Доба великих географічних відкриттів, також знана як ранній новий період — історичний період в європейській історії з XV по XVII століття, під час якого європейські мореплавці досліджували раніше невідомі європейцям регіони по всій Земній кулі — в Африці, Америці, Азії та Океанії. Цей період частково збігається з Добою вітрильників.

Систематичні заморські дослідження на початковому етапі Доби великих географічних відкриттів здійснювались мешканцями Піренейського півострова — португальцями та іспанцями, до яких згодом приєдналися англійці, голландці та французи. Європейські дослідження за межами Середземного моря почалися з морських експедицій Португальського королівства на Канарські острови в 1336 році, а протягом XV століття португальці відкрили атлантичні архіпелаги Мадейра та Азори, дослідили узбережжя Західної Африки та нарешті в 1498 році відкрили морський шлях до Індії. Експедиція Васко да Гами започаткувала португальську морську та торгову присутність у в Індійському океані від узбережжя Суахілі в Східній Африці до Островів прянощів, Китаю та Японії. Головною подією Доби великих географічних відкриттів стали організовані Іспанією між 1492 і 1504 роками трансатлантичні плавання Христофора Колумба, під час яких була відкрита невідома до цього частина світу — Новий світ або Америка і розпочата її колонізація. Трьома десятиліттями пізніше, в 1519—1522 роках іспанська експедиція Магеллана-Елькано здійснила першу навколосвітню подорож, що стало проривним досягненням у морській справі та мало значний вплив на європейські уявлення про будову світу. Ці плавання та відкриття спонукали інші численні європейські морські експедиції через Атлантичний, Індійський і Тихий океани, а також сухопутні експедиції європейців в Америці, Азії та Африці.

Масштабні географічні відкриття цього періоду, особливо відкриття та колонізація Нового світу істотно вплинули на розвиток європейської культури та економіки, а також призвели до запровадження колоніалізму як урядової політики провідними європейськими державами. Європейські географічні дослідження призвели до зростання міжнародної торгівлі та виникнення європейських колоніальних імперій, встановлення регулярних контактів між Старим Світом (Європа, Азія та Африка) та Новим Світом (Америка), а також Австралією, започаткувавши Колумбів обмін — масштабне переміщення рослин, тварин, їжі, людського населення (включаючи рабів), інфекційних хвороб і культурних здобутків між Східною та Західною півкулями. Європейські дослідження під час Доби великих географічних відкриттів дозволили скласти карти світу, що призвело до формування нового світогляду та встановленню контактів між далекими цивілізаціями. Одночасно з кругообігом товарів та знань, дослідники поширювали між континентами нові хвороби, які призвели до масового вимирання тубільного населення, яке раніше не контактувало зі Старим Світом, особливо це стосується корінних американців. Разом із зростанням економічного впливу та поширенням європейської культури та технологій, ця доба була також свідком масштабного поневолення, експлуатації та військового підкорення європейцями тубільного населення відкритих ними земель.

Короткий огляд Португальці почали систематично досліджувати атлантичне узбережжя Західної Африки в 1418 році з ініціативи інфанта Енріке Мореплавця. Через 70 років наполегливого просування на південь вздовж західноафриканського узбережжя, у 1488 році Бартоломеу Діаш нарешті обійшов найпівденніший мис Африки і досягнув Індійського океану.

У 1492 році католицькі королі Кастилії та Арагону підтримали план генуезького мореплавця Христофора Колумба відпливти на захід, щоб перетнути Атлантику і досягти Індії з протилежної сторони Земної кулі. Під час своєї подорожі «до Індії», Колумб натрапив на континент, про який більшість тогочасних європейців не мала жодного уявлення (хоча він почав досліджуватися і був тимчасово колонізований скандинавами приблизно за 500 років до плавання Колумба). Пізніше його назвали Америкою на честь Амеріго Веспуччі, італійського мореплавця, який працював як на Португалію, так і на ІспаніюDavidson, M. H. (1997). Columbus Then and Now: A Life Re-examined. Norman: University of Oklahoma Press, p. 417.. Португалія відразу висунула претензії на ці землі згідно з умовами Алкасовського договору, але Кастилія змогла переконати папу Олександра VI, який сам був кастильцем, видати декілька папських булл, якими увесь відомий та невідомий світ було розділено на дві частини між Іспанією та Португалією і в яких ці королівства мали виключні права претендувати на нововідкриті землі. В 1494 році питання було остаточно врегульовано іспано-португальським Тордесільяським договором, ратифікованим папою Юлієм II.

У 1498 році португальська експедиція на чолі з Васко да Гама досягла Індії, обійшовши навколо африканського континенту, і започаткувала пряму європейську торгівлю з Індією та країнами Південно-Східної АзіїDiffie, Bailey W., and George D. Winius, «Foundations of the Portuguese Empire, 1415—1580», p. 176. Хоча Португалія одночасно відправила декілька флотилій на чолі з Жуаном Лаврадором, Гашпаром Корте-Реалом та Жуаном Фагундішем до північної частини Атлантичного океану, де вони відкрили південну Гренландію, Лабрадор та Ньюфаундленд, головні зусилля португальців були сконцентровані на нещодавно знайденому шляху до Індії навколо Африки і у наступні роки щорічні португальські Індійські армади опановували цей східний океанський шлях в Індійський океан, досліджуючи острови в південних частинах Атлантичного та Індійського океанів і іноді досягаючи узбережжя Південної Америки (першою це зробила у 1500 році Друга Індійська армада на чолі з Педру Алварішем Кабралом), таким чином встановивши прямі контакти між Новим світом та Азією. 1511 року португальці на чолі з Афонсу де Албукеркі захопили Малакку в Південно-Східній Азії і у 1512 році попливли звідси далі на схід в невідомий європейцям Тихий океан в пошуках омріяних Островів прянощів. Майже одночасно, у 1513 році іспанець Васко Нуньєс де Бальбоа перетнув Панамський перешийок і досяг Тихого океану з Нового світу. Таким чином, в 1512—1513 роках Європа одночасно отримала від португальців та іспанців новини про східну та західну частину Тихого океану. Португальські дослідження в східному напрямку та іспанські в західному нарешті зустрілись в 1522 році, коли іспанська експедиція на чолі з португальцем Фердинандом Магелланом та іспанцем баскського походження Хуаном Себастьяном Елькано, пливучи на захід досягла Островів прянощів, яких португальці досягли пливучі на схід рівно за 10 років до того — в 1512 році і згодом завершила першу навколосвітню подорожZweig, Stefan, «Conqueror of the Seas — The Story of Magellan», Read Books, 2007, . Головною метою цього плавання було порушити португальську монополію у торгівлі зі Сходом. У той самий час іспанські конкістадори активно досліджували внутрішню частину Америки, а пізніше деякі острови південної частини Тихого океану.

