Федір Бяконт - московський боярин XIV століття, який вважається родоначальником Ігнатьєвих, Плещеєвих та деяких інших дворянських родів.

Він вийшов із простих служивих людей і був першим у своєму роді боярином у Чернігові. Переїхавши до Москви близько 1300 року, став служити московським князям; у великого князя Симеона Гордого був путнім боярином. Похований у Богоявленському монастирі.

Іноді Федора Бяконта ототожнюють із боярином Федором Акінфовичем. Проте згідно з «Государевим родословцем» Федір Акінфович помер бездітним, і жодних документальних підстав для такого ототожнення не існує.

Сім'я

Його старший син, Алферей (чи інакше прочитання Єлевферій чи Олевферій) у чернецтві Алексій, був вихований митрополитом Феогностом й у 1355 року був поставлений Митрополитом Київським і всієї Русі . Згодом він був канонізований. Інші його сини мали прізвисько Плещів; від одного із синів, Феофана, ведеться історія двох відомих дворянських родів: у Феофана було два сини Степан, наданий великим князем Василем Дмитровичем у боярі до митрополита Кіпріана, і другий син, Данило (пом. 1393), багато служив великому князю в Орді, і на Русі, і "по чужих землях"; онуки Степана Василь та Федір Юрійовичі були у митрополита Геронтія у боярах; правнуки ж Степана також були в боярах: Богдан Федорович - у митрополита Варлаама, а Чесний Васильович - у митрополитів Іоасафа і Макарія, а також його брат, Семен Васильович на прізвисько Великий, був у боярах у митрополита. У іншого онука Федора Бяконта, Данила Феофановича, був син Костянтин, сини яких Ігнатій та Іван і стали родоначальниками Ігнатьєвих та Жеребцових. Ще один син Федора Бяконта, Матвій, мав правнуків Семена та Кіпріана Петровичів, з яких почалися роди, відповідно, Москотиньєвих та П'ятових . Ще один значний дворянський рід, Плєщеєвих, пішов від молодшого сина Федора Бяконта Олександра, який був князівським намісником у Костромі (1375), потім боярином.

Примітки

Література

Долгоруков П. В. Российская родословная книга. — СПб.: Тип. 3 Отд. Собств. Е. И. В. Канцелярии, 1857. — Т. 4. — С. 171. Веселовский С. Б. Исследования по истории класса служилых землевладельцев. — М.: Наука, 1969. — 584 с. — 4500 экз. Зимин А. А. Формирование боярской аристократии в России во второй половине XV — первой трети XVI в. — М.: Наука, 1988. — 350 с. — 16 000 экз. — ISBN 5-02-009407-2. Бархатная книга, Глава 16