Рівень сексуального насильства в Південно-Африканській Республіці є одним з найвищих зареєстрованих у світі. Протягом 2015/16 року в поліцейську службу Південної Африки було повідомлено про 51 895 злочинів сексуального характеру. У вересні 2019 року президент ПАР Сіріл Рамафоса визнав, що сексуальне насильство проти жінок у ПАР зросло. У національному «місті-матері» Кейптауні для боротьби із секснасильством проти жінок широко використовуються військові сили. Статистика Поліцейська служба ПАР оприлюднила статистику злочинності країни. Категорія «сексуальні злочини» включає широкий спектр: зґвалтування, сексуальне насильство, інцест, зоофілія та інші злочини. Статистичні дані про зґвалтування поліція зазвичай не оприлюднює. Зазвичай їх публікують за спеціальними запитами дослідників і журналістів. +Кількість зареєстрованих зґвалтувань та рівень зґвалтувань в ПАР (повідомлені випадки) Рік Зґвалтувань На 100 000 2008/9 46 647 95 2009/10 48 259 96 2010/11 48 158 95 2011/12 47 069 91 2012/13 48 408 92 2013/14 48 408 85 2014/15 43 195 80 2015/16 41 503 77 2016/17 39 828 71 2017/18 40 035 71 2018/19 41 583 72 2019/20 42 289 72 2020/21 36 330

Згідно зі звітом Управління ООН зі злочинів і наркотиків за 1998–2000 роки, ПАР займала перше місце за кількістю зґвалтувань на душу населення. У 1998 році кожна третя з 4000 жінок, опитаних в Йоганнесбурзі, зазнала зґвалтування, згідно з інформацією Community Information, Empowerment and Transparency (CIET) Africa. Феміністичні рухи в Південній Африці вважають, що жінку ґвалтують кожні 26 секунд, а поліція ПАР вважає, що кожні 36 секунд.

За опитуванням комплексного дослідження «Зґвалтування в Південній Африці» (2000) 2,1% жінок від 16 років в різних групах населення повідомили, що зазнавали сексуального насильства принаймні один раз з початку 1993 року по березень 1998 року. Аналогічно, південноафриканське демографічне та медичне дослідження 1998 року дало результати про поширеність зґвалтування у 4,0% усіх жінок від 15 до 49 років у вибраних домогосподарствах (опитування, також проведене Радою з медичних досліджень та Департаментом охорони здоров’я). Поки що не було зроблено жодних спроб усунути ці великі статистичні диспропорції.

Регіональні відмінності

У дослідженні трьох провінцій ПАР (Східний Кейп, Мпумаланга та Лімпопо) у 1997 році сказали, що протягом життя були зґвалтовані 6,8% жінок Мпумаланги, 5,0% жінок Лімпопо і 4,5% жінок Східного Кейпу. У 1998 році на регіон Гаутенг припадав найбільший відсоток ув'язнених за сексуальні злочини — 20,6%, Західний Кейп мав 17,3%. Найменше мали Північний Кейп з 3,8% і Лімпопо з 2,6%.

Південноафриканське дослідження злочинності 2003 р. підкреслює регіональні відмінності у стресі громадян. Досліджуючи, який тип злочинів, на думку респондентів, найчастіше відбувався в районі їхнього проживання, 14,6% респондентів Північного Кейпу назвали зґвалтування найпоширенішим видом злочину. Північний Кейп вважав зґвалтування найбільш поширеним, у Квазулу-Натал був найменшим – 1,7%.

У середньому по всіх провінціях зґвалтування посіло 7 місце серед злочинів, які респонденти вважали найпоширенішими, після: проникнення до чужого майна, крадіжки майна, пограбування, вбивства, крадіжки худоби та нападу. Це опитування також досліджувало, якого типу злочинів респонденти боялися найбільше у своїй місцевості. Зґвалтування зайняло третє місце в цій категорії після лише вбивства та проникнення до будинку. Найбільше зґвалтування боялися 40,8% респондентів у Норд-Кейп та 31,8% респондентів у Фрі Стейт. З іншого боку, 11,6% респондентів Квазулу-Натал і 12,1% респондентів у Мпумаланзі назвали зґвалтування злочином, якого вони найбільше боялися у своєму регіоні.