Дізнавшись про ці досягнення, з 1495 року до дослідницької гонки почали долучатись французи, англійці та голландці, таким чином кинувши виклик монополії країн Піренейського півострова на морську торгівлю. Перші англійські та французькі експедиції шукали нові шляхи, спочатку до західного узбережжя Північної та Південної Америки (починаючи з першої організованої Англією в 1497 році експедиції Джона Кабота до Північної Америки, за якою вирушили французькі експедиції до Південної, а пізніше до Північної Америки), і в Тихий океан навколо Південної Америки. Вони також вирушили відкритим португальцями шляхом навколо Африки в Індійський океан і відкрили Австралію в 1606 році, Нову Зеландію в 1642 році і Гаваї в 1778 році. У той самий час від 1580-х до 1640-х років росіяни дослідили і завоювали майже весь Сибір, а в 1730-х роках Аляску.

Передумови

Загальними передумовами, що призвели до початку Доби великих географічних відкриттів були:

Потреби європейської торгівлі, яка після захоплення Константинополя мусульманською Османською імперією прагнула встановити прямі торгові зв'язки з країнами Південної, Південно-Східної та Східної Азії, звідки походили прянощі та інші екзотичні східні товари. Утворення великих європейських централізованих держав — Португальського, Іспанського та Англійського королівств, які мали достатньо коштів для фінансування дорогих заокеанських експедицій. Вивільнення в Іспанії та Португалії унаслідок успішного завершення Реконкісти значної кількості бідного дворянства, що залишилася без доходів від воєнних дій і прагнула розбагатіти будь-яким способом, в тому числі й за рахунок далеких подорожей. Прагнення Католицької церкви до поширення християнства на нових землях. Науково-технічні здобутки в оснащенні й конструкції кораблів, удосконалення компаса та навігаційних приладів, розвиток картографії. Визнання вчення про кулястість Землі.

Унаслідок сталого розвитку виробництва й товарно-грошових відносин у пізньому середньовіччі виникла потреба значного збільшення засобів обміну, яка мала прояв у нестримному прагненні до «грошових» металів. Торгівля з країнами Сходу, що велась через арабський світ, також вимагала золота та срібла, а розкішне життя й накопичення ювелірних коштовностей вищими верствами європейського суспільства додатково збільшувало «загальну спрагу золота». В умовах, коли відомі родовища Європи були значною мірою вичерпані на доступних глибинах, пошук багатих зложищ пов'язували з новими віддаленими землями, де багатства надр мали б бути майже на поверхні і взяти їх, як вважалося, можна без великих зусиль. Ці погляди підсилювали свідчення окремих мандрівників про казкові багатства країн Сходу, оповіді яких широко розповсюдились з винаходом книгодрукарства. Розвиток епохи Великих географічних відкриттів (XV — XVII ст.) тримався на двох основних засадах — торгових вигодах і пошуку благородних металів, що стало важливим фактором політичного та економічного розвитку, причиною масової міграції переселенців на нові землі.Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.

Війни португальців з арабами в Північній Африці дозволили достеменно встановити, що десь на південь від Сахари існують землі з багатими покладами золота, яке караванними шляхами потрапляє в арабський світ. Відкрити ці землі за допомогою морського флоту поставив за мету видатний організатор і натхненник морських експедицій, португальський принц Генріх Мореплавець (XV ст.). Протягом десятиріч він невпинно споряджав кораблі, які просувались в південному напрямку вздовж західного узбережжя Африки, а з часом повернули на схід з надією досягти Індії. І хоча замість Індійського океану була відкрита лише Гвінейська затока, природні багатства нових земель почали окупати витрати експедицій.

Значним успіхом португальців була колонізація африканського Золотого Берега (сучасна Гана), який був захоплений 1482 р. Місцеві жителі (ашанті), що мешкали у межиріччі Вольти й Тано, добували розсипне золото з пісків у долинах рік й виготовляли з нього справжні шедеври ювелірного мистецтва (вони чудово володіли технікою литва, філіграні, карбування). Прибульців цікавило золото у зливках і сотні пам'яток культури ашанті пішли на переплавлення. Типовою рисою «добування» золота колонізаторами був безсоромний грабунок тубільців, після чого починалися пошуки й освоєння родовищ, причому як робочу силу для ведення гірничих робіт використовували підневільне місцеве населення. Протягом першого сторіччя португальського владарювання тут було отримано близько 150 т золота, що становило майже 10 % світового видобутку тих часів. Пізніше в країні Ашанті розпочали видобуток рудного золота, який здійснювали за допомогою численних стовбурів глибиною до 25 м. Поверхня землі, зрита такими шахтами, нагадувала бджолині щільники.