Кому́на ( (МФА ), (МФА )) — базова адміністративна одиниця найнижчого, третього рівня в адміністративно-територіальному поділі Італії (), передбачена ст. 114 Конституції Італії. Сучасні комуни утворилися praeter legem із консолідованих середньовічних італійських комун, зазвичай складаються з головного населеного пункту (), що дає назву комуні, та прилеглих територій, можуть поділятися на менші підрозділи — фракції (), що мають обмежені консультативні повноваження.

Управління комуною здійснюють такі органи: сіндако або синдик () — мер комуни, джунта або збори комуни () — виконавчий орган влади, сформований мером, комунальна рада () — представницький орган, обраний мешканцями комуни.

Італійські комуни значно відрізняються одна від одної за площею, кількістю та щільністю населення тощо, що в окремих випадках призводить до неефективності управління комуною. Щороку уряд Італії проводить заходи з укрупнення чи (рідше) з розділення комун. Так, у 2009 році в країні існувала 8 101 комуна, станом на 1 липня 2020 року лишилося 7 903 комуни. У 2024 році налічувалося 7896 комун. Процес об'єднання комун триває.

Опис Комуни входять до складу провінції (), але провінція не виконує роль посередника комуни у відносинах з регіоном, у свою чергу регіон () не виконує роль посередника комуни у відносинах з Урядом. Кожна з цих адміністративних одиниць, маючи статус юридичної особи, може мати прямі відносини одна з одною (наприклад, комуна може звернутися до регіону) та з державою в цілому.

Усі комуни зобов'язані мати свій власний муніципальний статут — основний нормативно-правовий документ, що визначає правові позиції функціонування даної адміністративної одиниці, функції місцевих органів влади та їх взаємозв'язки з громадянами, установами, організаціями, сферою послуг. Усі комуни мають сейсмічну та кліматичну класифікацію своєї території, організовують громадянську оборону. Так звані комунальні структури — школи, муніципальні бібліотеки, театри тощо — належать і управляються комуною.

Управління та функції комуни Адміністративний устрій комуни регулюється розпорядженням № 267 від 18 серпня 2000 року.

Очолює комуну мер — сіндако ( або sindaca, якщо це жінка), законодавчу гілку влади представляє комунальна рада (). Мера і членів комунальної ради обирають одночасно, шляхом вільного демократичного волевиявлення таємним голосуванням, на загальних виборах, у яких беруть участь усі мешканці комуни із правом голосу (тобто старше 18 років). Вибори проводяться що п'ять років, перед виборами італійські політичні партії висувають своїх кандидатів у мери та до комунальної ради. Кандидат у мери повинен набрати абсолютну більшість голосів (у першому чи другому турі), у випадку його перемоги 3/5 місць у комунальній раді отримують представники партії, що висунула даного кандидата. Протягом своєї каденції (5 років) мер працює у ратуші (, інша назва — «палац комуни», ).

Комунальна рада є аналогом парламенту на локальному рівні. Кількість її членів, яких називають комунальними радниками () коливається від 12 до 80 осіб. Повноваження ради тривають протягом п'яти років. Історично саме на рівні комун зароджуються безпартійні політичні рухи, що називаються Громадянськими списками (). Члени цих рухів балотуються на місцевих виборах до комунальних рад і опікуються переважно місцевими питаннями та проблемами. В комунах із населенням понад 15 000 осіб в комунальній раді шляхом таємного голосування обирається президент комунальної ради та його заступник, у менших за населенням комунах засідання комунальної ради очолює сіндако або його заступник віце-сіндако

Мер-сіндако очолює джунту (комунальні збори або правління комуни) — орган виконавчої влади, аналог державного кабінету міністрів. Він же призначає членів джунти, яких називають асесорами (). Один з асесорів стає віце-сіндако, тобто заступником мера. Джунта також розміщується у ратуші.

