Пандемія коронавірусної хвороби 2019 вплинула на психічне здоров'я людей у цілому світі. Пандемія спричинила збільшення поширеності симптомів тривоги, депресії та посттравматичного стресового розладу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у перший рік пандемії COVID-19 поширеність таких станів, як депресія та тривога, зросла більш ніж на 25 %. Пандемія зруйнувала соціальні стосунки, довіру до інституцій та інших людей, спричинила зміни в роботі та доходах, і наклала значний тягар тривоги та занепокоєння на населення. Жінки та молоді люди стикаються з найбільшим ризиком депресії та тривоги.

COVID-19 загострив проблеми, спричинені розладами вживання психоактивних речовин. Хвороба непропорційно частіше вражає осіб із розладами психіки внаслідок вживання психоактивних речовин. Наслідки вживання психоактивних речовин для здоров'я (зокрема, серцево-судинні захворювання, захворювання дихальної системи, діабет 2 типу, імуносупресія та депресія центральної нервової системи, а також психічні розлади) і пов'язані з цим проблеми із зовнішнім середовищем (зокрема житлова нестабільність, безробіття та проблеми з правоохоронними органами) пов'язані з підвищеним ризиком зараження COVID-19. Правила утримання під вартою, а також зменшення кількості робочих місць та бюджетна економія під час і після періоду пандемії також можуть суттєво вплинути на ринок незаконних наркотиків і моделі споживання заборонених наркотиків серед залежних осіб.

Заходи обмеження поширення хвороби (зокрема, фізичне дистанціювання, карантин та ізоляція) можуть посилити відчуття самотності, явища порушень психічного здоров'я, симптоми абстиненції; та спричинити психологічну травму.

Причини

Відомими причинами проблем з психічним здоров'ям під час пандемії включають страх перед інфекцією, стигматизацію, пов'язану з інфекцією, ізоляцію (як для осіб, які перебувають у притулку у відповідності до карантину, так і самотніх осіб) і захисні маски. Мільярди людей вимушені були перейти на дистанційну роботу, стати тимчасово безробітними, навчатися вдома або перейти на дистанційну освіту, та терпіти відсутність фізичного контакту з членами родини, друзями та колегами.

Невідомість На початку пандемії ризики були невизначеними. Протягом того, як все більше хворих потрапляли до лікарень, а офіційні рекомендації змінювалися, відсутність інформації посилювала стрес і занепокоєння. На початку пандемії було багато невизначеностей, зокрема оцінка ризику зараження, симптоматика COVID-19, та інші проблеми зі здоров'ям.

Непідготовленість Під час першої хвилі епідемії критичні запаси були швидко вичерпані. Найпомітніше відчувалась нестача засобів індивідуального захисту для працівників лікарень та апаратів штучної вентиляції легень для хворих. На початку пандемії на початку 2020 року загальнонаціональне опитування у США виявило, що в багатьох медичних закладах закінчувалися запаси індивідуальних засобів захисту, у тому числі одна третина опитаних медичних закладів повідомила, що у них закінчилися маски, а чверть повідомила про нестачу або майже дефіцит халатів. Інше дослідження показало, що 63,3 % медсестер погодилися з твердженням: «Мене хвилює неадекватність засобів індивідуального захисту для медичного персоналу».

Стигматизація З початком пандемії кожен, хто контактував з інфікованими людьми, повинен був розглянути ймовірність того, що він сам був інфікований і, отже, міг становити невстановлений ризик для своєї родини та інших осіб. У частині випадків ці особи на початку епідемії відчували стигматизацію.

Ізоляція Велика кількість будинків для людей похилого віку відправили своїх мешканців на примусову ізоляцію. Мешканці цих будинків цілодобово були замкнені у своїх кімнатах, у тому числі під час їжі, а їжу їм доставляли до дверей кімнати. Відвідувачів у будинки не пускали, також обмежили спілкування мешканців між собою.

