Маркіз Дауншир (англ. - Marquess of Downshire) – аристократичний титул в перстві Ірландії.
Гасла маркізів Дауншир Per Deum ferrum obtinui – «Клянуся Богом і моїм мечем, я здобув» (лат.) Ne tentes aut perfice – «Або не намагайтеся, або виконайте» (лат.)
Історія маркізів Дауншир Титул маркіз Дауншир був створекний в перстві Ірландії в 1789 році для Віллса Гілла – І графа Гіллсборо, що в свій час обіймав посаду державного секретаря Великобританії. Віллс Гілл на той час вже був нагороджений титулами графа Гіллсборо та віконта Кілварлін, що в графстві Даун у перстві Ірландії в 1751 році. Титул успадкував його дядько Артур Гілл – І віконт Данганнон. У 1756 році він був нагороджений титулом барона Гарвіч з Гарвіча, що в графстві Ессекс у перстві Великобританії з правом володіти спадковим місцем депутата в Палаті лордів парламенту Великобританії. У 1772 році він отримав титули графа Гіллсборо та віконта Фейрфорд, що в графстві Глостер в перстві Великобританії.
Лорд Дауншир був старшим сином Тревора Гілла, що був нагороджений титулами віконта Гіллсборо та барона Гілл з Кілварліна, що в графстві Даун в перстві Ірландії в 1717 році з правом успадкування титулів нащадками чоловічої статі його батька Майкла Гілла. Тревор Гілл був братом Артура Гілла – І віконта Данганнон. У 2013 році IX маркіз Дауншир успадкував, згідно постанов 1802 року, титул барона Сендіс. Цей титул був створений в свій час для Мері Гілл – маркізи Дауншир, вдови II маркіза Дауншир з правом успадкування титулів для її молодших синів – лорда Артура Мойзеса Вільяма Гілла, лорда Маркуса Гілла, лорда Августа Гілла, лорда Джона Гілла послідовно, але з правом успадкування титулу спадкоємцям соловічої статі старшого сина – III маркіза Дауншир. Це і сталося після смерті Річарда Гілла – VII барона Сендіс, що не мав спадкоємців чоловічої статі.
Тревор Гілл (1693 – 5 травня 1742) – І віконт Гіллсборо був англо-ірландським землевласником і політиком, депутатом Палати громад Ірландії з 1713 по 1715 рік і Палати громад Британії з 1715 по 1722 рік. Тревор Гілл був старшим сином Майкла Гілла з Гіллсборо та його дружини Енн Тревор – доньки сера Джона Тревора, депутата парламенту від Брінкінальта, Денбігшир. Він був з впливової родини землевласників графства Даун, Ірландія. Його батько помер у 1699 році, і Гілл успадкував його маєтки. Десь до 1717 року він одружився з Мері Дентон – вдовою сера Едмунда Дентона- І баронета Гіллесдена та дочкою Ентоні Роу з Масвелл-Гілл, Міддлсекс. Гілл представляв Гіллсборо в Палаті громад Ірландії з 1713 по 1715 рік, а згодом графство Даун з 1715 по 1717 рік, коли він отримав титул пера Ірландії як барон Гілл з Кілварліна, що в графстві Даун та віконт Гіллсборо. Він був включений до Таємної Ради Ірландії 20 вересня 1717 року. На британських загальних виборах 1715 року він невдало балотувався від партії вігів від Солташа, але через три місяці був обраний депутатом парламенту від Ейлсбері на довиборах 30 квітня 1715 року. У 1722 році його друг – герцог Вортон допоміг йому знову стати депутатом парламенту від Мальмсбері, але 13 грудня 1722 року його було позбавлено мандата. Він зазнав поразки на проміжних виборах в Епплбі в 1723 році і більше не балотувався до парламенту. У 1729 році він був призначений губернатором графства Даун. Гілл мав погану репутацію розпусника та марнотратника. Він намагався повернути борги, граючи в азартні ігри та на перегонах, і був одним із групи чоловіків, яких візник пошмагав батогом, ображений тим, що вони їздили голими з молодими дівчатами по Бекінгемширу. Лорд Гіллсборо помер у віці 48 років у травні 1742 року. У нього було четверо синів і дві доньки, і його титули успадкував його син Віллс, який став видатним державним діячем. Його брат Артур Гілл успадкував маєтки Треворів через їхню матір і був нагороджений титулами барон Гілл і віконт Данганнон у 1765 році.
