Ірис сизуватий (Iris glaucescens) — рослина, вид роду Півники родини Півникових .
Вигляд описаний в 1829 з Південного Алтаю (нині Східно-Казахстанська область Казахстану).
У ряді робіт помилково ототожнювався з ірисом шкірястим ()
Поширення та екологія Ірис сизуватий виростає на кам'янистих схилах у низькогір'ях, рідше в полинно-дерновинно-злакових степах на солонцюватих пісках.
Поширений в Азії від півдня Уралу на заході до Алтаю на сході та Північного та Східного Тянь-Шаню на півдні на територіях Казахстану, Росії, Монголії та Китаю . У Росії зустрічається на Південному Уралі (Оренбурзька область, Челябінська область), у Західному Сибіру (Тюменська область, Омська область, Новосибірська область, Алтайський край).
Ботанічний опис Багаторічна рослина, висота 10-40 см. Кореневище товсте; листя прикореневе 5-15 мм шириною, 5-15 см завдовжки, серпоподібне, сірувато-зеленого кольору; стебло 5-40 см заввишки з трьома листочками обгортки та двома квітками на вершині. Квітки блакитні, фіолетові, пурпурові, рідко білі, трубка оцвітини повністю прихована листочками обгортки. Плід — веретеноподібна коробочка; насіння велике, 5-8 мм, зморшкувате, темно-коричневе. Цвіте у квітні — травні. 2n = 24.
Таксономія
Охорона Ірис сизуватий внесений у Червоні книги Тюменської, Новосибірської, Омської, Челябінської областей та Алтайського краю.
Примітки