Кри́мська Демократи́чна Респу́бліка або Кри́мська Наро́дна Респу́бліка () — державне утворення кримських татар на Кримському півострові, що було проголошено в грудні 1917. Республіка претендувала на відновлення державності кримських татар у Криму. В січні 1918 владу на півострові захопили більшовики.
Кримська Демократична Республіка стала першою демократичною республікою в усьому мусульманському світі та першою в ісламському світі країною, що надала виборчі права всім жінкамКурултай признает, что осуществление национальных идеалов возможно только изданием законов, выявляющих истинную волю народа и регулирующих вопросы во всех областях жизни татарской нации, и считает необходимым постоянное существование периодически избираемого мужским и женским населением на основе всеобщего, равного прямого и тайного избирательного права Крымско-Татарского парламента, при котором татарский народ на вечные времена получил бы возможность сам устраивать свою жизнь и решать свою судьбу <…> Курултай считает, что как существование необходимых в общественной жизни свободы личности, слова, печати, совести, собраний, жилища, союзов, стачек, страхования жизни рабочих, так и осуществление принципа самоопределения народов и прав меньшинства и тех законов, которые приняты курултаем, могут быть гарантированы только при демократической республике, признает и объявляет Крымскую демократическую республику. — Конституция Крымской демократической республики, 1917 годХаяли Л. И. — Провозглашение Крымской народной республики (декабрь 1917 года).
Історія
Формування Мусульманського виконавчого комітету
Одразу після скинення царату кримськотатарська молода генерація, значна частина якої тим чи іншим чином пройшла школу Першої світової війни, спробувала приєднатися до руху рад — найпопулярніших тоді на місцях самочинних органів революційного самоврядування. Але як Сімферопольська, так і інші ради на півострові відмовили їм, бо не надавали представництва національним організаціям, лише на загальних засадах, від імені фабрик, заводів, військових частин тощо.
У квітні в Сімферополі був скликаний З'їзд мусульман Криму, який обрав Мусульманський виконавчий комітет. Його очолив щойно призначений цим же з'їздом на посаду муфтія 32-річний богослов, юрист і публіцист Номан Челебіджіхан. Він був і автором віршу «Я присягнувся» (), який пізніше став кримськотатарським національним гімном. Тривала Перша світова війна, і він перебував у складі діючої армії та був обраний на свою посаду заочно. Так само заочно на посаду голови вакуфної комісії обрали іншого офіцера-фронтовика — 28-річного юриста Джафера Сейдамета Киримера.
Мусвиконком спочатку не мав намірів ставати суто владним органом. За словами його секретаря Алі Боданинського, головним завданням було «неухильне прагнення до організації демократичних кримськотатарських мас, прагнення до впровадження серед них свідомого і відданого ставлення до ідей загальноросійської та, зокрема, кримськотатарської революції, прагнення стати у всіх проявах кримськотатарського життя центром не директивним і керівним, а регулюючим і контролюючим». Чільними друкованими органами Мусвиконкому стали газети «Millet» і російськомовна, але політично радикальніша, «Голос татар».
Поширення впливу Мусвиконкому Російський Тимчасовий уряд був вимушений визнати Мусвиконком як орган національно-культурної автономії кримських татар. Але де-факто у сферу його відання впродовж кількох місяців переходять всі кримськотатарські справи — політична діяльність, культура, релігійні справи, економіка, податки. Виконком мав у всіх повітових містах підпорядковані собі місцеві мусульманські комітети, а в селах — уповноважених і сільські комітети. Фактично впродовж кількох місяців була вибудована вертикаль влади.
В результаті контактів влітку-восени 1917 року з організаційним центром кримськотатарського руху — Тимчасовим Кримсько-мусульманським виконавчим комітетом — Українська Центральна Рада визнала основним суб‘єктом самовизначення в Криму саме кримськотатарський народ.