Віллс Гілл (30 травня 1718 – 7 жовтня 1793) – І маркіз Дауншир, II віконт Гіллсборо, І граф Гіллсборо був відомим політиком. Відомий у Північній Америці як граф Гіллсборо, він служив державним секретарем у справах колоній з 1768 по 1772 рік, у критичний період, що призвів до війни за незалежність США. Він народився у Ферфорді, Глостершир. Віллс Гілл був сином Тревора Хілла – І віконта Гіллсборо та Мері – дочки Ентоні Роу. Його назвали на честь генерала сера Чарльза Віллса, його хрещеного батька. Віллс Гілл був обраний депутатом парламенту Великобританії від Воріка в 1741 році і володів цим місцем до 1756 року. Він успадкував від свого батька титул віконта Гіллсборо в травні 1742 року (оскільки це був ірландський титул, він міг бути депутатом тільки Палати громад Великобританії). Він отримав посаду лорд-лейтенанта, став головним суддею графства Даун. У 1751 році він отримав титул графа Гіллсборо в перстві Ірландії. У 1756 року він був включений в Таємну Раду Ірландії, отримав титул барона Гарвіча з Гарвіча, що в графстві Ессекс у перстві Великої Британії, що дало йому право на місце в Палаті лордів Великобританії. Протягом майже двох років - між 1763 і 1765 роками лорд Гіллсборо був президентом Ради з торгівлі та колонізації Ірландії під керівництвом Джорджа Ґренвілла, а після короткого періоду виходу на пенсію він обійняв ту саму посаду в 1766 році, а потім обійняв посаду генерального поштмейстера під керівництвом графа Чатем. З 1768 по 1772 рік Хіллсборо був державним секретарем у справах колоній, а також президентом Торгової ради. Як на посаді, так і поза нею, Гіллсборо виступав проти будь-яких поступок американським колоністам, підтримував проект унії між Англією та Ірландією. Після виходу на пенсію в 1772 році він був призначений графом Гіллсборо в перстві Великої Британії. У 1779 році він обіймав посаду державного секретаря Південного департаменту, залишаючись на цій посаді до 1782 року. Він був останньою особою, яка обіймала цю посаду, оскільки потім ці посади були реорганізовані. У 1789 році він отримав титул маркіза Дауншир у перстві Ірландії. Він одружився вперше з леді Маргареттою – дочкою XIX графа Кілдер у 1747 році. Його другою донькою та останньою дитиною від першого шлюбу була леді Шарлотта Гілл – дружина І графа Телбот. Леді Телбот була предметом видатного портрета сера Джошуа Рейнольдса. Після її смерті в 1766 році він одружився вдруге з Мері Білсон-Легг – І баронесою Ставелл, донькою Едварда Ставелла – IV барона Ставелла, і вдовою Генрі Білсон-Легг. Шлюб відбувся в 1768 році. Вона померла в 1780 році. Лорд Дауншир помер 7 жовтня 1793 року у віці 75 років, і його спадкоємцем став його син від першого шлюбу Артур. У Сполучених Штатах на честь маркіза були названі графство Гіллсборо, штат Нью-Гемпшир, містечко Гіллсборо, штат Нью-Джерсі, місто Гіллсборо, штат Нью-Гемпшир, що входить до складу графства, місто Гіллсборо, штат Північна Кароліна, і графство Гіллсборо, штат Флорида. Місто Гіллсборо, Каліфорнія, названий на честь Гіллсборо, Нью-Гемпшир. У Канаді є затока Хіллсборо на острові Принца Едуарда та селище Гіллсборо, що в провінції Нью-Брансвік були названі на честь маркіза Дауншир.
