«Гульєльмо Марконі» () — військовий корабель, океанський підводний човен типу «Марконі» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.

«Гульєльмо Марконі» був закладений 19 вересня 1938 року на верфі компанії Cantieri Riuniti dell'Adriatico у Монфальконе. 30 липня 1939 року він був спущений на воду, а 8 лютого 1940 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Історія служби 8 липня 1940 року, під час свого першого бойового патрулювання в Середземному морі, «Марконі» торпедував есмінець Королівського флоту «Ескорт», який зазнав важких пошкоджень у результаті торпедування й за кілька днів затонув при буксируванні північніше Алжиру.

У вересні 1940 року до французького Бордо на базу BETASOM почали прибувати італійські підводні човни, яких незабаром стало 27, котрі незабаром приєдналися до німецьких підводних човнів у полюванні на судноплавство союзників; поступово їхнє число збільшиться до 32. Вони зробили вагомий внесок у битву за Атлантику, попри те, що командувач підводного флоту ВМС Німеччини адмірал Карл Деніц відгукнувся про італійських підводників: «недостатньо дисципліновані» і «не в змозі залишатися спокійним перед лицем ворога».

«Марконі» відплив до бази BETASOM 6 вересня 1940 року і 11 вересня пройшов Гібралтарську протоку; по дорозі італійський підводний човен потопив нейтральний іспанський рибальський човен Альміранте Хосе де Карранса. 29 вересня вийшов у бойовий похід з Бордо. У цьому поході в Атлантику він потопив одне судно. Після невдалого патрулювання «Марконі» потопив три судна під час свого третього патрулювання з BETASOM і пошкодив югославське вантажне судно під час наступного патрулювання, яке пізніше було потоплено U-126. «Марконі» був втрачений з невідомих причин десь після 28 жовтня 1941 року під час свого п'ятого бойового походу в Атлантичний океан.

Деякими дослідниками припускається, що «Марконі», який слідував за конвоєм HG 75, був затоплений близько 13:35-13:40 28 жовтня глибинними бомбами британського есмінця «Дункан», за 300 миль на північний схід від Азорських островів. Усі члени екіпажу, 10 офіцерів і 53 унтерофіцерів і матросів, загинули разом з човном.

Підводний човен здійснив 7 бойових походів (один у Середземному морі і 6 в Атлантиці), подолавши 23 346 миль на поверхні і 1540 миль у підводному положенні.

Див. також Archimède (Q142) С-3 (підводний човен СРСР) I-183 HMS Unique (N95) HNLMS O 25 U-133 (1941)

Примітки Виноски

Джерела

Посилання Guglielmo Marconi Regio Sommergibile Marconi GUGLIELMO MARCONI large submarines (1940) Guglielmo Marconi (MN, I.7) Marconi

Література Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6. Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, ISBN 978-88-04-50537-2.