Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка (, тогочасною , сучасною , до 5 грудня 1936 — Автономна Кримська Соціалістична Радянська Республіка) — національно-територіальна автономія кримських татарА. І. Мікоян. Так было  — Москва: Вагриус, 1999. — 612 с. — ISBN 5-264-00032-8Закон «О реабилитации репрессированных народов» (1991) // РИА — 26.04.2016: «Из них семь — немцы, карачаевцы, калмыки, ингуши, чеченцы, балкарцы и крымские татары — лишились при этом и своих национальных автономий», що існувала на території Криму з 1921 по 1945 роки, коли вона була скасована після визнаної незаконною та злочинною депортації кримських татар.

Державними мовами визнавалися — кримськотатарська (в документі того часу — «татарська») та російська, корінними народами — кримські татари та караїмиКонституция Крымской АССР Установленная 1-м Всекрымским Учредительным С'ездом Советов Рабочих, Крестьянских, Красноармейских и Краснофлотских Депутатов 7 ноября 1921 г. Крымская Советская Социалистическая Республика входит в состав Федерации Р. С. Ф. С. Р. на основе постановления В. Ц. И.К'а и С. Н. К. Р. С. Ф. С. Р. от 18 октября 1921 г. // Крымиздат, 1924. Займала всю територію Кримського півострова.

Облік населення півострова внаслідок численних фальсифікацій дав такі результати за національним складом: 50 % — росіяни (у цю графу було об'єднано разом росіян, українців і білорусів), 25 % — кримські татари, решта — представники всіх інших національностей — болгари, вірмени, греки, караїми, кримчаки, німці та інші Т. Б. Бикова. Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка // || Архівна копія.

Історія Створена 18 жовтня 1921 радянським державним і партійним діячем татарином Саїд-Галієв Сахиб-гару. Першим фактичним головою республіки став кримський татарин Велі Ібраїмов, якого пізніше, 1928, репресували та незаконно розстріляли.

У 1924 ліквідований наркомат національностей. Після цього «Особливе представництво» перейшло до ведення ВЦВК, його завданням вважалося вирішення в урядових органах РСФРР питань господарчого та культурного будівництва Криму. Діяло до грудня 1938, доки остаточно не було ліквідоване.

Згідно з Конституцією РРФСР всі АРСР у її складі були національно-територіальними утвореннями. На думку деяких українських дослідників, національний характер автономії був лише декларативним, номінальнимСтаніслав Кульчицький. Український Крим. — «День». — № 27. — 18 лютого 2009 р. Лариса Якубова. Як здійснювалася політика коренізації в Криму? // Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях / НАН України. Інститут історії України. Відп. ред. В.А. Смолій. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — 456 с. — С. 285-286. Тетяна Бикова. Кримська автономія 1920–1930-х рр.: національна чи територіальна? // Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях / НАН України. Інститут історії України. Відп. ред. В.А. Смолій. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — 456 с. — С. 290..

На початок 1926 р. в КАСРР вже налічувалося 29 німецьких сільських рад та 16 сільрад, де німці складали більшість, також в республіці існувало 7 – болгарських; 5 – грецьких; 1 – вірменська; 1 – єврейська; по одній чеській та естонській сільській раді. Найбільша кількість національних сільських рад знаходилося у Сімферопольському районі – 9 німецьких і 6 змішаних, Джанкойський район – 7 і 6, Євпаторійський – 6 і 2 та у Феодосійському районі 4 і 2 відповідно. У 1927 р. було 29 німецьких сільрад. Поряд з ними діяло 144 татарські сільради, 14 – єврейських, 9 – болгарських, 8 – грецьких, 3 – українських, 2 – вірменських, 2 – естонських і 1 – чеська.

Автономію ліквідували 30 червня 1945 після депортації з Кримського півострову кримських татар, греків, болгар, німців.

У 1945–1991 існувала Кримська область, передана в 1954 зі складу РРФСР до УРСР.

Відтворення

Після референдуму в січні 1991 автономію (вже не кримськотатарську) відтворено (але не відновлено) 12 лютого тепер у складі Української РСР.

На загальне голосування було винесено питання: «Ви за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної республіки як суб'єкта Союзу РСР і учасника Союзного договору?» (), тоді як, згідно рішення ВР СРСР від 29.11.1989, відновлення прав кримськотатарського народу було неможливо без відновлення (восстановления) автономії, про референдум в указі нічого не сказано.

26 лютого 1992 перейменована на Республіку Крим, із 21 вересня 1994 — Автономна Республіка Крим.

Автономію так і не було відновлено. Радянський державний та партійний діяч Анастас Мікоян у своїх мемуарах згадував, чому нібито не могла бути відновлена автономія кримських татар:

Національний склад За попередніми результатами сталінського перепису 1939 року населення Кримської АРСР нібито складало 1 млн. 126 тис. осіб, з яких нібито 49,6 % становили росіяни, 19,4 % кримські татари, 13,7 % українці, 5,8 % євреїв, 4,5 % німців.

За даними радянського історика і дисидента Л. М. Алексєєвої, до початку Другої світової війни в Криму проживало 560 тисяч кримських татар.

Примітки та коментарі Коментарі

Примітки

Див. також Герб Кримської АРСР Кримська АРСР (1991-1992)

Джерела та література Т. Б. Бикова. Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка // Т. Б. Бикова. Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка // Османов Юрій Бекірович. Белая книга национального движения крымских татар .

Література

Т. Б. Бикова Створення Кримської АСРР (1917—1921 рр.)

Посилання

Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка //