Лінда Ле (; 13 липня 1963, Далат, Південний В'єтнам — 9 травня 2022, Париж) — французька письменниця в'єтнамського походження.
Життєпис Народилася 13 липня 1963 року у місті Далат, Південний В'єтнам. Батько — інженер з Північного В'єтнаму, мати — з родини в'єтнамців, натуралізованих у Франції. Дитинство провела в Далаті, 1969 року, рятуючись від війни, родина переїхала до Сайгону, де Лінда навчалась у французькому ліцеї. 1977 року разом з матір'ю, трьома сестрами і бабусею емігрувала до Франції, де оселилися у Гаврі (батько лишився у В'єтнамі, де й помер 1995 року). 1981 року приїхала до Парижа, навчалась в ліцеї Генріха IV, потім у Сорбонні. 1986 року опублікувала свій дебютний роман «Ніжний вампір», але пізніше виключила його, як і дві наступні книги, зі своєї офіційної бібліографії.
Писала психологічні романи, новели та літературні есеї, більшість з яких вийшли у видавництві Крістіана Бургуа. Також виступала як літературний критик в журналі «Маґазін літтерер», була колумністом в інтернет-виданні «En attendant Nadeau», писала передмови до книг інших письменників у видавництві Ашетт Лівр. Спільно з Жаком Дютроном написала три пісні, які ввійшли до його альбому «Brèves Rencontres» (1995). Уникала публічності.
Була удостоєна низки літературних премій, в тому числі премії Фенеона 1997 року за книгу «Три Парки», премії Веплера 2010 року за роман «Хронос» та премії Ренодо за книгу кишенькового формату 2011 року за роман «Дитині, якої в мене не буде».
Лінда Ле померла 9 травня 2022 у Парижі в 58-річному віці після тривалої хвороби.
Бібліографія Un si tendre vampire / Ніжний вампір (1986), роман Fuir / Втеча (1987), роман Solo / Соло (1988), збірка оповідань Les Évangiles du crime / Кримінальні євангелія (1992), роман Calomnies / Наклеп (1993), роман Les Dits d’un idiot / Слова ідіота (1995), роман Les Trois Parques / Три Парки (1997), роман Voix / Голос (1998), роман Lettre morte / Мертвий лист (1999), роман Tu écriras sur le bonheur / Ти напишеш про щастя (1999), збірка передмов до книг інших письменників Les Aubes / Світанки (2000), роман Autres jeux avec le feu / Інші ігри з вогнем (2002), збірка оповідань Marina Tsvetaieva, ça va la vie? / Марина Цвєтаєва, як життя? (2002), есе Personne / Ніхто (2003), роман Kriss suivi de L’homme de Porlock / Крісс (2004) Le Complexe de Caliban et Conte de l’amour Bifrons / Комплекс Калібана і Казка про кохання Біфрона (2005) In Memoriam / Пам'яті... (2007), роман Au fond de l’inconnu pour trouver du nouveau / На дні незвіданого знайти щось нове (2009), збірка есеїв про письменників Cronos / Хронос (2010), роман À l’enfant que je n’aurai pas / Дитині, якої в мене не буде (2011), роман Lame de fond / Стихія (2012), роман Œuvres vives / Живі твори (2014), роман Par ailleurs (exils) / Вигнанці (2014), есе Roman / Роман (2016), роман Hėroïnes / Героїні (2017), роман Chercheurs d'ombres / Шукачі тіней (2017), збірка есеїв Je ne répondrai plus jamais de rien / Я більше ніколи ні за що не відповім (2020), роман
Нагороди 1997 — Премія Фенеона (Три Парки). 2010 — Премія Веплера (Хронос) 2011 — Премія Ренодо за книгу кишенькового формату (Дитині, якої в мене не буде). 2019 — Літературна премія князя П'єра Монакського за творчі досягнення.
Примітки
Посилання