Гаррі Нілссон, справжнє ім'я Гаррі Едвард Нілссон (Harry Edward Nilsson III; 15 червня 1941, Нью-Йорк, США — 15 січня 1994, Агура-Гіллз, Каліфорнія, США) — вокаліст, клавішник, гітарист, композитор, автор текстів, продюсер, лауреат премій «Ґреммі». У більшості своїх альбомів використовував ім'я просто «Нілссон».

Біографія Ще підлітком Нілссон переїхав до Лос-Анджелеса, де закінчив школу, а також курси з обслуговування комп'ютерів та отримав посаду контролера у «Security First National Bank». Проте це не заважало йому паралельно розпочати ще й музичну кар'єру, записуючи демоплівки з власними композиціями, які пізніше він презентував різним лос-анджелеським звукозаписувальним фірмам. Запропонованим таким чином творчим матеріалом скористався Філ Спектор, записавши твори «Paradise» та «Here I Sit» з The Ronettes, а також «This Could Be The Night» з The Modern Folk Quartet. Зацікавленість з боку відомого продюсера спонукала артиста записати власні композиції для фірми «Tower» і 1966 року з'явились сингли «You Can't Take Your Love Away From Me» та «Good Times», що вийшли під псевдонімом Nilsson. Наступного року його пісню «Ten Little Indians» записав гурт The Yardbirds, а після того, як Нілссон почув по радіо у виконанні The Monkees свій твір «Cuddly Toy», він залишив роботу в банку і зосередився на музичній кар'єрі.

Уклавши угоду з фірмою «RCA Records», Нілссон записав значний дебютний альбом «Pandemonium Shadow Show». Вибрані для платівки твори не тільки прекрасно представляли трьохоктавний діапазон голосу Нілссона, але й принесли визнання з боку Джона Леннона (серед запропонованих творів було попурі «You Can't Do That» з творів The Beatles), що своєю чергою започаткувало багаторічні приятельські стосунки між двома музикантами.

Тим часом композиції Нілссона продовжували бути популярними й серед інших виконавців. Наприклад, The Turtles записали «The Story Of Rock'n'Roll», Херб Алперт та Blood, Sweat & Tears — «Without Her», a Three Dog Night очолили американський чарт з твором «One». Авторська версія цього твору потрапила до другого альбому Нілссона «Ariel Ballet». Також на цьому лонгплеї можна було почути пісню з репертуару Фреда Ніла «Everybody's Talking», яка, потрапивши до звукової доріжки фільму «Нічний ковбой», принесла артисту перший хіт в американському Тор 10.

До чергового альбому «Harry» ввійшла композиція «The Puppy Song», яка пізніше стала великим хітом у виконанні Дейвіда Кессіді, а лонгплей «Nilsson Sings Newman» пропонував суто композиції Ренді Ньюмена, які Нілссон виконав під власний акомпанемент на фортепіано. Черговою пропозицією артиста була звукова доріжка «The Point» до однойменного анімаційного фільму. За сценарій та музику до цього фільму Нілссон здобув нагороду на фестивалі у Монтро, однак найбільший успіх приніс альбом «Nilsson Schmilsson» та сингл з нього «Without You». Цей твір з репертуару гурту Badfinger у емоційному виконанні Нілссона очолив британський та американський чарти і розійшовся тиражем понад мільйон примірників. Також 1972 року пісня принесла Нілссону нагороду «Греммі» як найкращому поп-рок-вокалісту.

Зробивши витриманий у стилі попереднього лонгплей «Son & Schmilsson», незвичний артист несподівано вразив всіх, записавши лонгплей «A Little Touch Of Schmilsson In The Night» з чаруючими інструментованими стандартами, серед яких були, наприклад, «Makin' Whoopee» та «As Time Goes By».

Продюсований 1974 року Джонном Ленноном альбом «Pussy Cats» багато почерпнув з поп-класики та пропонував, наприклад, такі твори, як «Homesick Blues», «Save The Last Dance For Me» та «Rock Around The Clock». Під час роботи над звуковою доріжкою «Son Of Dracula» Нілссону допомагав Рінго Старр, однак черговим пропозиціям співака бракувало чітко окресленого музичного направлення, хоча навесні 1976 року на сцені лондонського «Mermaid Theatre» адаптація «The Point» здобула великий успіх. Також у цей період Нілссон поновив співпрацю з двома колишніми учасниками The Monkees Дейві Джонсом та Мікі Долензом.

У 1980-х роках Нілссон відійшов від музики, присвятивши себе головним чином дистрибуції фільмів, що знімалися у каліфорнійській «Studio City». Проте 1988 року фірма «RCA» видала альбом «A Touch More Schmilsson In The Night», що як і альбом 1973 року пропонував ліричні інтерпретації популярних композицій, серед яких були, наприклад, два вже класичних твори Харберга «It's Only Paper Moon» та «Over The Rainbow».

На жаль, 15 січня 1994 року Нілссон помер у власному домі внаслідок хвороби серця, а наступного року гурт відомих виконавців записав альбом-посвяту з власними версіями найпопулярніших його творів.

Дискографія 1967: Pandemonium Shadow Show 1968: Aerial Ballet 1968: Skidoo 1969: Spotlight 1969: Harry 1970: Early Years 1970: Nilsson Sings Newman 1971: Ariel Pandemonium Ballet 1971: The Point 1971: Nilsson Schmilsson 1972: Son Of Schmilsson 1973: A Little Touch Of Schmilsson In The Night 1974: Son Of Dracula 1974: Pussy Cats 1975: Duit On Mon Dei 1976: Sandman 1976: That's The Way It Is 1977: Knnillssonn 1977: Early Tymes 1978: The World's Greatest Lover 1978: Nilsson's Greatest Music 1978: Greatest Hits 1979: Night After Night 1979: Harry & … 1980: Flash Harry 1980: Popeye 1983: Private School 1988: A Touch More Schmilsson In The Night 1988: Diamond Series — Nilsson 1990: Without Her — Without You 1993: All The Best 1995: Personal Best — The Harry Nilsson Anthology 1995: Nilsson'62 — The Debut Sessions 2019: Losst And Founnd

Див. також Великий американський пісенник

Джерела

Посилання Сайт Гаррі Нілсона Блоґ For The Love Of Harry Дискографія й бібліографія