Сунда́нці (су́нди, пріянгани, самоназва уранг-сунда, ) — австронезійський народ в Індонезії, другий за чисельністю в країні й одна з трьох основних етнічних груп острова Ява.
Сунданці нараховують понад 30 млн осіб і є великим народом не лише в масштабах Індонезії, а й усього світу. Разом із тим вони лишаються маловідомим етносом, їх навіть часто плутають із співзвучними за назвою суданцями з Африки.
Культура сунданців склалася на основі давніх місцевих традицій під сильним впливом ісламу, до цього додалися елементи загальної індонезійської національної культури та іноземні культурні впливи. За культурою вони близькі до своїх східних сусідів яванців, від яких відрізняються мовою, більшою прихильністю до ісламу й менш формальними стосунками між людьми.
Поруч із сунданцями живе кілька інших народів, з якими їх пов'язують спільні елементи історії та культури: бантенці, чиребонці, бадуї. Бадуїв часто розглядають як субетнічну групу сунданців. Дивіться детальніше: Бадуї
Територія проживання і чисельність Переважна більшість сунданців проживає на острові Ява, головним чином в її гористій західній частині. Вони становлять більшість населення провінції Західна Ява. Крім того, сунданські анклави існують в районах Бребес, Пурвокерто, Чилачап (Центральна Ява), в Джакарті, а також у провінції Лампунг та в районах зосередження трансмігрантів.
Батьківщину сунданців називають Татарсунда (Tatar Sunda) або Танапасундан (Tanah Pasundan). На сході вона сягає річки Памалі (), далі лежить яванський етнічний масив. На заході сунданці межують із спорідненими їм бантенцями (провінція Бантен), яких часто називають західними сунданцями і включають до складу сунданського етносу. Північне узбережжя Західної Яви рівнинне, південне — горбисте, центральний гірський район визначається декількома великими вулканами. Клімат тут тропічний, дощі йдуть у середньому 125 днів на рік, що робить провінцію надзвичайно сприятливим для землеробства районом. Західна Ява має високу щільність населення.
Чисельність сунданців за даними перепису населення Індонезії 2010 року становила 36 701 670 осіб (15,5 % населення країни, 2 місце після яванців), доля міських жителів 60,58 %, сільських 39,42 %. Розподіл сунданців за провінціями: Західна Ява 30 889 910 осіб (71,87 % громадян Індонезії в провінції), Бантен 2 402 236 осіб (22,66 %), Джакарта 1 395 025 осіб (14,61 %), Лампунг 728 684 особи (9,61 %), Центральна Ява 451 271 особа (1,40 %), Південна Суматра 162 877 осіб (2,19 %), Джамбі 79 203 особи (2,58 %), Ріау 77 932 особи (1,41 %), Східний Калімантан 55 631 особа (1,57 %), Бенгкулу 52 517 осіб (3,07 %), Західний Калімантан 49 503 особи (1,13 %), Острови Ріау 49 419 осіб (2,96 %), Східна Ява 46 233 особи (0,12 %), Північна Суматра 35 500 осіб (0,27 %)Kewarganegaraan, Suku Bangsa, Agama, dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia. Hasil Sensus Penduduk 2010 ISBN 978-9-79-064417-5 .
Чисельність сунданців (сундів) за даними перепису населення 2000 року становила 30,9 млн осіб.
Антропологія, мова
Антропологічно сунданці належать до південних монголоїдів.
Як і інші індонезійці, більшість сунданців двомовна. Вони говорять рідною сунданською мовою, а також індонезійською, національною мовою Індонезії. Сунданською користується більшість населення Західної Яви, виняток становлять лише північні райони Чиребона та Індрамаю, де використовується суміш сунданської та яванської мов.
