Марі́я Куліко́вська (Куликівська) ( 1988, Керч) — українська художниця, скульпторка, перформерка й архітекторка. Працює з перформансом, скульптурою, інсталяцією, відео, живописом і малюнком; у своїй практиці досліджує тілесність, вразливість тіла, війну, вимушене переміщення, гендер, пам'ять і політичне насильство.

Куліковська народилася в Керчі в Криму. Навчалася в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві, де здобула освіту з архітектури; також навчалася в Konstfack у Стокгольмі. Після окупації Криму Росією 2014 року не поверталася до рідного міста; у мистецьких працях неодноразово зверталася до досвіду втрати дому, війни й переміщення.

Життєпис

Марія Куліковська народилася 1988 року в Керчі, на Кримському півострові. Вона здобула фахову освіту в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві, де 2013 року закінчила магістратуру з архітектури. Згодом навчалася у шведському університеті мистецтв, ремесел і дизайну Konstfack у Стокгольмі.

Після окупації Криму Росією 2014 року Куліковська стала вимушено переміщеною особою в Україні; в її подальшій практиці число 254 пов'язується з номером її реєстрації як переселенки. У 2022 році після початку повномасштабного російського вторгнення художниця знову була змушена виїхати з Києва; у цей період вона перебувала в Австрії та співпрацювала з інституціями в Лінці й Берліні.

Куліковська працює також у співпраці з архітектором і інженером Олегом Вінніченком, з яким створювала частину скульптурних і виставкових проєктів.

Творчість

У творчості Куліковської поєднані архітектурне мислення, робота з власним тілом, перформанс і скульптура. Євгенія Буцикіна в есе для видання Korydor описувала її практику через співвідношення кількох вимірів тіла — жіночого, архітектурного й політичного — та розглядала її роботи як перформативну скульптуру.

Одним із центральних методів Куліковської є створення зліпків власного тіла. У цих роботах вона використовує парафін, епоксидні смоли, мило, гіпс, шоколад та інші матеріали. В Одеському національному художньому музеї, де 2019 року відбулася її персональна виставка «Моя шкіра — моя справа», такі зліпки були описані як роботи, що фіксують трансформації тіла художниці, а ключовими мотивами названо самовідчуття жінки в сучасній Україні, вразливість жіночого тіла й гендерну нерівність.

Дослідниця Alice Iacobone у статті в журналі Aisthesis розглядала перформативну скульптуру Куліковської в контексті мистецтва руйнування. На її думку, художниця використовує військове спорядження як мистецький матеріал, а руйнування — як художній метод.

Війна, Крим і «Ізоляція» Після початку російсько-української війни частина робіт Куліковської залишилася в донецькому центрі сучасного мистецтва «Ізоляція». Після захоплення простору проросійськими бойовиками її мильні скульптурні зліпки були використані як мішені для стрільби. Цей досвід став одним із важливих сюжетів у подальших роботах художниці.

У 2019 році Куліковська створила відеоперформанс Let Me Say: It's Not Forgotten, який дослідниця Kalyna Somchynsky розглядає як відповідь на насильство проти мистецьких об'єктів і жіночих тіл у періоди політичної нестабільності. У статті в журналі Arts Somchynsky стверджує, що художниця використовує руйнування не як замовчування, а як стратегію повернення контролю над репресивними силами.

Перформанс «254» Одним із найвідоміших перформансів Куліковської є 254. Уперше він був здійснений 1 липня 2014 року під час відкриття Manifesta 10 в Ермітажі в Санкт-Петербурзі: художниця лежала на сходах музею, накрита українським прапором, у позі пораненого солдата; після акції її ненадовго затримали.

У 2022 році Куліковська повторила 254 на сходах тераси Neue Nationalgalerie в Берліні. Перформанс тривав з 27 квітня до 4 травня 2022 року і був представлений щодня тричі на день. У рецензії для ARTMargins Online Freda Fiala описувала цю версію як тривалу пасивну дію, що поєднувала досвід втечі, опору, вразливості й політичного жесту.

