Історія грошей стосується розвитку систем, які забезпечують функції грошей. Такі системи можна розуміти як засоби непрямої торгівлі багатством; не безпосередньо, як при бартері. Гроші є механізмом, який сприяє цьому процесу.

Гроші можуть мати фізичну форму, як у монетах і банкнотах, або можуть існувати як письмовий чи електронний рахунок. Вони можуть мати внутрішню вартість (товарні гроші), бути юридично обмінюваними на щось із внутрішньою вартістю (представницькі гроші) або мати лише номінальну вартість (державні гроші).

Вступ Винайшли гроші ще до початку писемної історії.Denise Schmandt-Besserat, Tokens: their Significance for the Origin of Counting and WritingKeynes, J.M. (1930). A Treatise on Money. Volume I, p. 13 Тому, будь-яка історія виникнення грошей здебільшого базується на припущеннях і логічних висновках.

Значні докази свідчать про те, що на стародавніх ринках обмінювалися речима,  тобто була присутня валюта обміну. Це включало худобу та зерно — речі, які були безпосередньо корисними самі по собі. Також обмінювали на більш корисні товари, просто привабливі предмети, наприклад мушлі каурі чи намистини.  Однак такі обміни краще було б описати як бартер, бо звичайний бартер певного товару (особливо, коли товари не є взаємозамінними) технічно не робить цей товар «грошима». Проте шекель – був як монета, що представляла конкретну вагу ячменю, а отже, і вагу цього мішка ячменю.Kramer, History Begins at Sumer, pp. 52–55.

Через складність давньої історії (стародавні цивілізації розвивалися різними темпами та не зберігали точні записи або їх записи були знищені), а також через те, що давнє походження економічних систем передує письмовій історії, неможливо простежити справжнє походження винаходу грошей. Крім того, історичні дані підтверджують ідею про те, що гроші мали дві основні форми, розділені на широкі категорії розрахункових грошей (дебетові та кредитні в бухгалтерських книгах) та обмінних грошей (матеріальні засоби обміну, виготовлені з глини, шкіри, папір, бамбук, метал тощо.).

Оскільки «гроші на рахунку» залежать від здатності фіксувати кількість грошей, лічильник був значним досягненням. Найдавніший з них датується епохою Оріньяк, приблизно 30 000 років тому.Graham Flegg, Numbers: their history and meaning, Courier Dover Publications, 2002 , pp. 41–42. 20 000-річна кістка Ішанго, знайдена біля одного з витоків Нілу в Демократичній Республіці Конго, має відповідні позначки на стегновій кістці бабуїна для підрахунку відповідності/чисельності. Щодо терміну бухгалтерський облік у грошовій системі, в Месопотамії Friedlob, G. Thomas & Plewa, Franklin James, Understanding balance sheets, John Wiley & Sons, NYC, 1996, , p. 1, були знайдені бухгалтерські записи, які датуються більш ніж 7000 роками назад. Ці документи зі стародавньої Месопотамії демонструють списки витрат, отриманих і проданих товарів, а також історія бухгалтерського обліку свідчить, що грошові кошти передують використанню монет на кілька тисяч років. Девід Гребер припускає, що гроші як розрахункова одиниця були винайдені, коли зобов’язання, яке не піддається кількісному вимірюванню, «я винен тобі один» перетворилося на кількісне поняття «я винен тобі одну одиницю чогось». Згідно з цією точкою зору, гроші спочатку з’явилися як гроші на рахунку і лише пізніше набули форми обмінних грошей.

Стосовно обмінних грошей, використання репрезентативних грошей також історично передує винаходу монет. У стародавніх імперіях Єгипту, Вавилона, Індії та Китаю храми та палаци часто мали товарні склади, у яких використовувалися глиняні жетони та інші матеріали, які підтверджували право доступу до частини товарів, що зберігалися на складах.Robert A. Mundell, The Birth of Coinage, Discussion Paper #:0102-08, Department of Economics, Columbia University, February 2002. Немає жодних конкретних доказів того, що такі види токенів використовувалися для торгівлі, скоріш завсе вони були лише для адміністрування та обліку.

Незважаючи на те, що це не найстаріша форма обміну грошей, різні метали (як звичайні, так і дорогоцінні) також використовувалися як у бартерних системах, та в грошових системах, і історичне використання металів є одним із найяскравіших прикладів того, як бартерні системи породили монетні системи. Використання бронзи римлянами,чітко ілюструє цей перехід. Цю подію добре задокументовано, хоча це не один із найдавніших прикладів. Спочатку використовувалась «aes rude» (необроблена бронза). Це була велика маса невиміряної бронзи, яка використовувалася, ймовірно, у системі обміну — здатність бронзи до бартеру була пов’язана виключно з її використанням у металообробці (її обмінювали з наміром перетворити на інструменти). Наступним історичним кроком стала бронза у злитках, які мали вагу 5 фунтів (щоб зробити бартер легшим і більш чесним), під назвою «aes signatum» (знакова/вимірена бронза), і саме тут виникають дебати між тим, чи це все ще є бартерна або уже грошова система. Зрештою, бачимо явний перехід від використання бронзи в бартері до її використання як грошей (бо менші розміри бронзи,не призначені для використання в інших цілях, окрім монет). Aes grave (важка бронза) (або As) є початком використання монет у Римі, але не є найдавнішим відомим зразком металевих монет.

Золото і срібло були найпоширенішими формами грошей протягом всієї історії. У багатьох мовах, таких як іспанська, французька, іврит та італійська, слово «срібло» все ще безпосередньо пов’язане зі словом «гроші». Іноді використовували інші метали. Наприклад, Стародавня Спарта карбувала монети із заліза, щоб перешкодити своїм громадянам брати участь у зовнішній торгівлі. На початку 17 століття у Швеції не вистачало дорогоцінних металів, і тому виготовляли «тарілкові гроші»: великі мідні плити 50 см або більше, на яких було нанесено штамп із зазначенням їх вартості.

Золоті монети знову почали карбувати в Європі в 13 столітті. Фрідріху II приписують повторне введення золотих монет під час хрестових походів. У 14 столітті Європа перейшла від використання срібла до золота як валюти. Відень зробив цю зміну в 1328 році.

Монети на металевій основі мали перевагу в тому, що вони зберігали свою цінність у самих монетах – з іншого боку, вони спонукали до маніпуляцій, таких як обрізання монет (видалення частини дорогоцінного металу - крадіжка). Більшою проблемою було одночасне співіснування золотих, срібних і мідних монет у Європі. Обмінні курси між металами змінювалися залежно від попиту та пропозиції. Наприклад, золота гвінейська монета почала зростати проти срібної крони в Англії в 1670-х і 1680-х роках. Отже, срібло експортувалося з Англії в обмін на імпорт золота. Ефект посилювався тим, що азійські трейдери не поділяли європейського підвищення ціни на золото — золото покинуло Азію, а срібло — Європу таких кількостях, що європейські спостерігачі, такі як Ісаак Ньютон, майстер Королівського монетного двору, спостерігали за цим із занепокоєнням.

Стабільність прийшла, коли національні банки гарантували обмін срібних грошей на золото за фіксованим курсом; однак це не далося легко. Банк Англії ризикував національною фінансовою катастрофою в 1730-х роках, коли клієнти вимагали обміняти їхні гроші на золото в момент кризи. Зрештою лондонські купці врятували банк і націю фінансовими гарантіями. 

Іншим кроком в еволюції грошей стала зміна монети як одиниці ваги на одиницю вартості. Можна провести різницю між його товарною вартістю та його видовою вартістю. Різниця в цих значеннях становить сеньйораж.Merriam-Webster dictionary, SeigniorageWhat is Seigniorage?, NPR

Теорії грошей Найбільш ранні ідеї включали «металістську» концепцію Аристотеля та «чарталістську» концепцію Платона, які Йозеф Шумпетер інтегрував у свою власну теорію грошей як форм класифікації. Зокрема, австрійський економіст намагався розвинути каталактичну теорію грошей на основі теорії претензій(теорії прав). Теорія Шумпетера мала кілька тем, але найважливіша з них пов’язана з уявленнями про те, що гроші можна аналізувати з точки зору соціального обліку, і що вони також тісно пов'язані з теорією вартості та ціни.