Сунданська мова переважає в спілкуванні в сімейному колі або з друзями, в публічній сфері використовується індонезійська. Рідна мова продовжує активно функціювати в повсякденному житті народу. У громадських місцях, коли люди знають один одного й знають, що вони володіють сунданською, зазвичай спілкуються рідною мовою. На селі сунданська широко використовується й на офіційному рівні. Сунданська мова викладається в школах Західної Яви, вона є основною мовою навчання в початковій школі та перших трьох класах середньої школи. Сунданська також широко вживається в місцевих засобах масової інформації, радіопередачах, у релігійних проповідях, при проведенні церемоній та культурних заходів.
Сунданська мова класифікується лінгвістами як західнозондська австронезійської мовної сім'ї. Вона має 42 % спільних кореневих слів зі списку Сводеша із малайською мовою, 38 % — із сасацькою, 34 % — із ачеською, 29 % — з мовою гайо, 28 % — із тагальською, 27 % — з каро-батацькою, 12 % — з ментавайською.
Сунданською говорять також бантенці та бадуї. Сунданська мова поділяється на бантенський та пріянганський (власне сунданський) варіанти. Перший поширений серед бантенців у провінції Бантен, другий — у Західній Яві. Існують різні регіональні діалекти з центрами в Бантені, Чиребоні, Пурвакарті, Чіанджурі, Сумеданзі, Бандунзі, Чіамісі. Вони відрізняються лексикою, інтонацією, стилями мовлення.
Цікавою особливістю сунданської мови є те, що під час розмови люди обов'язково враховують соціальний статус співбесідника та рівень близькості між ними. Таким чином, слова, які вживаються при звертанні до батьків і старших, відрізняються від тих, що використовуються під час розмови з молодшими братами й сестрами та дітьми. Існує також різниця у вживанні дієслів. Наприклад, люди використовують кілька слів для дієслова «їсти» залежно від того, хто їсть.
Характерною особливістю сунданської мови є існування декількох рівнів ввічливості (Undak-Usuk Basa). Кожен рівень відповідає певному соціальному статусу людини. У минулому розрізняли 6 рівнів: вишукану (дуже тонку: Bahasa Luhurlemes Pisan), ввічливу (тонку, м'яку: Bahasa Lemes), середню (Bahasa Sedang), просту (Bahasa Kasar), грубу (Bahasa Cohag) та дуже грубу (Bahasa Cohag Pisan) мову. Вважається, що ці рівні виникли під впливом індуїзму й прийшли з яванської держави Матарам. Тепер у повсякденному житті використовуються лише два рівні, іноді три, але деякі літні люди використовують їх чотири. Найбільш чистою й вишуканою вважається сунданська мова Пріянгана, м'яка мова (Bahasa Lemes) побутує в округах Чіаміс, Тасікмалая, Ґарут, Бандунг, Сумеданг, Сукабімі та Чіанджур; мова останнього вважається найвишуканішою сунданською мовою. Сунданська середнього рівня (Bahasa Sedang) побутує на північному узбережжі — в Бантені, а також в округах Західної Яви Богор, Караванг і Чиребон.
Сунданська мова має власне письмо, яке існувало в XIV—XVIII століттях. Зараз використовується переважно латиниця, але 2003 року уряд Західної Яви офіційно підтримав використання в повсякденному житті відродженого сунданського письма. Це розглядається як один із напрямків відродження традиційної сунданської культури.
Релігія
Переважна більшість сунданців є мусульманами-сунітами. Є серед них також окремі групи католиків та протестантів, всього близько 15 тис. християн.
Сунданська прихильність до ісламу є сильнішою, ніж у яванців. Багато людей моляться п'ять разів на день, в певний момент свого життя здійснюють паломництво до Мекки, постять у священний місяць Рамадан. У містах у кожному районі є мечеть, щодня через гучномовці лунають заклики до молитви. Дати народження та смерті людини офіційно реєструються в мечеті.
