Лансароте де Фрейташ (), також знаний як Лансароте де Лагуш () — португальський мореплавець і работорговець XV століття з Лагуша в Португалії. Він очолював два великі португальські рейди по захопленню рабів на західноафриканському узбережжі в 1444–46 роках.
Передумови
Лансароте де Фрейташ перебував на посадах зброєносця та камергера в родині португальського принца Енріке Мореплавця. У квітні 1443 року Лансароте був призначений альмоксарифом (митником) міста Лагуш, змінивши на цій посаді свого тестя Соейру да КоштаThe letter from regent Peter of Coimbra appointing «Lançarote da Ilha» as almoxarife (dated April 6, 1443) is found in A.J. Dias Dinis, editor, (1967), Monumenta Henricina, vol. 8, April 6, 1443 p.45. After resigning the almoxarife position, Soeiro da Costa was appointed alcaide of the castle of Lagos (by October 1443, see MH, p.339).
З початку 1430-х років португальський принц Енріке Мореплавець посилав морські експедиції вздовж узбережжя Західної Африки (див. Португальські географічні відкриття). Але на початковому етапі ці експедиції приносили дуже мало прибутку. Експедиції пливли здебільшого вздовж суворого узбережжя, зайнятого пустелею Сахара, де не було рослинності та людських поселень. Але в 1443 році Нуну Тріштан, один із капітанів Енріке, повернувся з експедиції з 14 полоненими африканськими тубільцями, берберами Санхаджа з маленького місцевого рибальського поселення, яке він знайшов у затоці Арген (на території сучасної Мавританії). Неглибока банка затоки Арген рясніла рибою, що приваблювало бідних берберів Санхаджа, які мешкали в пустелі, щоб заснувати численні маленькі рибальські поселення на островах і мисах навколо затоки. Це були перші людські житла, на які капітани Енріке натрапили після десятиліття досліджень, і вони здавалися слабкими та вразливими. Перспектива легкого та прибуткового полювання на рабів навколо берегів Аргену викликала інтерес у багатьох португальських купців і шукачів багатстваZurara (1453, p.61).
Щоб негайно закріпити свої права, у жовтні 1443 року Енріке Мореплавець отримав від свого брата, принца-регента Педру Коїмбрського, патентні листи, які надавали йому виключну монополію на всю навігацію на південь від мису Бохадор, як з метою війни так і торгівлі. Будь-який корабель, який запливав на південь від мису Бохадор без ліцензії, наданої Енріке, міг бути конфіскований. Листи Петра також надавали Енріке королівську п'яту частину та митні збори (десяту частину на імпорт), які зазвичай належать португальській короні, на будь-які африканські товари чи рабів, які доставлялись до метрополії ПортугаліїBarros (1552: p.60); Quintella (1839: p.104). A copy of the letter patent of Peter of Coimbra (dated October 22, 1443) is found in A.J. Dias Dinis, editor, (1967), Monumenta Henricina, vol. 8, p.107.
Консорціум торговців Лагуша, який іноді називають Companhia de Lagos («Компанія Лагуша», хоча це, ймовірно, було трохи більше, ніж тимчасове об'єднання торговців, а не зареєстрована компанія в правильному значенні)Rau and Diffie (1953), звернувся до Енріке за ліцензію. Ймовірно, через його тісні стосунки з Енріке лагушські купці обрали Лансароте своїм головою.
Перший рейд за рабами (1444)
Отримавши ліцензію, компанія Лагуша спорядила флот із шести кораблів і близько тридцяти людей, які вирушили до берегів Аргену навесні 1444 року. В записах зазвичай фігурують такі шість капітанів флотиліїZurara (1453: p.60-86), Barros (1552: p.65), Quintella (1889: p.106), Diffie and Winius (1977: p.80-81). See also Russell (2000: 239-40):
1. Лансароте де Фрейташ 2. Жил Іаніш 3. Ештеван Афонсу 4. Родрігу Алваріш 5. Жуан Діаш 6. Невизначений (по-різному названий Мартим Вісенте, Жил Вашкеш, Жуан Бернальдес або навіть Гонсалу де Сінтра).