Існує принаймні дві теорії того, що таке гроші, і вони можуть вплинути на тлумачення історичних та археологічних свідчень ранніх грошових систем. Товарній теорії грошей (гроші обміну) віддають перевагу ті, хто хоче розглядати гроші як природний результат ринкової діяльності.Tymoigne, Éric & Wray, L. Randall (2005), Money: An Alternative Story , p. 2 Інші вважають кредитну теорію грошей (рахункових грошей) більш правдоподібною та вважають роль держави ключовою у встановленні грошей. Товарна теорія є більш поширеною, і більша частина цієї статті написана з цієї точки зору.Wray, L. Randall (2012), Introduction to an Alternative History of Money, p. 3 Загалом, різні теорії грошей, розроблені економістами, здебільшого зосереджені на функціях, використанні та управлінні грошима.

Інші теоретики також відзначають, що статус певної форми грошей завжди залежить від статусу, який їй приписують люди та суспільство. Наприклад, золото може розглядатися як цінне в одному суспільстві, але не цінне в іншому, але не цінне в іншому, інший приклад - банкнота є просто аркушем паперу, доки не буде погоджено, що вона має грошову вартість.

Грошова маса У наш час економісти намагалися класифікувати різні типи грошової маси. Різні показники грошової маси були класифіковані різними центральними банками за допомогою префікса "М". Класифікація маси часто залежить від того, наскільки вузько визначено використання тої чи інщої маси, наприклад, "M" може коливатися від M0 (найвужчий) до M3 (найширший). Класифікація залежить від конкретного правила формулювання, що використовується:

М0 : у деяких країнах, наприклад у Великій Британії, M0 включає банківські резерви, тому M0 називають грошовою базою або вузькими грошима.M0 (monetary base). Moneyterms.co.uk. MB : називається грошовою базою або загальною валютою. Це основа, з якої створюються інші форми грошей (наприклад, чекові депозити, перераховані нижче), і традиційно є найбільш ліквідним показником маси грошей. M1 : банківські резерви не включені в M1. M2 : представляє M1 і "близькі замінники" для M1. М2 є ширшою класифікацією грошей, ніж М1. М2 є ключовим економічним індикатором, який використовується для прогнозування інфляції. M3 : M2 плюс великі та довгострокові депозити. З 2006 року M3 більше не публікується центральним банком США."Discontinuance of M3", Federal Reserve, 10 November 2005, revised 9 March 2006. Проте все ще існують оцінки, зроблені різними приватними установами. MZM : Гроші з нульовим терміном погашення. Він вимірює пропозицію фінансових активів, які можна викупити за номіналом на вимогу. Швидкість MZM історично є відносно точним провісником інфляції.

Технології

Проба Проба – аналіз хімічного складу металів. Відкриття пробного каменю  для проби допомогло популяризації товарних грошей і карбування монет на основі металу.  Будь-який м'який метал, наприклад золото, можна перевірити на чистоту на пробному камені. У результаті використання золота як товарних грошей поширилося з Малої Азії, де воно вперше отримало широке застосування. 

Пробний камінь дозволяє оцінити кількість золота в пробі сплаву. У свою чергу це дозволяє оцінити чистоту сплаву. Це дозволяє створювати монети з рівномірною кількістю золота. Монети, як правило, карбувалися урядом, а потім штампували емблемою, яка гарантувала вагу та вартість металу. Однак, як і внутрішня вартість, монети мали номінал. Іноді уряди зменшують кількість дорогоцінного металу в монеті (зменшуючи внутрішню вартість) і заявляють про ту саму номінальну вартість, ця практика відома як девальвація. 

Передісторія: попередники грошей та їх виникнення

Безгрошовий обмін

Дарування та борги