«Останній будинок на тупиковій вулиці» () — американський експлуатаційний низькобюджетний фільм жахів 1973 року. Дебютна робота Роджера М. Уоткінса, який виступив в ролі сценариста, режисера, продюсера і виконавця головної ролі.

Сюжет Террі Хоукінс — американський серійний вбивця і злочинець, який втік з в'язниці щоб зі своїми друзями зробити пару снафф-відео. Для цього вони запрошують студентів та інших людей на покинутий будинок, щоб взяти участь у кривавому кошмарі.

У ролях

Роджер М. Уоткінс (Стівен Моррісон) — Террі Хоукінс Кен Фішер (Денніс Кроуфорд) — Кен Харді Білл Шлагетер (Лоуренс Борнман) — Білл Дрексель Кеті Куртин (Джанет Сорлі) ― Кеті Х'югс Пат Канестро (Елейн Норкросс) ― Патрісія Кун Стів Суїт (Алекс Крегар) ― Стів Рендалл Едвард Пікслей (Френклін Статз) ― Джим Палмер Ненсі Вруман (Барбара Амунсен) ― Ненсі Палмер С'юзі Ноймейер (Джеральдін Сондерс) ― С'юзі Кноулес Пол Дженсен (Пол Філліпс) ― Сліпий Кен Роуз (Рональд Купер) ― Віппер

Виробництво

Знімання Фільм був задуманий Роджером М. Уоткінсом у 1972 році, коли він був студентом Університету штату Нью-Йорк в ОнеонтіCooper, 2018, p. 80. При написанні сценарію Уоткінс надихався біографією Чарльза Менсона «Сім'я» 1971 року, присвячена також вбивств у Північній Каліфорнії. Спочатку фільм планувався як біографічний фільм про сім'ю Менсона, але перетворився на повнометражний фільм жахів про втікача злочинця, який хоче зі своїми друзями зробити пару снафф-відео. Хоча Уоткінс вивчав англійську літературу в університеті, він також цікавився кінематографом і подружився з кількома студентами на факультеті кінематографії того ж університетуLandis, Clifford, 2002, p.150. Завдяки заходам, спонсорованим департаментом кіно, Уоткінс зміг зустрітися з режисерами Отто Премінджером і Ніколасом Реєм, якими він захоплювався. Премінджер перейнявся симпатією до Уоткінса і подарував йому камеру Bolex.

Головну роль у фільмі виконав сам Роджер М. Уоткінс, а весь акторський склад складався з нинішніх або колишніх студентів театрального факультетуRoger Watkins. Audio commentary, Last House on Dead End Street DVD. 2002. Barrel EntertainmentKerekes, 2002, p. 111. Зйомки фільму почалися в грудні 1972 року в покинутій будівлі університетського кампусуKerekes, 1995, p. 72-73. Покинута будівля була знесена в 1977 році. Уоткінс сказав, що під час зйомок фільму у нього була наркотична залежність, оскільки 800 доларів були витрачені на зйомку фільму; решту 2200 доларів він використовував при купівлі наркотиківInsert for Last House on Dead End Street DVD. 2002. Barrel Entertainment.. Робоча назва фільму була «Година нашої смерті» ().

Саундтрек Через бюджетні обмеження більшість партитур і звукових ефектів від британського композитора Девіда Феншоу через аудіотеку EMI Production Music. На додаток до синтезаторних п'єс музична партитура включає в себе григоріанські піснеспіви та інший ембієнт.

Реліз

Кінотеатральний реліз Оригінальна версія фільму тривала 175 хвилин і носила назву «Годинник з зозулею з пекла», натхненне цитатою з роману Курта Воннегута «Мати Тьма» (1962). Всесвітня прем'єра фільму відбулася на Каннському кінофестивалі 1 травня 1973 року і на Берлінському кінофестивалі 14 липня 1973 року. За словами Уоткінса, покази фільму в Нью-Йорку і Чикаго супроводжувалися заворушеннями, і що Чиказький кінотеатр був підпалений. Дана версія вважається загубленою, проте є ймовірність, що його копії зберігаються в Нью-Йоркському кіноархіві. Незабаром фільм перестав показуватися після того, як одна з актрис фільму подала до суду Уоткінса, побоюючись, що оголена сцена у фільмі завадить їй домогтися успіху стати бродвейською актрисою.

У травні 1977 фільм випущений в усіченому варіанті під назвою «Будинок веселощів» (). Показ фільму проходив в автокінотеатрах в Коннектикуті, Шрівпорті, Луїзіана, і Міллвіллі. У 1979 році незалежний кінопрокатник «Cinematic Releasing Corporation» викуповує права на фільм і випустив під назвою «Останній будинок на тупиковій вулиці», граючи на популярності фільму «Останній будинок ліворуч» Веса Крейвена. У Великій Британії фільм був заборонений до кінопрокату Британською Радою з класифікації фільмівCooper, 2016, p. 172.

Домашнє відео У США фільм поширювався в кінці 80-х на піратських відеокасетах.

Дводискове видання фільму було випущено в 2002 році компанією Barrel Entertainment. На диску присутні коментарі режисера. Це видання також було випущено в Австралії компанією Hard Corps Entertainment. Окреме DVD-видання фільму було випущено у Великобританії в рамках серії Grindhouse Tartan Films.

Примітки

Посилання

Останній будинок на тупиковій вулиці на сайті ВКонтакті