Ще однією ключовою фігурою в адміністративному устрої комуни є секретар комуни. Він призначається мером на п'ять років і обирається з Національного реєстру комунальних і провінційних секретарів (). Секретар комуни організовує засідання ради та джунти, бере в них участь із правом консультативного голосу, оформлює усі офіційні угоди між комуною та третіми особами, відповідає за запобігання корупції в організаціях, де є секретарем.

Італійська комуна має певну адміністративну та фінансову автономію, тому органи місцевої влади відповідають за управління територією комуни у таких питаннях: складання та виконання річного бюджету комуни; впровадження і стягнення місцевих податків; визначення генерального плану території комуни та контроль за його дотриманням; реєстрація актів громадянського стану, ведення реєстру актів комерційних угод; підтримка громадського порядку та громадської безпеки; управління муніципальними транспортними шляхами; управління громадськими будівлями; прибирання вулиць, вивезення та утилізація сміття; керування у критичних ситуаціях, пов'язаних із поганою погодою та/або стихійним лихом.

Якщо якісь із цих функцій за певних обставин не можуть виконуватися комуною, мер може звернутися по допомогу до префектури. Для виконання своїх адміністративних функцій комуна має виділений державою річний бюджет. Розподіл коштів із бюджету проводиться лише після обговорення та затвердження комунальною радою. За погане виконання своїх функцій місцеві органи можуть бути притягнуті до відповідальності.

Більшість комун мають свою власну муніципальну поліцію, яка слідкує за порядком на дорогах та в громадських місцях, контролює рух транспорту та слідкує за дотриманням наявності ліцензій на торгівлю.

Натомість за просування комуни в культурному та туристичному аспектах відповідають окремі спеціальні організації з питань промоції або місцеві культурні асоціації.

Комуни іноді об'єднуються в союзи комун — гірські комуни, острівні комуни, або ж комуни мегаполісів. Так ст. 44 Конституції Італії про охорону гірських територій та закон № 991 від 1952 року визначають критерії, за яким комуна отримає статус гірської. Станом на 2018 рік в Італії існувало 3 427 гірських комун. Комуна, в якій лише частина території відповідає даним критеріям, може визначатися як частково гірська. Гірські та частково гірські комуни можуть об'єднуватися у гірські союзи (), які мають певні додаткові права і повноваження.

Столиця Італії, Рим із 3 жовтня 2010 року управляється місцевим органом самоуправління зі статусом sui generis, що має назву Roma Capitale (). Цей орган має значно більші повноваження у порівнянні зі звичайною комуною та має свій окремий статут, де визначаються принципи та порядок самоуправління.

Поділ комуни на підрозділи У статуті комуни може передбачатися розділення території комуни на менші частини задля поліпшення рівня участі населення в управлінні комуною. Так, великі комуни можуть розділятися на округи (), яким можуть делегувати частину повноважень, таких як керування школами, соціальні послуги, вивезення сміття тощо. Округи не мають юридичної особи, але є муніципальними органами, у великих містах — це райони міст. Згідно із законом про фінанси 2007 року для комун із населенням понад 250 000 осіб розділення на округи є обов'язковим, для комун із населенням від 100 до 250 тисяч осіб — опціональним, на власний розсуд.

Менші за населенням комуни зазвичай складаються з головного населеного пункту (, «головне місце») — міста чи села, чия назва майже завжди відповідає назві комуни, та прилеглих територій, на яких можуть бути утворені менші підрозділи — фракції (). Ці фракції утворюються на території населених пунктів, менших за адміністративний центр комуни (дрібні села чи хутори), та часто мають окремий орган влади (раду фракції), підпорядкований комунальній раді, який співпрацює з комунальними органами у питаннях, що стосуються даної фракції. Найчастіше історично фракції не були окремими комунами, втім, є деякі виключення: так, старовинне місто Полленцо, що в минулому мало самоуправління, є фракцією сучасної комуни Бра. Комуна може мати одну, кілька фракцій або жодної, якщо це прописано в статуті комуни. Іноді фракція може за певних причин мати більше населення, ніж адміністративний центр комуни; у такому випадку органи самоуправління можуть бути перенесені до даної фракції, проте назва комуни не змінюється.

