Дуáрті Пашéку Перéйра (; ; близько 1460—1533)Revista de História, ed. 69-70 (1967), p. 513. Eurípedes Simões de Paula, Universidade de São Paulo. Departamento de História, Sociedade de Estudos Históricos (Brazil) — португальський мореплавець, військовий, дослідник і картограф. Мав досягнення у географічних дослідженнях, математиці, астрономії та у розробці стратегії війні. Португальський епічний поет Луїш Камойнш називав Перейру португальським Ахіллесом (Aquiles Lusitano)Luís de Camões, in The Lusiads (first printed in 1572), Canto X, 12:E canta como lá se embarcariaEm Belém o remédio deste dano,Sem saber o que em si ao mar traria,O grão Pacheco, Aquiles Lusitano.O peso sentirão, quando entraria,O curvo lenho e o férvido Oceano,Quando mais n' água os troncos que gemeremContra sua natureza se meterem.
Translation by Robert Ffrench Duff, in The Lusiad of Camoens translated into English Spencerian verse (1880), p. 365: She sang how in his ship a man would goFrom Belem to avenge the cruel shame. The weight it bears the ocean shall not know, That great Pacheco who shall justly claim Of Portuguese Achilles' glorious name;When he embarks, the surging waves his weight Shall feel, and all the vessel's beams and frame Shall groan oppressed beneath the burthen great, And in the water sink below its usual state.Manuel Mira The forgotten Portuguese (1998), p. 153.
Біографія Пашеку Перейра був сином Жуана Пашеку та Ізабел ПерейриПортугальський історик Арманду Кортезан стверджує, що Дуарте Пачеку був сином Гонсалу Пачеку, скарбника Каса-де-Сеута, який славно спорядив рабський флот Дініша Іаніша де Гра, який спустошив затоку Аргуін у 1444/45 році.
Див. Armando Cortesão (1931) «Subsídios para a história do Descobrimento de Cabo Verde e Guiné», Boletim da Agencia Geral das Colonias, No. 75, as reprinted in 1975, Esparsos, vol. 1, Coimbra.p.10. У молодості він був особистим сквайром короля Португалії. У 1475 році, закінчивши навчання з відзнакою, він отримав стипендію від самого монарха. Пізніше, в 1488 році, він досліджував західне узбережжя Африки. Члени його екіпажу захворіли на хворобу, яка перебігала з гарячкою, і до того ж експедиція втратила свій корабель. З острова Принсіпі в Гвінейській затоціПерейру врятував Бартоломеу Діаш, який повертався з експедиції, що вперше досягла мису Доброї Надії.
Знання, отримані ним під час експедиції Діаша, а також власні дослідження дозволили йому зайняти посаду офіційного географа португальської монархії. У 1494 році він підписав зі сторони Португалії підтриманий Папою Тордесільяський договір, за яким вже відомий і ще не відкритий нехристиянський світ було розділено між сферами впливу Португалії та Іспанії.
Пашеку в Індії У 1503 році Дуарті Пашеку Перейра вирушив до Індії як капітан корабля Espírito Santo, одного з трьох кораблів флоту на чолі з Афонсу де Албукеркі. У 1504 році він був призначений відповідальним за захист Кочіна, португальського протекторату в Індії, що з березня по липень 1504 року зазнав серії нападів війська заморіна з Калікуту. Маючи в своєму розпорядженні лише 150 португальців і невелику кількість малабарських допоміжних військ, сили Перейри значно поступались 60-тисячній армії заморіна. Тим не менш, завдяки розумному розташуванню, індивідуальному героїзму і великій удачі Дуарті Пашеку успішно протистояв атакам протягом п'яти місяців, поки принижений заморін нарешті не був змушений зняти облогу міста. Важливу участь у боях із заморіном взяв його син Лісуарті (або Жусарті).
За свої подвиги в обороні Кочина Дуарті Пашеку отримав герб від раджі Кочина Трімумпара, а після його повернення до Лісабона в 1505 році, його з почестями вітав король Португалії Мануел I та на честь його були влаштовані публічні гуляння.
Esmeraldo de situ orbis Між 1505 і 1508 роками Дуарті Пашеку Перейра написав трактат «Esmeraldo de situ orbis», натхненний твором «De situ Orbis» Помпонія Мели. Трактат Пашеку оцінювали як одну з перших великих наукових праць, «що повідомляють про спостереження і наукові експерименти у нещодавно відкритому світі».