У своїх мемуарах, написаних значно пізніше, Діогу Гоміш стверджував, що також був учасником цієї експедиціїGomes (1499: p.274).
Флот Лансароте попрямував прямо до південного краю затоки Арген, де згідно з інформацією, отриманої від полонених Нуну Тріштана, можна було знайти густонаселені рибальські поселення. Вони прибули в Арген у червні 1444 року. Передсвітанковий наліт на Нар (острів Найр) приніс перших захоплених рабів. За цим здійснили набіги на більший сусідній острів Тидер (острів Тідра) і Черіна (півострів Серені). Лише за кілька днів флот Лагошу захопив близько 235 беззахисних берберівZurara (p.80) reports Lançarote's first fleet brought back 235 captives. Magalhães Godinho (1983, v.4, p.157) considers that an underestimate, and prefers the higher estimate of almost 650 captives, as reported by Diogo Gomes (see Gomes, p.274). Gomes claimed to have captured 22 people himself.. Населення, що залишилося, втекло з прибережних поселень і сховалося у внутрішніх районах, тому залишатись далі в цьому районі не мало сенсу. На початку серпня 1444 року флот повернувся до Лагуша з людським вантажем.
Видовище висадки, розподілу та продажу аргенських рабів у Лагуші в присутності принца Енріке, що верхи на коні спостерігав за цим процесом, в подробицях описано у хроніці Гоміша де ЗурараZurara, p.79-86. За цей прибутковий набіг Лансароте на місці був посвячений Енріке у лицарі (8 серпня 1444 р.). За словами Зурари, Енріке віддав свою власну частку — приблизно 46 поневолених рабів, на які він мав право як ліцензіар експедиції — своїм капітанам і слугам.
Другий рейд (1445/1446) Лансароте організував другий флот Лагушу для ще одного великого рейду рабів у 1445 (або 1446) роціCortesão (p.18) and Diffie and Winius (p. 84, p. 467), following Zurara, place this in 1445. Quintella (p.139), following Barros, places it in 1446. Faria e Sousa (527-28) places it in 1447.. Флот Лагушу складався з 14 кораблів, капітани яких зазвичай вказуються якThis list is drawn mainly from Faria e Sousa (p.527) Both Zurara (p.152) and Barros (p.85-86) explicitly mention only 1-6 in their lists, referring to the rest merely as 'other honorable persons of Lagos'. However, some names, e.g. Lourenço Dias and Vicente Dias, are mentioned later in their narratives.:
1. Лансароте де Фрейташ 2. Соейру да Кошта (алькаїд Лагосу та тесть Лансароте) 3. Алвару де Фрейташ (ймовірно, родич Лансароте) 4. Гоміш Піріш (капітан королівської каравели) 5. Родрігу Іаніш Травассуш (з родини регента Педру Коїмбрського), 6. лицар, знаний як Палансану (на борту фусти)Possibly the same person as «Alvaro Fernandes Palenco», who had been earlier nominated by the regent Peter of Coimbra in January 23, 1444 as a master of royal galleys. See MH, v.8 p.121 7. Вісенте Діаш з Лагуша 8. Мартім Вісенте 9. капітан на прізвисько Пікансу (є припущення, що це був Діогу Гоміш)Although he doesn't mention this expedition in his own account, Diogo Gomes (1499: p.278) claims he later captained a Lagos ship called Piconso on an expedition to Guinea. So it is possible he may have captained it on this expedition too. See Oliveira (2002) However, Barros (1552: p.88) identifies 'Picanço" as the nickname of Gomes Pires. 10. Лоренсу Діаш
і, менш імовірно:
11. Діогу Гонсалвіш, 12. Педру Алеман, 13. Жил Гонсалвіш, 14. Леонель Жил (син Жила Іаніша).
За словами Зурари, у складі цього флоту також перебували Жил Іаніш та Ештеван АфонсуZurara (p.152)..