Разом із тим сунданська релігія є синкретичною, іслам запозичив багато місцевих доісламських вірувань і звичаїв. Вже на початку ісламізації було визнано, що звичаї, які приносять користь суспільству, повинні бути збережені. Багато доісламських традицій і вірувань змінилися під впливом ісламу. Язичницькі духи та індуїстські божества отримали мусульманську ідентичність та значення. Наприклад, церемоніальні відвідування могил предків та ритуальне очищення зброї були включені до заходів під час проведення ісламських свят, таких як, наприклад, Мавлід. Традиційний світогляд домінує в сунданських церемоніях життєвого циклу. Сунданці продовжують здійснювати багато неісламських ритуалів, пов'язаних з етапами вирощуванням рису. Люди роблять приношення духам предків (керугун), і, перш ніж розпочати виконання важливих справ, завжди просять у них на це благословення.
Багато сунданців досі вірять у магічну силу шаманів і відьом. Шамани, місцеві спеціалісти з магії, які тут звуться дукунами, продовжують свою практику. «Контактуючи» з надприродними силами, вони допомагають людям в їхніх духовних потребах. Від колиски до могили кілька важливих рішень не приймаються без консультації з дукуном. У сунданців існує безліч табу, подібних до табу бадуїв, які стосуються всіх важливих аспектів життєвого циклу. Більшість людей носять амулети й тримають їх у себе в хаті. Деякі навіть практикують магічні заклинання незалежно від дукунів. Більша частина цих практик знаходиться за межами ісламу й є в опозиції до ісламу. Але всі ці люди вважаються мусульманами.
Серед сунданців були прибічники ісламської секти Ахмадія, яку багато мусульман-сунітів вважають єретичною. Індонезійський уряд відмовився визнати Ахмадію офіційною релігією, й послідовники цієї секти ставали жертвами насильства в останні роки. 2007 року екстремісти-суніти спалили ряд мечетей та хат прибічників Ахмадії в селі Маніслор (Manis Lor) у Західній Яві, де вони жили поколіннями. 2008 року Ахмадія була заборонена в Індонезії.
Історія Археологи виявили на території Західної Яви кілька важливих знахідок, які датуються добою неоліту та заліза, але найдавніша історія сунданців залишається загадкою навіть для місцевих жителів. Сунданці не мають легенди про походження власного народу. Поява носіїв малайсько-полінезійських мов на території сучасної Індонезії датується 2500—2000 роками до Р. Х. Серед однієї з хвиль цих мігрантів можливо були й предки сунданців.
Індуїстський період в історії Західної Яви був відзначений утворенням держави Таруманагара (Тарума). Вона виникла в V ст. й занепала в VII ст. Таруманагара була досить важливим торговим центром на архіпелазі. Приблизно в 413 році Китай відправив до неї свого посла. Згодом виникло кілька інших сунданських держав, але всі вони перебували на периферії політичної історії Яви. Найвідомішим серед них було царство Паджаджаран (1333—1579, інша назва — царство Сунда) зі столицею неподалік сучасного Богора. Паджаджаран іноді сплачував данину Маджапагіту, найбільшій і найуспішнішій тогочасній державі на острові Ява, але врешті пережив свого могутнішого сусіда більш ніж на три чверті століття.
У XV ст. на Яві почав поширюватись іслам, спочатку в головних портових містах острова. 1479 року від царства Сунда відколовся мусульманський Чиребон, за ним пішов Чиманук (Індрамаю). Найсильнішою ранньою мусульманською державою Яви став султанат Демак. Він встановив контроль над Маджапагітом і до 1540 року досяг піку своєї могутності, підкоривши майже всю Яву. 1526 року війська Чиребона захопили Бантен, заснувавши на північному заході Західної Яви ще одну мусульманську державу. Після тривалої боротьби зі спільними силами Бантена, Чиребона та Демака Паджаджаран припинив своє існування в 1579 році. Після цього сунданці були навернені на іслам, а нова релігія стала для них одним із найважливіших культурних чинників, ядром їхньої ідентичності. Невдовзі яванська держава Матарам отримала контроль над Західною Явою, але скоро й сама опинилася в повній залежності від голландських колонізаторів.
Голландці запровадили в Західній Яві плантаційне господарство, сунданські землі стали важливим постачальником на світовий ринок прянощів, кави, хініну, каучуку та чаю. Постійно зростала площа сільськогосподарських земель, виникали нові села.