Зневіра Під час пандемії медичні працівники працювали більше, ніж зазвичай, що посилило занепокоєння у багатьох з них. Стан багатьох хворих швидко погіршувався під час перебування в лікарні аж до переведення у відділення інтенсивної терапії та, зрештою, смерті. Відсутність затверджених протоколів лікування хвороби означала, що паліативна допомога (оксигенотерапія, апарати штучної вентиляції легень та екстракорпоральна мембранна оксигенація) була єдиним варіантом лікування. У деяких випадках це викликало в медичних працівників розчарування та відчуття безсилля.

Порушення звичних умов життя Для тих, хто доглядав за хворими на COVID-19, застосували суворі заходи біозахисту, та зобов'язували на роботі носити халати, незручні маски та щитки. Повернувшись додому, багато хто з них переодягався перед входом і ізолювався, намагаючись захистити свої сім'ї від інфікування. Їх робота вимагала постійної обізнаності та пильності, зменшувала їх вільне пересування, обмежувала доступ до соціальної підтримки, знижувала можливість самообслуговування, та спричинювала невизначеність щодо наслідків тривалого контакту з пацієнтами з COVID-19 та страх заразити інших.

У великій кількості країн в перші місяці пандемії були закриті школи. Це посилило тривогу, самотність, стрес, смуток, розчарування, недисциплінованість і гіперактивність серед дітей.

Профілактика та лікування

Рекомендації щодо психічного здоров'я та психосоціальної підтримки міжвідомчого постійного комітету Організації Об'єднаних Націй рекомендують, щоб підтримка психічного здоров'я під час надзвичайної ситуації «не завдавала шкоди, сприяла правам людини та рівності, використовувала підходи участі, спиралася на наявні ресурси та потенціал, проводила багаторівневі втручання та роботу з інтегрованими системами підтримки».

Один з авторів запропонував використовувати звички, які діють як «психологічні засоби індивідуального захисту». Ці звички включають здорове харчування, здорові механізми подолання стресу, а також практику уважності та методів релаксації.

Іншим методом, який багато компаній використовували для своїх співробітників, було надання співробітникам спеціальних програм покращення психічного здоров'я з метою підвищення морального духу працівників і покращення їх психіки.

Рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я та Центрів з контролю та профілактики захворювань ВООЗ і Центри з контролю та профілактики захворювань у США опублікували рекомендації щодо мінімізації проблем з психічним здоров'ям під час пандемії. Узагальнені рекомендації :

Для населення Будьте співчутливими до постраждалих осіб. Описуючи інфікованих осіб, використовуйте народну мову (наприклад, замість «особа, хвора на шизофренію» скажіть «особа з шизофренією»). Зведіть до мінімуму перегляд новин, щоб зменшити занепокоєння. Шукайте інформацію лише в надійних джерелах, бажано один-два рази на день. Захищайте себе та підтримуйте інших. Поширюйте позитивні історії про місцевих хворих. Вшануйте медичних працівників, які лікують хворих на COVID-19. Впроваджуйте позитивне мислення. Займайтеся хобі. Уникайте негативних стратегій подолання, таких як уникнення натовпу, та постійного перегляду новин про пандемію.

Для медичних працівників Що відчувають медичні працівники? Під час кризи відчувати тиск — це нормально. Психічне здоров'я таке ж важливе, як і фізичне. Медсестри частіше стикаються з втомою, проблемами зі сном, депресивними розладами, посттравматичним стресовим розладом і тривогою. Дефіцит засобів індивідуального захисту змушує медсестер відчувати себе в небезпеці. Працівники галузі охорони здоров'я, які безпосередньо працюють із хворими, відчувають вищий рівень стресу У медсестер спостерігався підвищений рівень стресу. Практичний догляд за хворими підвищив сприйняття ризику. Щеплені медсестри втомлювалися менше, ніж інші. Медсестри, які працюють з інфікованими хворими, стикалися з більшою тривогою, депресією та дистресом. У медсестер, які не були безпосередньо залучені до боротьби зі спалахом хвороби, спостерігалась менша депресія. Які дії можуть зробити медичні працівники? Прийміть стратегії подолання, достатньо відпочивайте, їжте здорову їжу, будьте фізично активними, уникайте тютюну, алкоголю чи наркотиків. Залишайтеся на зв'язку з близькими людьми, зокрема в цифровому режимі. Використовуйте зрозумілі способи обміну повідомленнями з людьми з обмеженими можливостями. Знайте, як зв'язатися з людьми із доступними ресурсами. Онлайн-консультації можуть зменшити ризик безсоння, тривоги та депресії/вигорання.

