Жан Екарді (; нар. 8 листопада 1926, Рамбує – пом. 3 серпня 2015, Париж – французький медик, який 1965 року описав синдром ЕкардіJ. Aicardi, J. Lefebvre, A. Lerique-Koechlin. A new syndrome: Spasm in flexion, callosal agenesis, ocular abnormalities. Electroencephalography and Clinical Neurophysiology, Limerick, 1965, 19: 609—610. , а 1984 року – синдром Екарді-Гутьєр.
Біографія Син військово-морського офіцера та сьома дитина в сім'ї з дев'яти дітей. Жан Екарді вивчав класичну літературу у Версальському ліцеї Ош. 1945 року поступив до Паризького медичного факультету. 1951 року одержав посаду інтерна у «Лікарнях Парижа» (Hôpitaux de Paris), де працював під опікою професора Дебре в «Лікарні хворих дітей» (Hôpital des Enfants Malades) та Гарсена в лікарні Сальпетрієр. 1955 року захистив докторську дисертацію на медичному факультеті Паризького університету . Дисертація була присвячена темі судом у перший рік життя.
З 1955 до 1956 року Екарді провів у США, де працював у Бостонській дитячій лікарні та Гарвардській медичній школі. Повернувшись до Франції у «Лікарню хворих дітей», він був призначений 1957 року керівником клініки, а 1961 року лікарем-асистентом «Лікарень Парижа». 1958 року він одружився з Жанною Кутюр'є. Дітей у подружжя не було.
До 1964 року працював медичним аташе на службі у Февра, потім був співробітником професора Стефана Тіффрі в лікарні Сент-Венсен де Поль до його від'їзду в 1979 р., у цій лікарні Екарді розвивав нейропедіатрію.
Як фахівець з епілепсії, він публікує численні статті французькою, англійською чи іспанською мовами. У 1979 році Екарді повернувся в «Лікарні хворих дітей», щоб заснувати там відділення дитячої неврології.
Згодом Екарді виїхав до Лондона, де був призначений почесним професором Інституту здоров'я дітей та почесним консультантом на Грейт-Ормонд-стріт. Потім повернувся до Парижа до лікарні Робера Дебре.
Екарді був членом Європейського товариства дитячої неврології та Міжнародної асоціації дитячої неврології, президентом якої він пізніше став.
Екарді написав декілька книг, визнаних у всьому світі: «Хвороби нервової системи в дитинстві» та «Епілепсія у дітей». Він був редактором та засновником журналу «Епілептичні розлади» (1994—2004). Його праця клініциста та дослідника була визнана на міжнародному рівні та вшанована численними почесними відзнаками.
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону (2009)Décret du 13 juillet 2009 portant promotion et nomination Медаль Корнелії де Ланге Нідерландського товариства дитячої неврології (1985) Премія Гоуера Американського товариства дитячої неврології (1986) Нагорода за дослідження епілепсії Американського товариства вивчення епілепсії (1995)
Примітки