Петро Іванович Кізі́єв ( 15 грудня 1929, Ровеньки — 19 серпня 2009, Луганськ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1963 року.

Біографія Народився 15 грудня 1929 року в селі Ровеньках (нині селище міського типу Бєлгородської області, Росія). Упродовж 1946—1951 років навчався у Ворошиловградському художньом училищі у Віктора Мухіна, М. Шевченка; у 1952—1958 роках — у Харківському художньому інституті у Олексія Кокеля, Ірини Мельгунової. Дипломна робота — скульптура «Сталевар» (керівник Микола Рябінін).

Протягом 1958—1964 років працював у Ворошиловградських художньо-виробничих майстернях, одночасно у 1961—1962 роках викладав у Ворошиловградському художньом училищі; у 1964—1989 роках — на Ворошиловградському художньо-виробничому комбінаті. Жив у Ворошиловграді/Луганську в будинку на вулиці Декабристів, № 70 та в будинку в кварталі Комарова, № 9-А, квартира № 51Кізієв Петро Іванович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 64.. Помер у Луганську 19 серпня 2009 року.

Творчість Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт: станкова скульптура

«Бригадир прокатників П. Потапенко» (1959, гіпс тонований); «Прокатник В. Лунгу» (1959, гіпс тонований, у співавторстві з Олександром Редькіним; варіант — 1967, склобетон, Луганський художній музей); «Лижник» (1960, гіпс тонований); «Тарас Шевченко» (1961, гіпс тонований); «Мрії» (1962, дерево); «Металург» (1963, залізобетон); «Радість життя» («Материнство», 1964, бетон); «Молодогвардієць Віктор Третьякевич» (1966, гіпс тонований); «Володимир Ленін» (1967, штучний камінь); «Будівельниця В. Довгих» (1971, пісковик, бронза; Луганський художній музей); «Молодий робітник» (1971); «Старий більшовик, учасник штурму Зимового палацу І. Фоменко» (1971, бронза); «Володимир Ленін» (1972, напівфігура, бетон); «Слюсар В. Субботін» (1974, алюміній); «Фрезерувальник О. Холодков» (1976); «Дільничий інспектор Артемівського РВВС В. С. Марущак» (1976, оргскло); «Організатор Луганської міліції Олександр Пархоменко» (1977, кований алюміній; у співавторстві); «Боєць Першої кінної армії А. Л. Семенов» (1977, бетон тонований); «Герой Соціалістичної Праці Олексій Стаханов» (1979, гіпс тонований); «Єгорівна (Мати солдата)» (1980); «Климент Ворошилов» (1981, мідь кована; Музей історії та культури міста Луганська); «Керівник партійно-комсомольського підпілля у Краснодоні в роки Великої Вітчизняної війни Ф. П. Лютіков» (1982, склоцемент); «Ветеран праці, механізатор В. Сизенко» (1984); «Ветеран війни, снайпер-розвідник В. Худобін» (1985). </div> монументальна скульптура

меморіальний комплекс на братській могилі воїнів, що загинули у німецько-радянській війні у місті Брянці (1963, бетон, граніт); стела «Скорботна мати» і меморіальний комплекс на могилі молодогвардійців у Сорокиному (граніт, лабрадор; у 1967 році відзначений Луганською обласною премією ЛКСМУ імені «Молодої гвардії») (обидва 1963—1965; у співавторстві з Анатолієм Самусем і Олександром Редькіним); обеліск на честь 20-річчя перемоги у німецько-радянській війні у Луганську (1965, граніт, нержавіюча сталь, алюміній; у співавторстві з Анатолієм Самусем і Олександром Редькіним); монументально-декоративна композиція «Скоморохи» на Луганському ляльковому театрі (1995, у співавторстві); обеліск героям німецько-радянської війни «Перемога» у Луганську (2000, у співавторстві); пам'ятні знаки «Пам'ять батьків» у Луганську (1975, штучний камінь); воїнам, що загинули у німецько-радянській війні у селі Давидо-Микільському (рельєфи «Проводи», «На марші», «Бій», «Повернення з перемогою», 1979, бетон); героям комсомольцям міста Брянки (1981, мідь кована, бетон); шахтарям, які трагічно загинули на шахті «Гірській» у місті Гірському (1982—1983, бронза, граніт); «Прапор Пам'яті» у Луганську (2005, у співавторстві); пам'ятники: Леоніду Лутугіну у Лутугіному (1971, у співавторстві); Олексію Стаханову у Кадіївці (1985, бронза, граніт); рельєфи: «Слава праці» (1961, бетон, смальта, шлак; у співавторстві); «Мистецтво» на будівлі Луганського драматичного театру (1975, горельєф, бетон); «Праця» (1978, горельєф, Луганський краєзнавчий музей); «Боротьба» (1978, горельєф, Луганський краєзнавчий музей); меморіальні дошки у Луганську: Андрію Линьову (1990); Георгію Аванесову (1994). У 1977 році взяв учать у створенні проєкту меморіалу героям Жовтневої революції і німецько-радянської війни для Ворошиловграда.

Брав участь у обласних виставках з 1952 року, республіканських — з 1960 року, всесоюзних — з 1972 року. Персональна виставка відбулася у Луганську у 1981 і 1999 роках.

Крім вище згаданих музеїв роботи скульптора зберігаються у Яготинській картинній галереї, Кадіївському історико-художньому музеї.

У мистецтві 1960 року скульптор Олександр Редькін виконав портрет Петра Кізієва.

Примітки

Література Кізієв Петро Іванович // ; Кізієв Петро Іванович // ; Кизиев, Петр Иванович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 2. Гуманитарное агентство академический проект Санкт-Петербург. 1995, сторінка 424 ;