Для керівників у закладах охорони здоров'я Зосередьтеся на довгостроковій професійній діяльності, а не на короткострокових результатах. Забезпечте якісний зв'язок і точні оновлення. Переконайтеся, що персонал обізнаний про ресурси психічного здоров'я. Проінструктуйте персонал щодо надання першої психологічної допомоги постраждалим. Переконайтеся, що надзвичайні ситуації з психічним здоров'ям лікуються в медичних закладах. Забезпечити доступність основних психіатричних препаратів на всіх рівнях медичної допомоги. Компенсуйте почуття тривоги та депресії за допомогою сильного лідерства та чіткого, чесного та відкритого спілкування. Використовуйте широке обстеження для виявлення працівників, які потребують підтримки психічного здоров'я. Забезпечте організаційну підтримку. Сприяйте підтримці працівниками один одного на всіх рівнях. Змінюйте графіки роботи, щоб зменшити стрес. Впроваджуйте заходи, адаптовані до місцевих потреб, і створюйте позитивне сприятливе середовище.

Для опікунів Станьте зразком здорової поведінки, постійно надавайте приклади навичок подолання психологічних проблем. Використовуйте позитивний підхід до виховання, заснований на спілкуванні та повазі. Дотримуйтеся розпорядку дня в сім'ї та влаштовуйте заходи, які відповідають віку, щоб навчити дітей відповідальності. Поясніть, що таке COVID-19 і необхідні втручання, відповідно до віку. Слідкуйте за дітьми в соціальних мережах. Перевіряйте думки та почуття дітей і допомагайте їм знаходити позитивні способи вираження емоцій. Наскільки це можливо, уникайте розлучення дітей з батьками/опікунами. Забезпечити регулярний контакт з батьками та вихователями, для дітей, які перебувають на ізоляції.

Для осіб похилого віку, осіб з хронічними захворюваннями та осіб, які за ними доглядають Особи похилого віку, особливо ті, хто перебуває в ізоляції або страждає від унаявних захворювань, можуть стати більш тривожними, злими або замкнутими. Надайте практичну та емоційну підтримку через опікунів та медичних працівників. Поділіться фактами про кризу та надайте чітку інформацію про те, як зменшити ризик зараження. Зберігайте доступ до призначених ліків. Дізнайтеся заздалегідь, де і як отримати практичну допомогу. Вивчайте та виконуйте щоденні домашні вправи. Дотримуйтесь регулярних розкладів. Підтримуйте зв'язок з близькими. Продовжуйте хобі або звичайні справи. Спілкуйтеся по телефону чи онлайн або виконуйте цікаву онлайн-діяльність з іншими. Допоможіть жителям своєї місцевості, наприклад, надаючи їжу/допомогу іншим.

Для осіб в ізоляції Залишайтеся на зв'язку та переглядайте соціальні мережі. Звертайте увагу на свої потреби та почуття. Займіться розслаблюючою діяльністю. Уникайте прислухатися до чуток. Розпочніть нову діяльність. Дотримуйтеся розпорядку дня. Центри з контролю та профілактики захворювань заявили, що під час кризи громадяни повинні «намагатися займатися приємними справами та повертатися до нормального життя, наскільки це можливо». Рецензоване дослідження, опубліковане в 2021 році, показує, що заняття відеоіграми може мати позитивний вплив на психічне здоров'я та благополуччя для гравців, надаючи можливості для спілкування та зв'язку з іншими людьми.

Країни

Китай