Олександр Васильович Кірсанов (11(23) грудня 1898 — ) — радянський воєначальник, у роки Другої світової війни командир 76-ї гвардійської стрілецької дивізії, генерал-майор (1.03.1943), Герой Радянського Союзу (15.01.1944).

Молодість та Громадянська війна в Росії Народився 11 грудня (23 грудня за новим стилем) 1898 рокуВ 4 томе Военного биографического словаря «Великая Отечественная. Комдивы» (стр.196) приводится иная дата рождения А. В. Кирсанова — 5 января 1899 года. в Казані в сім'ї кустаря-ремісника. Закінчив реальне училище, навчався в учительській семінарії.

З вересня 1918 року у військах Білого руху.

Сослуживець А. В. Кірсанова у 1920—1930 роках і майбутній маршал артилерії Н. Д. Яковлєв так розповідає про наслідки для Кірсанова подій того часу:

У біографії у збірнику «Велика Вітчизняна. Комдиви», складеної на основі особистої справи та обліково-послужної картки, міститься трохи інша інформація про той період життя О. Кірсанова: у вересні 1918 року він був мобілізований в Казані в війська «Народної армії» Комуча, служив в Уфі і в Златоусті, у серпні 1919 року закінчив навчальну команду та проведений в унтер-офіцери. Служив до армії адмірала О. Колчака командиром кулеметного відділення легкого артилерійського дивізіону 13-ї Казанської дивізії. Під час одного з боїв вся батарея була захоплена червоноармійцями, а Кірсанов з уцілілим особовим складом направлений до Красноярська на переформування. Там з підходом Червоної Армії взяв участь у повстанні місцевого гарнізону та робітників міста проти Колчака. 9 січня 1920 року добровольцем вступив до Червоної Армії в Красноярську.

Служив у 30-й Іркутській стрілецькій дивізії 5-ї армії, їздовий і гарматний командир артилерійської батареї. Воював проти колчаківських військ, пройшов шлях від Красноярська до Забайкалля. З серпня 1920 року з дивізією воював на Південному фронті, де брав участь у боях проти Російської армії генерала П. Врангеля та загонів Н. Махно.

Міжвоєнний період Після закінчення громадянської війни в росії служив у тій же дивізії (увійшла до складу Збройних сил України та Криму, дислокувалася в Катеринославі): завідувач клубу дивізіону, начальник зв'язку артилерійської батареї, політрук батареї, командир взводу. У жовтні 1924 року відправлений на навчання. У 1926 році з відзнакою закінчив артилерійське відділення Київської об'єднаної військової школи імені С. С. Каменєва. З серпня 1926 року служив у 28-му артилерійському полку 28-ї стрілецької дивізії Північно-Кавказького військового округу (Владикавказ): командир взводу, командир батареї, політрук батареї, командир дивізіону, начальник штабу полку. При цьому в 1932 році закінчив артилерійські курси удосконалення комскладу РККА в Дитячому Селі. З січня 1934 — начальник штабу 38-го артилерійського полку 38-ї стрілецької дивізії Північно-Кавказького ВО. З грудня 1938 — викладач на Новоросійських курсах удосконалення командного складу запасу (м. Міллерово). З серпня 1939 року командир 422-го гаубичного артилерійського полку 157-ї стрілецької дивізії Північно-Кавказького військового округу.

Вступив до РКП(б) у 1922 році.

Друга світова війна На початку німецько-радянської війни на тій же посаді, полк і дивізія будували оборонний рубіж Чорноморським узбережжям від Тамані до Геленджика. Направлений на фронт у вересні 1941 року на посаді командира 422-го гаубичного артилерійського полку 157-ї стрілецької дивізії. У складі Окремої Приморської армії брав участь у обороні Одеси, у жовтні 1941 року на кораблях Чорноморського флоту було евакуйовано до Криму. Там дивізія увійшла до 51-ї армії, зайняла оборону на Ішуньських позиціях. У ході Кримської оборонної операції дивізія зазнала тяжких втрат, залишки її були відтіснені в Керч і звідти евакуйовані на Таманський півострів. Після поповнення на чолі того ж полку брав участь у Керченсько-Феодосійській десантній операції, у наступальних операціях Кримського фронту взимку та навесні 1942 року. На початку травня 1942 призначений начальником артилерії 276-ї стрілецької дивізії Кримського фронту, через кілька днів розбитої в ході Керченської оборонної операції. Після розгрому військ Кримського фронту у травні 1942 року вдруге евакуйовано на Таманський півострів, при цьому було поранено.

З червня 1942 — начальник артилерії 157-ї стрілецької дивізії Північно-Кавказького військового округу, але вже в липні дивізія перекинута на Сталінградський фронт, де героїчно боролася в Сталінградській битві в лавах 51-ї і 64-ї армії (з 1993). на Донському фронті). 3 вересня 1942 полковник О. Кірсанов призначений командиром цієї дивізії. Пройшов з дивізією через всю битву, починаючи з липневих боїв з німецькими авангардами на переправах через Дон і до капітуляції 6-ї німецької армії. За масовий героїзм особового складу дивізія отримала гвардійське звання і була перейменована наказом Народного комісара оборони СРСР від 1 березня 1943 в 76-ю гвардійську стрілецьку дивізію. На чолі дивізії пройшов бойовий шлях до перемоги. Воював на Західному (березень 1943), Брянському (з березня 1943), Центральному (з вересня 1943), Білоруському, 1-му Білоруському, 2-му Білоруському фронтах. Брав участь у Курській битві, в Орловській та Чернігівсько-Прип'ятській наступальних операціях.