Політизація кримськотатарського руху На першому етапі революції кримськотатарські політики вимагали лише національно-культурної автономії у складі демократичної Росії. Та вже у липні 1917 року була створена перша кримськотатарська політична партія «Milliy Firqa» («Національна партія»). У ній незабаром оформилися дві течії: прихильники автономії Криму (переважно прихильники соціалістичної ідеології) та прибічники відновлення незалежної кримськотатарської держави, яка свого часу існувала на півострові упродовж трьох з половиною століть. Програма партії передбачала скликання парламенту і проголошення у Криму народної республіки.
Перемовини з УЦР У другій половині липня 1917 р. до Києва й прибули керівники Мусвиконкому Д. Сейдамет і А. Озенбашли, які провели зустрічі з головою УЦР М. Грушевським, секретарем міжнаціональних справ О. Шульгиним, головою Генерального секретаріату В. Винниченком, побували на засіданні революційного представницького органу України. Д. Сейдамет в своїх споминах, написаних за кілька десятиліть після подій, досить детально розповідає про своє бачення причин приїзду та про зустрічі з українськими лідерами:
Д. Сейдамет згадує як таємно і без дозволу зняв у приймальні голови Генерального секретаріату мапу України, видану у Львові і на якій «горизонтальною прямою, накресленою від Кефе до Кезлева, Кримський півострів був розрізаний навпіл, північна частина якого повністю пофарбована в колір України». З цією мапою учасники поїздки в Київ ознайомили муфтія Ч. Челебієва, а потім і весь Тимчасовий Кримсько-мусульманський комітет. Лідер мусульман Криму ніби сказав: «Значить, ми загрожені ще одним імперіалізмом…».
Про ці перемовини писала місцева газета «Голос Татар» за 29 липня 1917 року:
Формування кримськотатарських військових частин Так само, як Центральна Рада домагалася українізації військ, в яких переважали українці, Мусвиконком став підпорядкувати собі частини, в яких служили переважно кримські татари. Він сформував у Сімферополі кримськотатарський батальйон і домігся повернення з фронту до Криму кількох кримськотатарських військових частин. За ці дії Номан Челебіджихан улітку 1917 року був заарештований Тимчасовим урядом, проте на його підтримку виступили не тільки кримські татари, а й українці та інші національні групи півострова, тож за кілька днів голову Мусвиконкому звільнили, тільки посиливши його популярність.
Скликання курултаю
Події осені 1917 року зумовили те, що ідея розбудови демократичної федерації почала втрачати свою привабливість для більшості національних рухів на території колишньої Російської імперії. 1-2 жовтня 1917 року (за старим стилем) Мусульманський виконком провів з'їзд представників кримськотатарських організацій, на якому Н. Челебіджіхан висловив спільну думку ініціаторів, що у зв'язку з новими політичними обставинами питання про подальшу долю Криму повинен вирішити Курултай. Рішення про скликання Курултаю було прийнято одноголосно.
Була створена комісія з підготовки Курултаю з 5 чоловік. До неї увійшли Номан Челебіджіхан, Джафер Сейдамет, Амет Озенбашли, Сеітджеліль Хаттат і Алі Боданінський. З'їзд призначив вибори на 17 листопада, а проведення Курултаю — з 17 листопада по 7 грудня.
Мусульманський виконком організував проведення виборів. Згідно зі спеціально прийнятим ним законом в них брали участь кримські татари, які досягли 20 років. Вибори проходили у п'яти виборчих округах. На Курултай були обрані 76 делегатів, у тому числі, від Ялти — 24 делегати, Сімферополя — 19, Феодосії — 16, Євпаторії — 11, від Ора (Перекопу) — 6. Серед делегатів були 4 жінки. Це був перший з-поміж ісламських народів приклад реалізації виборчих прав жінок; донині цих прав жінки не мають у низці мусульманських держав.
З'їзд земств і міських дум 20-23 листопада (3-6 грудня) в Сімферополі відбувся з'їзд земств і міських дум, що створив «тимчасовий вищий орган губернської влади» — Раду народних представників. З'їзд, на якому представники корінних народів Криму (22 делегати) та українського населення (30 делегатів) опинилися в меншості, висловився за збереження Криму у складі Росії.
