«Луїджі Тореллі» () — військовий корабель, океанський підводний човен типу «Марконі» Королівських ВМС Італії, Крігсмаріне та Імперського флоту Японії за часів Другої світової війни.

Історія створення «Луїджі Тореллі» був закладений 15 лютого 1939 року на верфі компанії Odero-Terni-Orlando у Ла-Спеції. 6 січня 1940 року він був спущений на воду, а 15 травня 1940 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Історія служби Коли Італія вступила у Другу світову війну в червні 1940 року, «Луїджі Тореллі» все ще завершував свою підготовку та період ходових випробувань. Після цього він здійснив коротку розвідувальну місію в Генуезькій затоці, а потім був відправлений в Атлантику до Бордо в окупованій Франції.

У вересні 1940 року до французького Бордо на базу BETASOM почали прибувати італійські підводні човни, яких незабаром стало 27, котрі незабаром приєдналися до німецьких підводних човнів у полюванні на судноплавство союзників; поступово їхнє число збільшиться до 32. Вони зробили вагомий внесок у битву за Атлантику, попри те, що командувач підводного флоту ВМС Німеччини адмірал Карл Деніц відгукнувся про італійських підводників: «недостатньо дисципліновані» і «не в змозі залишатися спокійними перед обличчям ворога».

14 березня 1943 року підводний човен відбув у похід з ртуттю, сталлю, 800 авіаційними гарматами Mauser MG 151/20, бомбою SG 500, торпедами, двома комплектами радарів Würzburg (всього 130 тонн матеріалів) і сімома пасажирами (серед яких японський полковник Сатаке Кінджо, німецький інженер Генріх Фодерс — відповідальний за пояснення японцям роботи радара, два цивільні механіки і троє німецьких техніків). Командиром був лейтенант Енріко Гропаллі. «Луїджі Тореллі» уникнув атаки кораблів і літаків поблизу острову Святої Єлени, і 12 серпня 1943 року довелося дозаправитися в Індійському океані з U-178, нарешті досягнувши Сабанга (Суматра) через два тижні. 29 серпня «Тореллі» дістався Пінанга (Малайзія), а через два дні Сінгапуру.

10 травня 1945 року у зв'язку з капітуляцією Німеччини човен був включений до складу Імператорського флоту Японії як І-504, а 14 липня його командиром став підпоручник Хірота Хідео.

30 серпня з зенітної установки корабля був збитий американський бомбардувальник B-25 «Мітчелл»; того ж дня він капітулював союзникам у Кобе. 16 квітня 1946 року був затоплений американцями у протоці Кії (між Хонсю і Сікоку).

«Луїджі Тореллі» та інший італійський підводний човен, «Команданте Каппеліні», були єдиними кораблями країн Осі, які служили під керівництвом усіх трьох флотів цих держав.

Командири

Оберлейтенант-цур-зее Вернер Штріглер (6 грудня 1943 — 13 лютого 1944, 16 лютого —31 серпня 1944) Оберлейтенант-цур-зее/капітан-лейтенант Герберт Шрайн (вересень 1944 — лютий 1945) — виконувач обов'язків. Оберлейтенант-цур-зее резерву Альфред Маєр (24 листопада 1944 — 10 травня 1945)

Див. також U-607 HMS P612 USS Gar (SS-206) К-21 (1940) Le Tonnant (Q172) Ro-40

Примітки Виноски

Джерела

Посилання Luigi Torelli GUGLIELMO MARCONI large submarines (1940) Luigi Torelli (TI, I.9, UIT.25) Torelli UIT-25 (ex Italian submarine Luigi Torelli) Luigi Torelli IJN Submarine I-504: Tabular Record of Movement

Література Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6. Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, ISBN 978-88-04-50537-2.