Виставки Дата Назва виставки Місце проведення Примітки 2006 Перша персональна виставка Товариство «Просвіта», Київ Зазначена у CV Double Q Gallery. 2010 Army of Clones ГогольFest, Кіностудія імені Олександра Довженка, Київ Зазначена серед обраних проєктів художниці. 2012 Gender Центр сучасного мистецтва «Ізоляція», Донецьк Групова виставка; згадана в біографічних матеріалах Мистецького арсеналу та CV художниці. 2013 Soma PinchukArtCentre Prize, Київ Інсталяція була пов'язана з номінацією на PinchukArtCentre Prize. 26 лютого 2019 «Дивовижні історії Криму» Мистецький арсенал, Київ Спеціально для виставки Куліковська створила перформативну скульптуру «Зоряний пил». 19 липня — 30 серпня 2019 «Моя шкіра — моя справа» Одеський національний художній музей, Одеса Персональна виставка; музейний опис фіксує зліпки тіла з парафіну, епоксидних смол, мила, гіпсу й шоколаду. 6 грудня 2019 — 1 лютого 2020 Flowers Shcherbenko Art Centre, Київ Спільний виставковий проєкт Марії Куліковської та Александри Ларссон Якобсон. 6 листопада — 12 грудня 2020 From Action to Performative Sculpture: Maria Kulikovska Shcherbenko Art Centre, Київ Міні-ретроспектива перформативної практики художниці. 8 вересня 2022 My Body is a Battlefield Francisco Carolinum, Лінц, Австрія Перша персональна інституційна виставка художниці, за повідомленням Double Q Gallery. 3 грудня 2025 — 31 січня 2026 To Regenerate the Lost Double Q Gallery, Гонконг Перша персональна виставка художниці в Азії, за даними Art Mate. 27 березня — 30 серпня 2026 «Не питаючи дозволу» PinchukArtCentre, Київ Групова виставка Дослідницької платформи; представлено роботу «Моя вагітна дружина з вагітною мною». 14 березня — 29 травня 2026 Bullets of Flowers Malta Biennale, Мальта Тематичний павільйон із проєктом Куліковської, створеним у співпраці з Garage33 Gallery-Shelter.

Перформанси Дата Назва перформансу Місце проведення Примітки 1 липня 2014 254 Manifesta 10, Ермітаж, Санкт-Петербург Перша версія перформансу: художниця лежала на сходах, накрита українським прапором; після акції її затримали. 2015 Happy Birthday Saatchi Gallery, Лондон Перформанс, у якому Куліковська розбивала зліпки власного тіла; пов'язаний з осмисленням окупації Криму та війни. 2015 #OnVacation Російський павільйон, Венеційська бієнале, Венеція Акція згадана серед обраних проєктів художниці. 2016 «Мігруючий парламент переселенців “Пліт Крим”» Київ Перформанс згаданий серед обраних проєктів Куліковської. 2019 Let Me Say: It's Not Forgotten відеоперформанс Робота осмислює розстріл мильних скульптур художниці в захопленій «Ізоляції» в Донецьку. 9 червня 2019 Flowers відеоперформанс Створений до п'ятої річниці розстрілу скульптур Куліковської бойовиками під час окупації «Ізоляції». 27 квітня — 4 травня 2022 254 Neue Nationalgalerie, Берлін Повторення перформансу 2014 року; тривав щодня на сходах тераси музею. лютий 2025 Lustration / Ablution Rukh Art Hub / Mriya Gallery, Нью-Йорк Перформанс відкрив персональну виставку Once Leda Found an Egg — Blue Like a Hyacinth; у ньому художниця омивала себе мильним зліпком власного тіла.

Критика і сприйняття

Євгенія Буцикіна в Korydor писала, що творчий шлях Куліковської складно вибудувати в лінійний наратив, а її практика тримається на перетині тіла, архітектури, політичності та феміністичного жесту.

Alice Iacobone у статті «Lay It into the Open Wounds»: Art at War in Maria Kulikovska's Performative Sculpture розглядала роботи Куліковської в контексті мистецтва руйнування, підкреслюючи зв'язок між війною, матеріальністю скульптури й перформативною дією.

Kalyna Somchynsky у журналі Arts аналізувала відеоперформанс Let Me Say: It's Not Forgotten як феміністичну відповідь на політичне насильство, руйнування мистецьких об'єктів і насильство щодо жіночого тіла. Freda Fiala в рецензії для ARTMargins Online інтерпретувала берлінський перформанс 254 як дію, що актуалізує досвід війни, вразливості, втечі й опору в публічному просторі музею.

2019 року Мистецький арсенал отримав до своєї колекції елементи інсталяції «Зоряний пил», спеціально створеної для виставки «Дивовижні історії Криму». Робота виконана у формі рельєфу Керченського півострова і включала скульптури, змодельовані з тіла художниці.

Примітки

Джерела

Посилання Профіль Марії Куліковської в Art Collection Telekom Профіль Марії Куліковської в ArtFacts Офіційний сайт