до виходу пізніше. Як сувеніри до бокс-сету додавалися анагліфічні 3D-окуляри (для перегляду обкладинки альбому «Shinin' On»), фірмовий гітарний медіатор (плектр) та наліпка, що відтворювала оригінальний вхідний квиток на історичний концерт гурту на стадіоні .
Видання у форматі 8-track Альбом також випускався на 8-доріжкових магнітних стрічках у картриджах поширеного на той час формату . У грудні 1970 року продажі «Live Album» на магнітних носіях, до яких належали як 8-трекові картриджі, так і традиційні компакт-касети, стабільно трималися на 5-му місці у спеціалізованому хіт-параді магнітофонних альбомів журналу Billboard.
Попри тогочасний попит на експерименти із 4-канальним звуком у 1970-х роках, цей реліз вийшов виключно як звичайний двоканальний стереозапис. У квадрофонічному форматі (Quadraphonic 8-Track) «Live Album» ніколи офіційно не видавався, оскільки через відсутність багатоканального студійного запису його взагалі неможливо було звести у квадрофонію з технічних причин.
Запис, виробництво та ілюстрація На обкладинці альбому — знімок гурту Grand Funk Railroad на 4 липня 1970 року, зроблений знаменитим фотолітописцем рок-музики Джозефом Сіа (). До альбому додавався рекламний постер розміром 33х23 дюйма. Складений вшестеро, він мав розміри 11х11,5 дюймів, що відповідає стандартному формату вінілової платівки 12х12. Дизайнер промо-постера Марк Амерлінг () створив колаж з власних фото учасників гурту, доповнивши його вирізками з газет та іншими цікавими матеріалами.
Насправді жоден трек «Live Album» не був записаним на фестивалі в Атланті, у якому гурт брав участь двічі. Вважається, що записи були зроблені на трьох концертах у Флориді: у Сарасоті 22 червня, у Джексонвіллі 23 червня та у Вест-Палм-Біч 24 червня. Проте згідно з примітками до перевидання компакт-диска 2002 року можна дійти висновку, що більшість записів «Live Album» виконані у 23 червня 1970 року, за винятком композицій «Paranoid» та «Inside Looking Out», які були записані в 24 червня 1970. Про пісню «Heartbreaker» вказано, що вона записана або в Джексонвіллі, або у Вест-Палм-Біч. Перевидання на оптичному носії доповнене треками «In Need», «Heartbreaker» і «Mean Mistreater» з концерту в The Orlando Sports Center, який гурт Grand Funk Railroad давав 25 червня 1970 року.
Дон Брюер у спогадах, опублікованих в книжці «An American Band: The Story of Grand Funk Railroad» пригадує, як надзвичайно спекотно було під час тих виступів у Флориді. За відсутності кондиціонерів у повітрі концертних залів клубочилися такі хмари марихуанового диму, що зі сцени ставало важко щось розгледіти і просто не було чим дихати.
Звук поспіхом був записаний на аудіокасети прямо під час концертів. Метод прямого запису на мобільний магнітофон, попри деяку технічну недолугість, створює ефект присутності, і Grand Funk Railroad звучить саме так, як і має бути наживо. Подальший перезапис та зведення виконувались на студії Cleveland Recording в Клівленді, штат Огайо. Цитований вище Дон Інгланд, віце-президент Capitol Records, коли мова йшла про техніку створення фонограми «Live Album», зазначав:
Хоча звучання та продюсування «Live Album» здається досить-таки примітивним, як на сучасні стандарти звукозапису, проте він у повній мірі передає живий звук Grand Funk Railroad та емоції ранніх концертів гурту.
Критика З моменту виходу «Live Album» зустрів несхвальне ставлення критиків, але став комерційно успішним. Оцінка преси була майже одностайною: «Альбом бідний, шалений і безглуздий». Нудною сприймалася гра на барабанах Дона Брюера. Марку Фарнеру закидали, що він анітрохи не наближається до творчості інших найкращих рок-гітаристів сучасності. І єдине хороше слово можна було почути, коли йшлося про басиста Мела Шахера, який «заслуговує кращої долі та кращої групи, ніж ця».
Реакція розлюченого реакцією преси гурту на ці безглузді відгуки була стоїчною. Дон Брюер так пояснював те, що відбувалося:
Марк Фарнер так описував свої враження від негативу, почутого на радіо:
Джеймс Кріспел () заявив для Allmusic, що люди або любили, або ненавиділи альбом. Він також написав, що Grand Funk Railroad став одним із найпопулярніших концертних гуртів того часу і що їхні виступи наживо були дуже потужними. Популярний музичний оглядач Роберт Крістгау сказав: «Я знаю, що у них чудова аудиторія. Але аудиторія і концертний альбом — це не одне й те саме — зовсім не одне й те саме».
Типовим став відгук відомого критика Дейва МаршаДейв Марш — співзасновник легендарного рок-журналу Creem у Детройті (1969), а згодом — головний музичний критик журналу Rolling Stone. ():
Альбом піднявся на п'яте місце в чарті Billboard 200 і досяг 17 місця в чарті R&B Albums. Це був єдиний альбом гурту, якому вдалося потрапити в обидва рейтинги. Вже через тиждень після свого виходу «Live Album» став золотим за версією Американської асоціації компаній звукозапису і врешті-решт отримав 2-кратний мультиплатиновий сертифікат у 1991 році. «Live Album» виявися першим і єдиним релізом групи, що увійшов до топ-40 чарту альбомів Великобританії, посівши 29 місце.
Список пісень Всі пісні написав Марк Фарнер, за винятком зазначених.
Склад Марк Фарнер — гітара, клавішні, губна гармоніка, вокал Дон Брюер — ударні, вокал Мел Шахер — бас-гітара
Виробництво Террі Найт — продюсер альбому, A Good Knight Production Кеннет Гаманн () — провідний інженер звукозапису, Cleveland Recording Марк Амерлінг () — оригінальний дизайн і фотографії альбому та промо-постера Джозеф Сіа () — оригінальні фотографії обкладинки альбому
Чарти Альбом Рік Чарт Країна Позиція 1970 RPM LP Chart 5 Billboard TOP LP’s 5 Top Artists Albums of the Year 5 1971 Go-Set 15 UK Albums Chart 29 Best Selling Soul LP's 17 Record World 100 Top LP's 7
Пісні Рік Пісня Чарт Країна Позиція 1970 «Mean Mistreater» Billboard Hot 100 47 1971 Record World 45 RPM Canada’s Only National 100 Single Survey 30
Література Billy James, An American Band: The Story of Grand Funk Railroad — SAF Publishing, 1999 — ISBN 9780946719266 Steve Waksman, his Ain't the Summer of Love. Conflict and Crossover in Heavy Metal and Punk — University of California Press, 2009 — ISBN 9780520943889
Посилання Grand Funk Railroad: Greatest Hits (CD, Comp, RE, RM)
Примітки