Форми насильства

Зґвалтування немовлят та дітей У ПАР одні з найвищих показників зґвалтування дітей та немовлят у світі. ФундаціТірс і MPCiRC заявили, що 50% дітей ПАР постраждають від насильства до 18 років . У дослідженні MRC зазначено, що у 2009 році 15% жертв були молодшими 12 років. У 2017 році поліція повідомила, що 9% випадків зґвалтування припадає на 9 років і молодше, а агентства повідомляють про зростання по всій країні. Хоча є різні цифри щодо кількості зареєстрованих зґвалтувань дітей, в одному звіті зазначено, що у 2000 році було зареєстровано 21 538 зґвалтування та спроби зґвалтування дітей віком до 18 років, а в іншому (2001) вказується 24 892 зґвалтування. Групи захисту дітей вважають можливу кількість незареєстрованих інцидентів в 10 разів більшою. Найбільше почастішали напади на дітей до 7 років. За звітом профспілки, в ПАР кожні 3 хвилини ґвалтують дитину."South African rape survey shock." BBC News. 18 June 2009. Дехто посилаються на 400-відсоткове зростання сексуального насильства над дітьми за десятиліття, що передує 2002 р., і що воно все ще зростає. Третину злочинів коять члени сім'ї або близькі родичі.

З 2001 року набула резонансу низка зґвалтувань немовлят (деякі з них потребували реконструктивної операції для відновлення сечовидільної, статевої, черевної або трахеальної систем). У жовтні 2001 року 9-місячну дівчинку Чепанг зґвалтував ВІЛ-позитивний чоловік, і їй довелося перенести обширну реконструктивну операцію в Кейптауні. У лютому 2002 року 8-місячне немовля зґвалтували четверо чоловіків. Одному пред'явлено звинувачення. Дитині була потрібна реконструктивна операція. Поранення дитини були настільки значними, що привернула увагу до судового переслідування.

Важливим фактором, що сприяє ескалації педофільного насилля, є поширений у ВІЛ-інфікованих з ПАР міф про те, що секс із цнотливою дівчиною вилікує чоловіка від СНІДу. Цей міф про невинне очищення існує в Замбії, Зімбабве та Нігерії. Зловмисники часто є родичами жертв, а іноді їхніми батьками чи вихователями.

Секснасильство проти жінок Уряд ПАР повідомляє, що однією з причин є культура патріархату в Південній Африці. У його доповіді стверджується, що патріархат міцно вкорінений в культурі чорношкірих, і боротьба з ним розглядається як спроба знищити південноафриканську традицію або південноафриканські ідеали.

Небезпека зґвалтування та секснасильства посилюється через поширеність ВІЛ/СНІДу в південноафриканських селищах. Жінка, зґвалтована у віці понад 25 років, має 1 із 4 шансів, що її нападник ВІЛ-позитивний. Від ВІЛ/СНІДу постраждало більше жінок, ніж чоловіків. Гвалтівниками в ПАР, як правило, є чоловіки. У ПАР чоловік або хлопець вбиває жінку кожні 6 годин. Багато чоловіків і жінок кажуть, що зґвалтування не може відбуватися у стосунках; проте кожна четверта жінка повідомила, що зазнала насильства з боку інтимного партнера. У 1993 році ПАР заборонила зґвалтування у шлюбі. У вересні 2019 року президент Рамафоса у відповідь на сплеск насильства проти жінок закликав прийняти закони щодо смертної кари за зґвалтування і скликав екстрену сесію парламенту ПАР.

Лесбофобні ("корекційні") зґвалтування та вбивства

В певних частинах Африки вважається, що зґвалтування лесбійок перетворить їх на гетеросексуальних жінок.Yolanda Mufweba, "'Corrective rape makes you an African woman'", Saturday Star, 2003-11-07 Уряд ПАР повідомив CEDAW про дискримінацію лесбійок у багатьох сферах. Уряд звинувачують у потуранні лесбофобним злочинам через страх здатися "недостатньо мужнім".Kelly, Annie, "Raped and killed for being a lesbian: South Africa ignores 'corrective' attacks", The Guardian, 2009-03-1231 жінку зґвалтували та вбили з "корекційною" метою в Південній Африці за декаду з 2001 по 2011. Задокументовано мінімум 50 зґвалтувань чорних лесбійок у селищах з 1997 по 2007 . За свідченнями Luleki Sizwe, що пережила зґвалтування, як мінімум 10 лесбійок на тиждень ґвалтували в районі Кейптаун. Human Rights Watch описує це як частину епідемії гомофобних вбивств у Південній Африці.

