Миха́йло Омеля́нович Андрійчу́к, (21 листопада 1927, Нехворощ — 1 листопада 2020, Хмельницький) — український графік і педагог; член Спілки радянських художників України з 1964 року. Батько художника Тараса АндрійчукаАндрійчук Михайло Омелянович / Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Тараса Шевченка..

Біографічні відомості Народився 21 листопада 1927 року в селі Нехворощі (нині Бердичівський район Житомирської області, Україна) у селянській сім'ї. Протягом 1951—1956 років навчався в Одеському художньому училищі, був учнем Миколи Павлюка; у 1956—1962 роках — на відділенні графіки в Київському художньому інституті у Івана Селіванова, Олександра Пащенка. 1960 року працював керівником образотворчої студії для дорослих і викладачем дитячої художньої школи при Феодосійській картинній галереї імені Івана Айвазовського.

Від 1962 року працював у Хмельницькому на художньо-виробничому комбінаті: був членом художньої ради, головою художньої ради, головним художником. Протягом 2002—2012 років — доцент Хмельницького національного університетуРішення міської ради «Про присвоєння звання „Почесний громадянин міста Хмельницького“».. Мешкав у Хмельницькому в будинку на вулиці Кам'янецькій, № 48, квартира № 13. Помер у Хмельницькому 1 листопада 2020 року.

Творчість Працював у галузі станкової графіки, створював картини переважно побутового та портретного жанру. Серед робіт:

серії графічних творів «Трударі Поділля» (1970); «Мої земляки» (1976); «Сільські торжества» (1979); «108 вад людських» (1997); літографії «Чекають молодих» (1957); «Доярки» (1962); «Літо» (1962); «Улюблениця» (1962); «Гаряча пора» (1962); «Додому» (1962); «Якби зустрілися ми знову…» (1963); «А ти, всевидящеє око…» (1963); «Воля незламна» (1964); «Про людей хороших» (1964); «Нові обряди на поділлі» (1967); «Ленінське слово» (1969); «Побратими» (1979); «Рапортують механізатори» (1979); «Подолянки» (1980); «Павло — тракторист» (1981); «Вродило — і ради не дам...» (1982); «Родина механізаторів» (1982); «Леся Українка» (1994); серії композицій портрети трударів села (1985); твори за мотивами поезій Тараса Шевченка (1990). </div> монументальні твори басейн-фонтан з фігурою барона Мюнхаузена у дворі будинку на вулиці Кам'янецькій, № 48 у Хмельницькому (1970); монументально-декоративне панно та портрети письменників і педагогів у інтер'єрах Хмельницької обласної бібліотеки для юнацтва (1970—1980); рельєф «Юні герої Поділля» в інтер'єрі читального залу Хмельницької обласної бібліотеки для дітей імені Тараса Шевченка (1986). Брав участь у республіканських виставках з 1957 року. Персональні виставки відбулися у Хмельницькому у 1977, 1995, 1998 роках, Чернівцях у 1978 році, Кам'янці-Подільському у 1979 році, Києві у 1982 році, Нетішині у 1998 році.

Роботи митця зберігаються у Бердянському, Горлівському, Запорізькому, Донецькому художніх музеях, Запорізькому краєзнавчому музеї, Києво-Печерському національному історико-культурному заповіднику, Київському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки.

Відзнаки Заслужений художник УРСР з 1987 року; Почесна грамота Верховної Ради України (2018; за особливі заслуги перед Українським народом); Почесний громадянин Хмельницького з 2019 року; премії Хмельницька обласна премія імені В'ячеслава Розвадовського за 1997 рік; Хмельницька міська премія імені Богдана Хмельницького за 2002 рік. У 2011 році за досягнення у розвитку мистецтва нагороджений спеціальною відзнакою регіональної премії «Скарби землі Болохівської»; у 2012 році став переможцем 16-го Подільського регіонального рейтингу популярності «Людина року» — «Гордість краю»..

Примітки

Література Андрійчук Михайло Омелянович // ; Андрійчук Михайло Омелянович // ; Андрійчук Михайло Омелянович // ; Андрійчук Михайло Омелянович // ; ; О. Ламонова, О. Школьна. Андрійчук Михайло Омелянович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 61. ISBN 978-966-02-8960-4.