Савойське графство (, , ) — у 1003—1416 роках графство на території історичних регіонів Савої та П'ємонту. Існувало в складі Арелатського (Бургундського) королівства та Священної Римської імперії, 1416 року перетворилося на Савойське герцогство.

Історія Терени майбутнього графства знаходилися у Савої в межах південного берега Женевського озера, верхньої течії Рони, Савойських Передальп та Грайських Альп. Ці землі належали Верхньому Бургундському королівству, а 933 року за правління короля Рудольфа II увійшли до складу об'єднаного Арелатського королівства.

У 1003 році арлеатський король Рудольф III призначив Гумберта I графом у Савої, а його володіння стали іменуватися Савойським графством. Столицею графства став Егбель. 1032 року після смерті Рудольфа III Арелатське королівство перейшло у володіння імператора Конрада II та було включене до складу Священної Римської імперії разом із Савойським графством.

Син графа Гумберта I Оттон I одружився з , дочкою Туринського маркграфа Ульріка Манфреда II, та після смерті останнього став спадкоємцем його володінь. Таким чином, Савоя та П'ємонт були об'єднані під владою Савойського дому.

У 1220 році Томас I захопив Пінероло та Шамбері. 1232 року граф зробив Шамбері столицею своїх володінь. Граф П'єтро II 1265 року приєднав до своїх володінь кантон Во. З 1259 року Савоя була знову поділена на два графства: Савою та П'ємонт, яким керував Томас III. У 1418 році п'ємонтська гілка Савойської династії занепала, і обидві землі були знову об'єднані.

З 1285 року графом Савойським був Амадей V. 1313 року він отримав від імператора Священної Римської імперії Генріха VII статус безпосереднього підпорядкування імператорові. 1365 року граф Амадей VI став імператорським вікарієм при Карлі IV. Шляхом завоювань граф розширив свої володіння в Західних Альпах. 1388 року Амадей VII приєднав до своїх володінь графство Ніцца. Наступний граф, Амадей VIII, 1401 року приєднав Женевське графство.

У 1416 році Савойське графство було підвищено до статусу Савойського герцогства, коли граф Амадей VIII отримав відповідний титул від імператора Сигізмунда за допомогу в боротьбі проти чеських гуситів.

Правителі

Гумберт I (1003—1047/48) Амадей I (1030/48–1051/56) Оттон I (1051/56–1060) П'єтро I (1060—1078) Амадей II (1078—1080) Гумберт II (1082/91–1103) Амадей III (1103—1148) Гумберт III (1148—1189) Томас I (1189—1233) Амадей IV (1233—1253) Боніфацій (1253—1263) П'єтро II (1263—1268) Філіпп I (1268—1285) (Томас II Савойський, граф Фландрії, не правив Савоєю) Амадей V Великий (1285—1323) Едуард I Ліберал (1323—1329) Аймон I Миролюбний (1329—1343) Амадей VI (1343—1383) Амадей VII (1383—1391) Амадей VIII Миролюбний (1391—1416)

Джерела

Taylor, A.J. and Lewis is Savoy. «A Letter from Lewis of Savoy to Edward I» The English Historical Review, Vol. 68, No. 266 (Jan., 1953), 56–62. Скляренко В. М., Батий Я. А., Вологжина Н. И., Панкова М. А. История в лицах и событиях. Царственные династии / Худож.-оформитель Л. Д. Киркач-Осипова. — Харьков: Фолио, 2010. — С. 257. Stato sabaudo in Dizionario di storia, Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2011.