Себастьян Любомирський гербу Шренява ( поч. XVI ст. — 18 квітня 1558) — польський шляхтич з роду Любомирських, урядник двірський і земський Речі Посполитої.

Життєпис Себастьян Любомирський народився на початку XVI століття, був третім сином Фелікса Любомирського і Беати Явецької Чорної.

Вперше згадується у документах 1526 року — тоді він займав посаду державного нотаріуса у краківського чиновника Якуба ЕрцішевськогоKazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, s. 92.. 1533 року разом із братами придбав СулувAdam Boniecki Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 15, Warszawa, 1912, s. 60..

Перед 1539 роком він став королівським придворним. Очевидно, певний час був із братом Вавринцем в Угорщині, при дворі королеви Ізабелли Ягеллонки. Від 1544 року Себастьян перебував при дворі Сигізмунда II АвгустаKazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, ss. 92, 93.. Займав різні двірські та земські уряди: підстолія коронного (1550-1558), стольника надвірного коронного (1551), старости сяноцького (1553-1558), стольника краківського (1557-1558).

Себастьян Любомирський був найбагатшим представником свого роду в середині XVI століттяZbigniew Anusik. Kilka rys na portrecie sławnego rokoszanina: rzecz o najnowszej biografii Jerzego Sebastiana Lubomirskiego // Przegląd Nauk Historycznych 3/1, 2004, s. 147.. 1550 року отримав 100 гривень із жуп Велицьких. 1551 року отримав від короля 140 флоринів на рік із жуп Бохенських. Від чоловіка сестри Анни, Павла Мрука, Себастьяну перейшли маєтки Сецеховиці, частини сіл Недомиці та Ґлюв.

Завдяки вищевказаним доходам, 1557 року він зміг заснувати приватне містечко Пшиленк. Як староста, він видавав локаційні документи на терені сяноцькому, наприклад для сіл Прелуки (23 січня 1557), Манів (1554)Adam Fastnacht, Osadnictwo ziemi sanockiej w latach 1340—1650, 1962, s.159.

Помер 18 квітня 1558 року, був похований у костелі Св. Архангела Михаїла в Сяноку (тепер не існує). На його могилі був створений ренесансний надгробок з лицарським рельєфом, який після перенесення знаходиться у правому приділі сучасного костелу Преображення Господнього цього міста. На цьому надгробку була наступна епітафіяTeodor Żychliński. Złota księga szlachty polskiéj: Rocznik V-ty, 1883, ss. 102—103.:

Себастьян Любомирський, імовірно, був безпотомним, адже всі маєтності одідичив його племінник — повний тезко Себастьян Любомирський (бл. 1546—1613)Kazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, s. 93..

Примітки

Література Adam Fastnacht, Osadnictwo ziemi sanockiej w latach 1340—1650, 1962. Genealogia: studia i materiały historyczne, Tomy 4-6, 1994, s.32. Edward Zając, Kościół Przemienienia Pańskiego w Sanoku, Sanok 1997. Stefan Stefański, Epitafium Sebastiana Lubomirskiego w Kościele Farnym w Sanoku, Sanok, Wydaw. Bogumił Szczupak, 1992. — 24 s.: fot., Kazimierz Przyboś, Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005. Agnieszka Korn, Dzieje nagrobka Sebastiana Lubomirskiego w; Studia Epigraficzne, J. Zdrenka (red.), Zielona Góra 2008, t. 3. Adam Boniecki, Herbarz polski. T. 15: Liwscy — Łopuscy. Warszawa: Gebethner i Wolff, 1912.