Першими резонансними злочинами стали зґвалтування та вбивства 2006 року. 19-річну четверо чоловіків закололи та закидали камінням до смерті за те, що вона була відкритою лесбійкою, у селищі Кейптаун, Khayelitsha.

2006: Футболістку національної збірної Banyana Banyana та ЛГБТ-активістку Юді Сімелан жорстоко зґвалтували та вбили. 24-річну ЛГБТ-активістку з ПАР зґвалтували та вбили в селищі Ква-Тема Йоганнесбурга, біля Кейптауна. Її обличчя і голову понівечили ударами каменів та порізали шматками скла, біля тіла знайшли використані кондоми, пляшку пива, та великий камінь. За наявними данами, на неї напали після спроби заманити її подругу. Місцеві жителі свідчили про чоловічі крики: “Ми виб'ємо з вас лесбійок”. Її похорон відвідали понад 2000 осіб, засуджуючи насильство проти лесбійок та “каральні” зґвалтування, у певний момент погрожуючи каструвати ґвалтівників бритвами, якщо поліція їх не заарештує. 170,000 людей з усього світу підписали петицію до влади щодо припинення корекційних зґвалтувань. Американська GO Campaign долучилась до збору коштів на навчання дітей та кампанії толерантності для молоді в селищах. Human Rights Watch та Amnesty International назвали вбивство злочином на ґрунті ненависті. Речник поліції відмовлявся його так класифікувати, кажучи, що "вбивство є вбивство" і що поліція не враховує орієнтацію жертви. До листопада 2012 нікого так і не заарештували, тоді Amnesty International запустила кампанію "Write for Rights", щоб поновити розслідування її справи.

2007: у Совето лесбійську активістку Sizakele Sigasa та її партнерку Salome Masooa зґвалтували, катували та вбили. Ці злочини південноафриканські організації ЛГ-прав, включно з парасольковою Joint Working Group, визнали спричиненими лесбофобією. Simangele Nhlapo, членкиню групи підтримки ВІЛ-позитивних людей, зґвалтували та вбили в червні разом з її дворічною донькою. 16-річну Madoe Mafubedu зґвалтували та закололи.

В Найробі борчиня за права лесбійок Поліна Кімані виступила в телепрограмі з питання гомосексуальності. В тижні після її неоднократно ображали на вулицях і в публічних місцях, група чоловіків переслідувала її з погрозами зґвалтуванням. Біля її житла залишили лист з погрозою смерті.https://www.unfe.org/wp-content/uploads/2018/10/Violence-English.pdf

Гомофобні зґвалтування також вчиняють проти геїв. Дослідження 2003 року Out LGBT Well-Being (Out) і Центром прикладної психології Університету Пар (UCAP), виявило, що відсоток чорношкірих геїв, які сказали, що вони зазнали корекційного зґвалтування, відповідає аналогічному відсотку чорношкірих лесбійок. Вважається, що стигматизація жертв чоловіків є причиною низького рівня повідомлень про виправні випадки зґвалтування геїв.

Тюремні зґвалтування

Майже 50% всіх ув’язнених ПАР, опитаних судовою інспекцією виправних служб, повідомили, що сексуальне насильство трапляється «іноді», «часто» або «дуже часто». Секснасильство у в’язницях пов’язане з бандитським насильством та владними структурами, а ув’язнених, які зазнають сексуального насильства, зазвичай ґвалтують знову і знову. Люди, які пережили зґвалтування у в’язницях, розповідають, що чиновники в країні дотримуються думки, що «[чоловікам] слід очікувати такого поводження у в’язниці», і вчені виявили, що «нових ув’язнених у в’язницях для чоловіків ґвалтують усі члени в’язниці після прибуття». Поширеність зґвалтування у в’язницях підвищує рівень ВІЛ-інфекції в країні.

Секснасильство над чоловіками Близько 3,5% чоловіків були змушені займатися сексом з іншими чоловіками (опитування Ради медичних досліджень 2009 року). Близько 19,4% усіх дорослих жертв секснасильства в ПАР в 2012 році були чоловіками. Згідно з опитуванням іншої групи, кожен п’ятий дорослий чоловік стає жертвою сексуальних злочинів, і ця цифра може бути набагато вищою, оскільки чоловіки в 10 разів рідше повідомлятимуть про сексуальне насильство, ніж жінки. У країні дуже мало мереж підтримки чоловіків, постраждалих від зґвалтування, що ускладнює повідомлення про злочини.

Зловмисники

Чоловіки