Вирушивши в серпні 1445 (або 1446) року, флот Лансароте був лише одним із кількох флотів, які того року вирушили з Португалії до берегів Аргена. Потрапивши в погані погодні умови, Лансароте прибув до мису Блан, лише з дев'ятьма кораблями, які залишилися разом, а решта відстали чи загубились. Він пройшов до північного краю берегів Аргену, зупинившись на ілья-дас-Грасас (невідомо, можливо, острів Мадлен або острів Пеліканів). Там Лансароте зустрів корабель Вісенте Діаша, який загубився під час непогоди і зустрів невеликий флот із трьох лісабонських кораблів на чолі з Дінішом Іанішем де Гра, який прийшов перед ними та спустошив поселення, що залишилися. на північному краю затоки, захопивши близько 100 бранців. За пропозицією Гра, флот Лансароте, який налічував уже тринадцять кораблів (тільки про місцезнаходження фусти Палансано не було відомостей), знову напав на острів Арген, захопивши чотирьох полонених. Потім вони попрямували до південного краю затоки Арген, викравши 57 людей біля Тидера та ще п'ять осіб десь нижче (можливо, навколо мису Тімріс). Оскільки елемент несподіванки зник, а основна частина населення вже втікла з небезпечного узбережжя, полонені Лансароте були переважно представниками берберського племені Санхаджа, які вирішили залишитися та вступити в бій з португальцямиZurara (p.161-71), Barros (p.88-91), Quintella (p.140-41).
Незадоволений «мізерною» кількістю людей, яку вони захопили, і розуміючи, що затока Арген стала вже надто спустошеною, щоб намагатись тут захопити когось ще, Лансароте вирішив направити свій флот на південь, щоб здійснити набіг на землі народу Волоф в Сенегалі, які були відкриті Нуну Тріштаном та Дінішем Діашем за рік до того і де ще не здійснювались рейди по захопленню рабів. Однак не всі його кораблі були готові до подорожі, на деяких з них бракувало припасів. У результаті Лансароте розділив свій флот, взявши з собою лише шість або сім каравел, а решта кораблів відправив назад до Лагуша під командуванням Соейру да Кошта (декілька з них на шляху додому здійснили несанкціонований набіг за рабами на Канарських островах Ла-Пальма і Гомера)Zurara (p.173) lists the returning names as 1. Soeiro da Costa, 2. Vicente Dias, 3. Gil Eanes, 4. Martim Vicente pilot and 5. João de Dias owner. Barros (p.92) lists them as 1. Soeiro da Costa, 2. Vicente Dias, 3. Rodrigo Eanes (!), 4. Martim Vicente and 5. Picanço. For the ships going with Lançarote to Senegal, Zurara (p.174) lists 1. Lançarote, 2. Gomes Pires, captain of the king's caravel, 3. Álvaro de Freitas, 4. Rodrigo Eanes de Travassos, 5. Lourenço Dias and 6. Vicente Dias 'the trader', plus 7. the ship of Tavilla (Tavira?) and 8. Picanço, although the latter two turned back before reaching Senegal. For the Senegal squadron, Barros (p.92) mentions 1. Lançarote, 2. Gomes Pires, 3. Álvaro de Freitas, 4. Rodrigo Eanes Travassos, 5. Lourenço Dias, and mentions later 6. Vicente Dias 'the trader' and 7. 'Dinis Dias' (sic, 'who turned back'). Zurara (p.175) mentions six arrived at Senegal, five at Gorée, which seems consistent with Barros's numbers..
Незабаром ескадра Лансароте прибула до мису Барбері в гирлі річки Сенегал, яке ще не було досліджене європейцямиZurara (p.176, p.183ff.); Barros (p.108). Лансароте відправив Ештевана Афонсу та Вісенте Діаша на човні для пошуку поселень вище по річці. Розвідка не зайшла дуже далеко. Наважившись зійти на берег в одній точці уздовж берега річки, Афонсу викрав двох дітей Волоф із хатини місцевого лісника, щоб їх батько нагнав і люто побив. Ледве врятувавшись із життям, човен негайно повернувся (з двома викраденими дітьми) до каравел, що чекалиZurara (p.178-83), Barros (p.110-12), Quintella (p.144-45).