Ібн Міскавайх ( Muskūyah, 932–1030), повне ім'я Абу Алі Ахмад ібн Мухаммед ібн Якуб ібн Міскавайх — перський історик, поет, філософ і фізик часів Буїдів, прихильник грецької доктрини в ісламі. Його працю «Про визначення характера» (تهذيب الأخلاق Tahdhīb al-Akhlāq) називають найвпливовішою роботою з філософської етики в ісламі.
Ібн Міскавайх переводить етику заповідей Корану в етику чесноти Арістотеля, метою якої є дисциплінувати (ta'dib, пор. грец. paideia) людську природну запальність, дозволяючи глибокій єдності виражатися в любові та соціальності. Систему Міскавейха значною мірою перейняв аль-Газалі, особливо в трактуванні етики доброчесності, хоча в темах, де Міскавейх здавався надто світським чи гуманістичним аль-Газалі підкорегував його побожними темами.
Ібн Міскавайха іноді називають «Третім Учителем»'Абд ал- 'Азиз 'Иззат. «Ибн» Мискавейх. Фалсафатуху-л-ахлакиййату ва масадируха. Каир, 1946, ч. 1, с. 8. в історії ісламської філософії та «першим мусульманином, що підійшов до вивчення етичної філософії з наукової точки зору».Ал-адиб ва-л-муфаккир Абу Хаййан ат-Таухиди. Та' лиф 'Али Диб. Тунис, 1976, с. 24.
Див. також Арабські середньовічні джерела про Східну Європу
Примітки
Джерела The Cambridge Dictionary of Philosophy, Robert Audi (Editor). Cambridge University Press, 1995—1999 (Editorial). Page: 679.