Також існують так звані розсіяні комуни (), які не мають адміністративного центру, що давав би назву комуні, тобто комуна була сформована з окремих рівноправних населених пунктів, які стали її фракціями. Органи місцевої влади в таких комунах розташовуються в одній із фракцій, яка отримує назву sede municipale.

Ще дрібнішим підрозділом комуни є località (тобто місцевість, мікрорайон), який може бути дрібним хутором, скупченням окремих будинків або ж незаселеною територією.

Статус міста В Італії статус міста надається спеціальним указом Президента Республіки на основі пропозиції від Міністерства внутрішніх справ, якому відповідна комуна направила спеціальну заявку. Комуна, яка має статус міста, має право на використання у своєму гербі золотої корони з п'ятьма зубцями-вежами.

Регіональні особливості комун

Валле-д'Аоста У Валле-д'Аоста діють свої закони з питань місцевого самоврядування, які регулюють як організаційні, так і виборчі, фінансові та бюрократичні аспекти. Основним з них є регіональний закон № 54 від 7 грудня 1998 року з подальшими поправками, який регулює систему автономії долини. З іншого боку, у питаннях виборчого права діє регіональний закон № 4 від 9 лютого 1995 року з подальшими поправками. Особливістю регіонального законодавства Валле-д'Аоста є прямі вибори віце-сіндако (заступника мера), який таким чином стає незмінним органом адміністрації комуни.

Назви комун у Валле-д'Аоста мають єдину форму французькою мовою, окрім столиці регіону Аоста (має як італійську, так і французьку назви), курорту (де Брьой — топонім місцевою франко-провансальською мовою, Червінія — той самий топонім італійською), і топонімів комун Грессоне-Сен-Жан, Грессоне-Ла-Триніте (вальзерський діалект) та комуни Іссім (французька та töitschu — місцевий різновид вальзерського діалекту). Втім, усі комуни Валле-д'Аоста мають офіційну назву італійською. Вищезазначені комуни Грессоне-Сен-Жан, Грессоне-Ла-Триніте та Іссім мають також офіційну назву німецькою, тому в даному варіанті комуна перекладається німецькою як Gemeinde (для Грессоне-Сен-Жан і Грессоне-Ла-Триніте) або Gemeindeverwaltung (для Іссіма).

Трентіно-Альто-Адідже У регіоні Трентіно-Альто-Адідже місцеве самоврядування регулюється Зведеним законом про регіональні закони, затвердженим наказом президента регіону № 3/L від 1 лютого 2005 року. Попри таку назву, цей юридичний документ не є вичерпним, як це робиться у національних законах, проте він містить низку посилань на різні закони, що діяли раніше. Наказ № 1/L регулює процес виборів до органів місцевого самоврядування, встановлюючи (і це єдиний випадок в Італії) пропорційну виборчу систему для складу комунальних рад автономної провінції Больцано, з метою збереження балансу між різними мовними громадами.

Комуни в автономній провінції Больцано мають подвійне найменування — німецькою та італійською мовами, деякі комуни мають також варіант назви ладинською мовою. Термін «комуна» перекладається ладинською як chemun або comun, а переклад німецькою може варіюватися у таких форматах: Gemeinde — для комун, які не мають статусу міста; Stadtgemeinde — для комун, які мають статус міста; Marktgemeinde — для комун, в історичній назві яких є чи використовувався раніше титул Markt, тобто право комуни мати ринок, бути ринковим містом. У першу чергу це стосується комун області Альто-Адідже, які історично належали Австро-Угорській імперії та були анексовані Італією після Першої світової війни. Після Другої світової війни цей титул присвоює регіональна джунта, і лише комунам із населенням не менше 5 000 осіб.

Зі 116 комун Альто-Адідже 8 комун мають статус міста, а 16 — титул ринкового міста.

Фріулі-Венеція-Джулія