Твір стосувався історії португальських відкриттів і завоювань, але це був також одночасно атлас, географічний трактат і навігаційний посібник. У ньому він обчислив довжину 1° географічної широти у 18 легоа (57,6 морських миль), що було найточнішим розрахунком градуса у світі на той час (1 ° — 60 морських миль). Його сучасник Христофор Колумб оцінив довжину одного градусу на 25 % менше. Так і не завершена, ця робота була вперше опублікована лише у 1892 році, можливо, щоб уникнути витоку інформації про цінну торгівлю Португалії в Гвінеї та в ІндіїJohn Donnelly Fage, A Commentary on Duarte Pacheco Pereira's Account of the Lower Guinea Coastlands in His "Esmeraldo de Situ Orbis, " and on Some Other Early Accounts «History in Africa», Vol. 7 (1980), pp. 47-80.
З приводу терміну «Есмеральдо» в назві роботи Дуарті Пашеку Перейра було багато припущень. Серед пропозицій було припущення посилання на смарагдову зелень моря; що це анаграма, яка поєднує імена «Еммануель» (ім'я короля Португалії Мануела I) і «Едуард» (ім'я самого Дуарті Пашеку); що Есмеральдо могло бути назвою (або прізвиськом) корабля, на якому Дуарті Пашеку відплив до Індії, що це спотворення іспанського слова esmerado (що означає «провідник»), що на мові малаялам смарагд відомий як pache або pachec, тому Есмеральдо є каламбуром щодо власного імені Пашеку (таким чином, назва трактату має читатись як «De Situ Orbis Пашеку»)Barradas de Carvalho (1964), A decifração de um enigma: o título «Esmeraldo de Situ Orbis», Revista de história 28(58):339–348.M. Newitt, (2010) The Portuguese in West Africa, 1415—1670: A documentary history. Cambridge, UK: Cambridge University Press, p.44.
Дуарті Пашеку Перейра, ймовірно, був одним із перших європейців раннього Нового часу, хто науково дослідив взаємозв'язок між припливами і фазами Місяця, що відіграло вирішальне значення в ході битви при Кочіні Title; Conquerors, Author: Roger Crowley, Publisher: Random House; 1st edition, Page: 157—160 year: 2015, і ретельно нотував строки припливів. Кажуть, що Пашеку був першим, хто помітив зв'язок припливів з Місяцем і встановив правила для передбачення розвитку припливів, посилаючись на місячні спостереження. Він також переглянув свої дані, щоб виправити та покращити астрономічні спостереження (зокрема, виправивши середньодобове відхилення Місяця від Сонця) та розробив навігаційні вимірювальні прилади, які будуть використовуватися майбутніми португальськими мореплавцямиMathew, K.N. (1988) History of the Portuguese Navigation in India. New Delhi: Mittal..
Кар'єра після Індії У 1508 році португальський король доручив Дуарті Пашеку переслідувати французького капера Мондрагона, який діяв між Азорськими островами та португальським узбережжям, де французи атакували кораблі, що повертались з португальської Індії. Дуарті Пашеку знайшов і загнав Мондрагона в кут біля мису Фіністерре в 1509 році, переміг і захопив його.
Пізніше, коли він був губернатором португальської факторії і фортеці Сан-Жорже-да-Міна в Гвінейській затоці, його супротивники обвинуватили його в крадіжках та корупції. Пашеку відкликали до столиці та ненадовго ув'язнили, поки корона не виправдала його. Але шкода Пашеку була завдана, оскільки він втратив своє губернаторство, своє багатство та вплив. Хоча король Португалії Жуан II виправдав Пашеку, невдовзі його замінив король Мануел, який не цінував Пашеку і понизив його в посаді.