Артур Гілл (3 березня 1753 – 7 вересня 1801) – II маркіз Дауншир, депутат парламенту, віконт Фейрфорд, граф Гіллсборо, пер Ірландії, пер Великобританії. Він був старшим сином Віллса Хілла – І графа Гіллсборо (пізніше маркіза Дауншир). Він вступив до коледжу Магдалини в Оксфорді в 1771 році та отримав ступінь магістра в 1773 році. Артур Гілл належав до партії консерваторів (торі), обирався до парламенту від «гнилого району» Лоствіл з 1774 по 1780 рік, а потім від Мальмсбері до 1784 року. Представляв графство Даун в парламенті Ірландії з 1776 року до отримання титулу пера в 1793 році. Протягом цього періоду Артур Гілл отримав низку цивільних і військових посад як в Англії, так і в Ірландії. 22 березня 1775 року він отримав звання капітана Гартфордширського ополчення, а 4 травня 1787 року — підполковника полку, 4 червня 1794 року він залишив свою посаду. 6 серпня 1779 року його призначили заступником губернатора графства Даун, отримав посаду Верховного шерифа графства Даун у 1785 році. Був обраний в Королівське товариство 22 січня 1790 року, отримав посаду заступника лейтенанта графства Беркшир 12 травня 1792 року. Після смерті свого батька 7 жовтня 1793 року він успадкував титул маркіза Дауншир в перстві Ірландії та інші титули батька. Він також успадкував від свого батька посаду спадкового каштеляна форту Гіллсборо. Отримав посади головного судді графства Даун, губернатора графства Даун. Був включений до Таємної Ради Ірландії. Він рішуче виступив проти Союзу Великої Британії та Ірландії в 1800 році, і був покараний урядом за свою опозицію шляхом звільнення з посади губернатора Дауна та полковника міліції Даунширу, а також виключення з Таємної Ради Ірландії 12 лютого 1800 року. 29 червня 1786 року він одружився з Мері Сендіс, з якою мав семеро дітей: Артур Бланделл Сендіс Трамбулл Гілл (1788 – 1845) – III маркіз Дауншир Генерал-лейтенант Артур Мойзес Вільям Гілл (1792 – 1860) – II барон Сендіс Леді Шарлотта Гілл (15 липня 1794 – 30 вересня 1821) Леді Мері Гілл (8 липня 1796 – 24 травня 1830) Артур Маркус Сесіл Сендіс Гілл (1798 – 1863) – III барон Сендіс Лорд Артур Август Едвін Гілл (13 серпня 1800 – 10 липня 1831) Майор лорд Джордж Август Гілл (9 грудня 1801 – 6 квітня 1879)
Його останній син, лорд Джордж Хілл народився після смерті свого батька, оскільки II маркіз Дауншир покінчив життя самогубством 7 вересня 1801 року. Його вдова – Мері вважала, що його рання смерть частково сталася через переслідування з боку уряду Великобританії, і з того часу стала запеклим ворогом Роберта Стюарта – віконта Каслрі. Вона була спадкоємицею свого дядька Едвіна Сендіса – II барона Сендіс, а також маєтків свого діда Вільяма Трамбалла, включаючи Істхемпстед-Парк. У 1802 році, після смерті II маркіза Дауншир, її називали баронесою Сендіс з правом успадкувати титул нащадкам чоловічої статі. Артур Гілл також мав сина Вільяма Артура Дор-Гілла, що народився в 1778 році від коханки Сари Дор (яка пізніше вийшла заміж за Вільяма Гарроу).
Артур Бланделл Сендіс Трамбулл Гілл (8 жовтня 1788 – 12 вересня 1845) – III маркіз Дауншир, віконтом Фейрфорд, графом Хіллсборо був відомим політиком, депутатом парламенту, науковцем, фольклористом, мовознавцем. Він успадкував титул маркіза Дауншир після ранньої смерті свого батька в 1801 році. Він отримав освіту в Ітоні та Крайст-Черч, Оксфорд, отримав ступінь магістра в 1809 році. На початку своєї політичної кар’єри маркіз Дауншир належав до партії вігів і підтримував реформи. Після того як міністерство Грея прийшло до влади, він отримав низку призначень, став полковником міліції графства Даун 25 березня 1831 року та ніс другий меч на коронації короля Вільгельма IV 8 вересня 1831 року. 20 вересня він був призначений заступником лейтенанта графства Беркшир, 17 жовтня — лордом-лейтенантом графства Дауна, став кавалером ордена Святого Патріка. Він отримав почесне доктора наук з Кембриджа. Артур Гілл був палким прихильником ірландської мови та був президентом Ольстерського гельського товариства (засноване в 1830 році). На цій посаді він відіграв важливу роль у збереженні записів ірландської мови, поезії, народних і пісенних збірок і багато іншого. У 1811 році він одружився з леді Мері Віндзор - донькою Отера Віндзора – V графа Плімут. У них було п’ятеро дітей: Артур Віллс Бланделл Сендіс Трамбулл Віндзор Гілл (1812 – 1868) – IV маркіз Дауншир. Леді Шарлотта Августа Гілл (1815 – 1861) – вийшла заміж за сера Джорджа Четвінда – III баронета Четвінд. Лорд Вільям Фредерік Артур Монтег’ю Гілл (1816 – 1844) – капітан шотландських сірих гвардійців, загинув на полюванні. Леді Мері Пенелопа Гілл (1817 – 1884) – вийшла заміж за Олександра Гуда – І віконта Брідпорт Артур Едвін Хілл-Тревор (1819 – 1894) – І барон Тревор
ІІІ маркіз Дауншир помер 12 вересня 1845 року.