Індуїзм в Україні — одна з релігійних меншин, представлена низкою течій та організацій, що базуються на ведичній філософії та духовних традиціях Південна Азія. Станом на 2026 рік індуїзм в Україні не є монолітною структурою, а складається з етнічних громад індійської діаспори та релігійних об'єднань, до яких входять переважно етнічні українці.
Історія У 1971 році візит засновника Міжнародного товариства свідомості Крішни (ISKCON) Бгактіведанти Свамі Прабгупади до СРСР (зокрема до Москви) дав поштовх поширенню вайшнавізму. В Україні перші підпільні групи з'явилися наприкінці 1970-х у Києві, Дніпропетровську (нині Дніпро) та Вінниці. Радянська влада вбачала в індуїстських практиках «ідеологічну диверсію». У 1980-х роках почалися масові репресії: вірян затримували, відправляли до психіатричних лікарень або засуджували до тюремного ув'язнення за «заподіяння шкоди здоров'ю громадян під виглядом виконання релігійних обрядів» (через вегетаріанство та медитацію).
Переломним моментом стала політика «Перебудови». У 1990 році вайшнавська громада була офіційно зареєстрована в УРСР. Після здобуття Україною незалежності у 1991 році країна відкрилася для різноманітних духовних течій. Протягом 1990-х років в Україні почали діяти не лише вайшнавські центри, а й послідовники Сахаджа-йоги, трансцендентальної медитації Махаріші, Ошо та Шрі Чинмоя. Цей період характеризувався будівництвом перших повноцінних храмів (найбільший — у Києві) та налагодженням зв'язків з індійськими духовними лідерами, які почали регулярно відвідувати Україну.
У XXI столітті індуїзм в Україні трансформувався з екзотичного вчення на сталу частину релігійного ландшафту. Цьому сприяло зростання кількості індійських студентів, які привозили з собою традиційні форми поклоніння. Після 2014 та особливо 2022 року індуїстські громади України продемонстрували високий рівень соціальної інтеграції. Гуманітарні ініціативи, такі як «Їжа життя», стали одними з найбільших недержавних програм харчування біженців. Станом на 2026 рік індуїзм в Україні представлений не лише як релігія, а й як потужний культурний пласт, що включає мережі вегетаріанських закладів, шкіл йоги та фестивалів, які інтегровані в міське середовище великих українських центрів.
Переважну більшість адептів індуїзму (зокрема вайшнавізму) в Україні становлять етнічні українці. Це зумовлено місіонерською діяльністю духовних організацій, що розпочалася ще в радянські часи. Для цієї групи характерним є прийняття індуїзму як свідомий світоглядний вибір у дорослому віці. Другою великою групою є етнічні індійці, для яких індуїзм є спадковою релігією. Національний склад цієї групи представлений різними народами Індії: пенджабцями, тамілами, бенгальцями, маратхами, гуджаратцями. Саме вони привносять в українське середовище автентичні ритуальні форми, знання санскриту та специфічні регіональні свята.
Течії У релігійному ландшафті України індуїзм представлений кількома ключовими течіями, які розрізняються за філософським спрямуванням, обрядовістю та походженням. Основний поділ проходить між традиційними індійськими школами та неоіндуїстськими рухами, що адаптували східні вчення для західної аудиторії.
Найпотужнішою та найбільш структурованою течією є вайшнавізм (вішнуїзм), зокрема школа ґаудія-вайшнавізму, представлена Міжнародним Товариством Свідомості Крішни. Вона базується на поклонінні Крішні як верховній особі Бога та практиці бгакті-йоги (відданого служіння). Ця течія має розвинену мережу ашрамів, храмів та благодійних організацій по всій Україні. Вайшнавізм в українському контексті вирізняється активною публічною діяльністю, проведенням фестивалів Ратха-ятра та розгалуженою видавничою справою.
Другим значним напрямком є школи адвайта-веданти та класичної йоги. Ці течії фокусуються на філософському осягненні єдності індивідуальної душі з абсолютом (Брахманом) та практиках самопізнання через медитацію. Вони представлені як невеликими громадами, так і численними центрами йоги, де релігійний складник часто переплітається з оздоровчим. До цієї категорії також можна віднести послідовників вчення Ошо (Раджніша), чиї медитаційні центри діють у великих містах України, орієнтуючись на психологічну трансформацію та особисту свободу.
Шиваїзм та шактизм, які є фундаментальними напрямками в самій Індії, в Україні представлені значно менше. Вони існують переважно у формі невеликих закритих груп або через індивідуальну практику під керівництвом індійських гуру. Проте елементи цих течій часто інтегровані в ширші езотеричні та окультні спільноти.
Примітки Посилання