За словами одного з його найважливіших біографів, португальського історика Жоакіма Баррадаша де Карвалью, який жив у вигнанні в Бразилії в 1960-х роках, Дуарті Пашеку був генієм, порівнянним з Леонардо да Вінчі. Виперидевши наступників на два століття, він розрахував значення градусної дуги меридіана з похибкою лише 4 %, коли поточна для його часу похибка коливалася від 7 до 15 %.Universidade de São Paulo, Departamento de História, Sociedade de Estudos Históricos (Brazil), Revista de História (1965), ed. 61-64, p. 350
Можливе відкриття Бразилії Існує давнє припущення, що Дуарті Пашеку Перейра, можливо, відкрив в 1498 році бразильське узбережжя в районі сучасних штатів Мараньян і Пара і острів Марахо, а також гирло річки Амазонки, тим самим виперидивши наступні експедицій Амеріго Веспуччі в 1499 році, Вісенте Яньєса Пінзона в січні 1500 року, Дієго де Лепе в лютому 1500 р. і експедиції Кабрала в квітні 1500 року, що зробило його першим відомим європейським дослідником сучасної Бразилії. Це твердження ґрунтується на інтерпретаціях тексту з рукопису Дуарті Пашеку Перейра «Esmeraldo de Situ Orbis», у якому міститься наступний короткий звіт:Найщасливіший принце, ми знали і бачили, як на третьому році вашого правління в році нашого Господа 1498, коли ваша високість наказав нам відкрити Західну область, дуже велику сушу з багатьма прилеглими великими островами, що простягаються на 70° На північ від екватора, розташованого за межами величі Океану, було відкрито та проведено навігацію; ця далека земля густо заселена і простягається на 28° по інший бік екватора до антарктичного полюса. Така його велич і довжина, що з обох боків його кінця не було видно і не пізнано, так що певно, що він обходить всю земну кулю.Esmeraldo de situ orbis [published between 1506 and 1508], Part I, ch. I, translated and edited by George Herbert Tinley Kimble, London: 1937, p. 12. Original Portuguese: Bemauenturado Príncipe, temos sabido e visto como no terceiro anno de vosso Reinado do hanno de nosso senhor de 1498, donde nos vossa alteza mandou descobrir a parte oucidental, passando alem ha grandeza do mar oceano, onde he achada a navegada hûa tão grande terra firme, com muitas e grandes ilhas ajacentes a ella, que se estende a setente graaos de ladeza da linha equinoçial contra ho pollo artico e posto que seja asaz fora, he grandemente pouorada, e do mesmo circulo equinocial torna outra vez e vay alem em vinte e oito graaos e meo de ladeza contra ho pollo antartico, e tanto se dilata sua grandeza e corre com muita longura, que de hûa parte nem da outra foy visto nem sabido ho fim e cabo della; pello qual segundo ha hordem que leua, he certo que vay en cercoyto por toda a Redondeza.Однак у своїй книзі «Заснування португальської імперії, 1415—1580» історики Бейлі Волліс, Бойд Шафер і Джордж Вініус, базуючись на даних португальського історика Дуарті Лейте та інших авторів, дають такі коментарі:«Справді важливо, — каже Дуарті Лейте, — знати, чи Пашеку прибув до Бразилії раніше, ніж Алваріш Кабрал (22 квітня 1500 р.). Погоджуючись із Лучано Перейро, такі сучасні португальські історики, як Фаустіну да Фонсека, Бріту Ребелу, Лопеш ді Мендонса та Жаймі Кортесан, стверджують, що так. . . як і Вінью; і я вірю, що йому не бракує прихильників у Бразилії». «Однак,— каже Лейте,— якби Пашеку виявив райони на схід від лінії розмежування й повідомив про це [королю Португалії] Мануелу, причина, яка спонукала дона Мануела зберігати таємницю… важливе відкриття вислизає від мене. Як тільки Кабрал повернувся в 1501 році, Мануел оголосив про відкриття Бразилії іспанським королям Фернандо та Ізабеллі. Чому б він у 1499 році, після повернення Васко да Гами, не зробив подібне оголошення, якщо Пашеку вже відкрив Бразилію? З боку Іспанії не було жодних заперечень, враховуючи поділ, зроблений Тордесільяським договором, оскільки жодних заперечень не було в 1501 році, коли було оголошено про відкриття Кабралом. Я переконаний, що Пашеку не відкрив Бразилію в 1498 році і не був присутній через два роки при її відкритті Кабралом»Diffie, Bailey Wallys; Boyd C. Shafer; George Davison Winius Foundations of the Portuguese empire, 1415—1580 University of Minnesota Press, Nov 1977 p. 452 .«Esmeraldo de Situ Orbis» Дуарті Пашеку Перейри — перша європейська навігаційна книга, у якій згадується узбережжя Бразилії.
Шлюб і нащадки Він одружився з Антонією де Альбукеркі, дочкою Жоржі Гарсеша та дружини Ізабел ді Албукеркі Галван, єдиною дочкою Дуарті Галвана від першої дружини Катаріни ді Соузи і Албукеркі, і мав восьмеро дітей: