Авл Клавдій Харакс (лат. Aulus Claudius Charax) — римський сенатор, який жив у 2 столітті і розвинув свій cursus honorum під час правління Траяна, Адріана, Антоніна Пія та Марка Аврелія. Був консулом-суфектом у 147 році разом з Квінтом Фуфіціоном Корнутом.
Життя та політична кар'єра Шлях честі Харакса частково відомий з грецького напису, зведеного в місті Пергам. Бернард Ремі у своїй монографії про Фасті провінцій Малої Азії припускає, що, подорожуючи східними провінціями, імператор Адріан зустрів Харакса. Є багато доказів того, що Харакс був дуже багатим, і його володіння включали велику фабрику черепиці. Маючи значні багатства і будучи культурною людиною, він, очевидно, звернувся до цього імператора-еллінофіла, який вирішив сприяти його обранню на посаду квестора в сенаторській провінції Сицилія.
Після цього Харакс обіймав магістратуру претора, після чого пройшов ряд підвищень по службі. Він був призначений куратором Латинської дороги приблизно з 138 по 141 рік. За цим відразу ж послідувала посада легата або командувача Legio II Augusta, розміщеного в Британії, який Альфельді датує приблизно між 141 - 144 роками. Протягом цих років легіон брав участь у походах губернатора Квінта Лоллія Урбіка в Каледонію з будівництвом стіни Антоніна. Потім він був призначений губернатором Кілікії приблизно до часу його консульства в 147 році, що вказує на те, що він міг бути консулом in absentia (на відстані).
Бібліографія
Ентоні Бірлі, Фасті римської Британії, Оксфорд, Clarendon Press, 1981. Бернар Ремі, Сенаторські кар’єри та провінції Римської імперії Анатолії (31 пр. J.-C. - 284 ап. J.-C.), (Понт-Біфінія, Галатія, Каппадокія, Лікія-Памфілія та Кілісія) , Стамбул, Institut Français d'Études Anatoliennes-Georges Dumézil, 1989. Геза Альфельді, Konsulat und Senatorenstand unter der Antoninen, Бонн, Rudolf Habelt Verlag, 1977. Вернер Ек, « Die Fasti consulares der Regungszeit des Antoninus Pius, eine Bestandsaufnahme seit Géza Alföldys Konsulat und Senatorenstand », Studia epigraphica in memoriam Géza Alföldy, hg. В. Ек, Б. Фехер та П. Ковач, Бонн, 2013.