Лікоза () — фракція () комуни Кастеллабате у провінції Салерно в регіоні Кампанія в південній Італії. Станом на 2009 рік її населення становило 82 особи. Розташована на однойменному мисі Пунта Лікоза (), навпроти острівця Лікоза ()
Історія Топонім походить від грецького слова Левкосія (), що означає «білий». Легенда говорить, що Левкосія була однією з трьох міфологічних сирен, яких зустрів Одіссей під час своїх пригод. Таким чином, топонім пов’язаний з Лефкосією (, ), столицею Кіпру.
Територія півострова була заселена з часів верхнього палеоліту, її населяли енотри, лукани, греки та римляни, про що свідчать руїни давньогрецького міста Левкосія, або Левкотея. У 846 році навпроти мису відбулася морська битва при Лікозі між сарацинами та об'єднаним флотом Неаполя, Амальфі і Гаети.
Середньовічний феод Лікоза, заснований абатом Констабілісом у 1123 році, був частиною баронства Кастелло-дель-Абате і ним керували абати Кавського абатства Святої Трійці.
Географія Лікоза розташована в північній частині Чіленто, на узбережжі Тірренського моря, в сільській місцевості та лісі, увінчаному горою Лікоза (, 326 м). Поселення складається з 3 частин під назвами Лікоза I, Лікоза II та Лікоза III, усі вони розташовані на західному кінці мису Пунта Лікоза. На мисі є невелика гавань, навпроти якої розташований острівець Лікоза, з встановленим на ньому маяком.
Поселення розташоване між Сан-Марко (3 км на північ) і Ольястро-Марина (4 км на південь), на відстані 6 км від Санта-Марія, 7 км від Кастеллабате, 8 км від Касе-дель-Конте, 19 км від Агрополі і 73 км від Салерно.
Природне середовище Територія Лікози належить до національного парку Чіленто, а його берегова лінія, що характеризується флішовими скелями, є частиною морської заповідної території Санта-Марія-ді-Кастеллабате. Територія мису поза поселеннями вкрита чагарниковими заростями () та лісом.
Галерея
Примітки
Список літератури
Antonio Infante, Licosa. Mitica porta di mare del Cilento antico, La Colomba, 1989, ISBN 88-89047-01-1. Roberto Pellecchia, Spiagge, cale e borghi della Costa del Cilento, Officine Zephiro, 2010, ISBN 88-903571-7-7 Marco Reginelli, Sotto la pelle di Leucosia, Napoli, Rogiosi Editore, 2018, ISBN 978-88-6950-252-1.