Командир 76-ї гвардійської стрілецької дивізії 61-ї армії Центрального фронту гвардії генерал-майор Олександр Кірсанов особливо відзначився у битві за Дніпро. 21 вересня 1943 року його дивізія спільно з іншими частинами штурмом взяла місто Чернігів. Подолавши у швидкому темпі ще кілька десятків кілометрів, у ніч проти 28 вересня 1943 року воїни-гвардійці під командуванням генерала Кірсанова з боєм форсували Дніпро в районі н. п. Миси у Брагінському районі Поліської (нині Гомельської) області Білоруської РСР та захопили плацдарм. У цьому рубежі гвардійці успішно відбивали численні контратаки переважаючих сил ворога.Наградной лист на присвоение А. В. Кирсанову звания Героя Советского Союза // ОБД «Память народа» .

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу генералам, офіцерському, сержантському та рядовому складу Червоної Армії» від 15 січня 1944 року за "зразкове виконання бойових завдань командування з форсування річки Дніпро та виявлені при цьому мужність і майору Кірсанову Олександру Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».

Потім боровся у Гомельсько-Речицькій, Калінковичсько-Мозирській, Поліській, Білоруській, Прибалтійській, Східно-Прусській, Східно-Померанській та Берлінській наступальних операціях.

24 червня 1945 року генерал-майор Кірсанов брав участь у Параді Перемоги на Червоній площі Москві.

Післявоєнний час

Після закінчення війни продовжував службу в Радянській Армії, командуючи тією ж дивізією. У червні 1946 дивізія була перетворена на 76-ю гвардійську повітряно-десантну дивізію, генерал Кірсанов командував нею до квітня 1948 року, коли відбув на навчання. В 1949 закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова, але відразу був переведений на основний курс цієї академії. Закінчив його у 1950 році. З січня 1950 — заступник командира 8-го гвардійського повітряно-десантного корпусу. З травня 1951 — начальник Вищих офіцерських курсів ВДВ (Рибінськ), перейменованих у березні 1954 року в Центральні курси вдосконалення офіцерського складу ВДВ. З липня 1955 — начальник військової кафедри Білоруського державного університету імені В. І. Леніна. У серпні 1960 року генерал-майора Кірсанова звільнено у відставку.

Жив у Мінську. З 1963 до 1974 року працював проректором Білоруського державного університету. Помер 16 листопада 1994 року. Похований у Мінську на Східному («Московському») цвинтарі.

Нагороди Герой Радянського Союзу (15.01.1944) Два ордени Леніна (15.01.1944, 6.11.1945) Чотири ордена Червоного Прапора (2.12.1942, 21.07.1943, 3.11.1944, . . .) Орден Суворова 2-го ступеня (10.04.1945) Орден Кутузова 2-го ступеня (29.05.1945) Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985) медалі Орден Хрест Грюнвальда 3-го ступеня (Польща)

Пам'ять Олександр Васильович Кірсанов почесний громадянин міст Чернігів (1967, Україна), Калінковичі (1969, Білорусія), Уральськ (Казахстан)Почётные граждане Уральска . та селища міського типу Брагін (1968). У місті Псков одна з вулиць носить ім'я Комдива Кірсанова, на ній на будинку № 5 4 травня 2015 року встановлено меморіальну дошку. 1 липня 2020 року на вул. Сторожевській у Мінську на будинку № 8, де він проживав до своєї смерті, відкрито меморіальну дошку на честь Олександра Кірсанова. У листопаді 2017-го у Мінську невідомі особи зруйнували пам'ятник О. Кірсанову. Волонтери Білоруського союзу молоді відновлюють пам'ятник.

Примітки

Література

Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. Командиры стрелковых, горнострелковых дивизий, крымских, полярных, петрозаводских дивизий, дивизий ребольского направления, истребительных дивизий. (Ибянский — Печененко). — М.: Кучково поле, 2015. — Т. 4. — С. 196—198. — 330 экз. — ISBN 978-5-9950-0602-2. Воздушно-десантные войска в лицах. Под ред. В. А. Шаманова. — Москва, 2010. Герои Советского Союза — наши земляки. Кн. 2. — Казань, 1984. — С.55-57. Навечно в сердце народном / Редкол.: И. П. Шамякин (гл. ред.) и др. — 3-е изд., доп. и испр. — Мн.: Белорусская советская энциклопедия, 1984. — С. 226. — 607 с. — 65 000 экз. Батырлар китабы — Книга Героев. — Казань, 2000. Псковский биографический словарь. Под общ. ред. В. Н. Лещикова. — Псков, ПГПИ, 2002. Корнеев Н. П., Алексеев О. В. Подвиги героев бессмертны. — Псков, 2005. — С. 215—216.

Посилання