Отже, тимчасовою крайовою владою в Криму і Таврійській губернії в цілому стала Рада народних представників. До складу РНП входили представники органів земського і міського самоврядувань, рад, профспілок, національних організацій. Серед останніх були й кримськотатарські, причому вони грали в перебігу політичних процесів регіону важливу роль, завдяки згуртованості і тому, що кримськотатарські бійці були базою збройних формувань РНП.
Рада народних представників До складу Ради народних представників увійшло 48 чоловік: Депутат Квота Партійність Новицький Павло Іванович Ради робітничих та солдатських депутатів РСДРП Лейбман Беніямін Якович Ради робітничих та солдатських депутатів РСДРП Бундов П. Ради робітничих та солдатських депутатів РСДРП Жаданівський Борис Петрович Ради робітничих та солдатських депутатів РСДРП Кравченко І. Ради робітничих та солдатських депутатів Есер Іванов Ф. Ради робітничих та солдатських депутатів Есер Штвань І. Рада селянських депутатів Есер Даст'є Є. Рада селянських депутатів Есер Мартинюк Рада селянських депутатів Есер Беляк Рада селянських депутатів Есер Курін Рада селянських депутатів Есер Поляков Рада селянських депутатів Есер Хаїт Матвій Абрамович Рада селянських депутатів Есер Попов П. Рада селянських депутатів Есер Дідик Рада селянських депутатів Грачов В. Губернська рада профспілок РСДРП Лібін І. Губернська рада профспілок РСДРП Дерман Абрам Борисович Міські думи Народний соціаліст Біанкі Віктор Іванович Міські думи РСДРП Борисов Н. Міські думи РСДРП Коровін Н. Міські думи РСДРП Киселенко Наум Анісімович Міські думи РСДРП Галлоп Абрам Григорович Міські думи РСДРП Яблонський Г. Земства Мухарський Земства Коломійцев Є. Земства Халітов А. Земства Бердов І. Земства Мусса Мурза Тайганський Земства Ворошилов Костянтин Костянтинович Земства Бененсон М. Земства Бобровський Петро Семенович Земства Старий Українська рада Андрієвський Українська рада УПСР Амет Озенбашли Мусульманський виконавчий комітет Ібрагім Хаттатов Мусульманський виконавчий комітет Іскандер Аметов Мусульманський виконавчий комітет Тімзе Яан Естонці Гейне Артур Фрідріхович Німці фон Коссарт Едгард Артурович Німці не встановлено Росіяни не встановлено Росіяни Мурзаєв Іван Георгійович Вірмени Левітан В. М. Євреї та кримчаки Іткін А. Б. Євреї та кримчаки Поалей-Ціон Ульїчов Юрій Кир'якович Греки Селім Маметов Кримський штаб
На цьому ж засіданні була обрана президія РНП у складі 11 осіб (голова, по два делегата від земств, українців, кримських татар та інших національностей, по одному — від рад та міського самоврядування)Бикова Т. Б. Створення Кримської АСРР (1917—1921 рр.) — К., 2011. — С. 58.
Проголошення Кримської Народної Республіки
Скликання Курултаю в грудні 1917
Напередодні скликання Курултаю Мусвиконком виступив із відозвою «Про владу в Криму», в якій заявив, що перебирає ініціативу створення автономії без гегемонії якоїсь народності над іншою і під гаслом «Крим для кримчан». Засідання Курултаю розпочалися 9 грудня (26 листопада) о 14-й годині у Залі суду Ханського палацу в Бахчисараї. Головою Курултаю був обраний один із лідерів «Milliy Firqa» («Національна партія»), письменник Асан Сабрі Айвазов. А 13 грудня Курултай проголосив Кримську Народну Республіку. Це була перша у світі мусульманська республіка. Для прикладу, Турецька Республіка була проголошена шістьма роками пізніше.
Спираючись на попередні домовленості і федералістську концепцію державного будівництва, УЦР у грудні 1917 р. визнає Кримську Народну Республіку, яка залишилась лише на сторінках Основного закону кримських татар.
Органи влади