Ойген Могк ( — ) — німецький вчений, який спеціалізувався на давньоскандинавській літературі та германо-скандинавській міфології. Обіймав посаду професора в Лейпцизькому університеті.

Біографія Могк народився у Дебельні. Він вивчав германістику й історію у Лейпцизькому університеті з 1875 до 1883 рік, здобувши докторський ступінь у 1878 році, захистивши дисертацію про розділ «Видіння Ґюльві» з «Молодшої Едди». У 1889 році він отримав диплом зі скандинавської філології, видав і переклав «Так званий другий граматичний трактат „Молодшої Едди“»«Prof. Dr. phil. Eugen Mogk», Catalogue of professors of the University of Leipzig .. Він викладав скандинавську філологію в університеті з 1888 року до свого виходу на пенсію у 1925 році: до 1893 року як приват-доцентом, з 1893 до 1901 рік як позаштатний екстраординарний професор, з 1901 до 1923 рік як штатний екстраординарний професор і з 1923 до 1925 рік як ординарний професор«Prof. Dr. phil. Eugen Mogk», Catalogue of professors of the University of Leipzig .. Серед його учнів були Бернгард Куммер і Костянтин РайгардтBernard Thomas Mees, The Science of the Swastika, New York: Central European University Press, 2008, , pp. 121, 224.. У листопаді 1933 року він підписав заяву викладачів коледжу та університету на підтримку Гітлера та нацистського режимуNationalsozialistischer Lehrbund Deutschland-Sachsen, Bekenntnis der deutschen Professoren zu Adolf Hitler und dem nationalsozialistischen Staat, Dresden, 1934, , p. 136.. Помер у Лейпцигу.

Могк одружився з Маргарет Шеер. У пари народилося троє синів. Його син Гельмут Могк став керівником бібліотеки Лейпцизького університету.

Визнання Могк був членом Королівського данського товариства антикваріїв, Фіно-угорського товариства, Саксонської академії наук«Eugen Mogk, Prof. Dr. phil. habil.», Saxonian Academy of Sciences and Humanities . та Асоціації саксонського фольклору, чиї «Publications» він редагував з 1897 рокуAdolf Noreen, «Eugen Mogk», Nordisk familjebok Volume 18, Mekaniker — Mykale, 2nd ed. (1913) pp. 800–801 .. Він також належав до Leoniden, асоціації художників та інтелектуалів у Лейпцигу, заснованої у 1909 році.

У 1924 році він був відзначений фестшрифтомFestschrift Eugen Mogk zum 70. Geburtstag 19. Juli 1924, Halle a. d. Saale: Niemeyer, 1924, ..

Публікації та перегляди Для довідкової серії «Pauls Grundriß der germanischen Philologie» Могк написав огляд давньоскандинавської літератури (Norwegisch-isländische Literatur, 1889) і скандинавської міфології (Mythologie, 1891). Останній був замінений у 1935—1937 на «Altgermanische Religionsgeschichte» Яна де ФрісаMees, pp. 85–86.A. D. Kylstra, «Jan de Vries und die erste Auflage seiner 'Altgermanischen Religionsgeschichte'» in Palaeogermanica et Onomastica: Festschrift für J.A. Huisman zum 70. Geburtstag, ed. Arend Quak and Florus van der Rhee, Amsterdamer Beiträge zur älteren Germanistik 29, Amsterdam/Atlanta: Rodopi, 1989, , pp. 97–108, p. 97 . Він також редагував тритомну збірку «Altnordische Textbibliothek» і був одним із редакторів колекції ісландських саг «Altnordische Sagabibliothek», яка почала публікуватися у 1891 році.

Могк зосереджувався на давньоскандинавських текстах як на літературі, в низці публікацій стверджував, що Сноррі Стурлусон був міфографом, який складав історії про германських богів, щоб пояснити поетичні алюзії, а не повідомляти про міфи, які існували ранішеUdo Strutynski, «History and Structure in Germanic Mythology: Some Thoughts on Einar Haugen's Critique of Dumézil» in Myth in Indo-European Antiquity, ed. Gerald James Larson et al., Berkeley, California: University of California, 1974, , pp. 29–50, p. 36.. Наприклад, він стверджував, що в уривку в еддичній поемі «Пророкування вельви», який зазвичай розглядається як посилання на війну асів і ванів. Вани спочатку перебували у фортеці з асами, після того, як стіну розбили, вони билися не проти асів, а проти спільного ворога, Йотуна. Він пояснював Ґулльвейг як велетня, а не як одну з ванів. Жорж Дюмезіль рішуче заперечував точку зору Могка, звинувачуючи його у вбивстві характеру, а також у «війні» та «стерилізації» традиційних джерел у цій галузіWouter W. Belier, Decayed Gods: Origin and Development of Georges Dumézil's «Idéologie Tripartie», Studies in Greek and Roman Religion 7, Leiden / New York: Brill, 1991, , p. 182, quoting from Tarpeia, p. 253 : «un jeu de massacre, d'où la documentation traditionelle sort meurtrie et stérilisée … un des épisodes les plus remarquables de cette autre guerre.». Погляд Могка на Сноррі розглядають як кульмінацію еволюційного погляду на те, що у давньоскандинавській релігії можна розрізнити етапи розвитку, і що деяким богам, як-от Тор й Одін, передували сільськогосподарські божества, наприклад ФрейрEinar Haugen, «The Mythical Structure of the Ancient Scandinavians: Some Thoughts on Reading Dumézil», in To Honor Roman Jakobson: Essays on the Occasion of His Seventieth Birthday: 11 October 1966 (1967), repr. in Studies by Einar Haugen: Presented on the Occasion of his 65th Birthday, April 19, 1971, ed. Evelyn S. Firchow et al., Janua linguarum Series maior 49, The Hague: Mouton, 1972, , pp. 550–63, p. 552..

Могк також писав про фольклор, наприклад дослідження 1929 року про середньовічні примирливі хрести, і вплинув на розвиток галузі фольклористики у Німеччині. Він стверджував про наголос на автентичності у вивченні фольклору, і що народні матеріали характеризуються бездумним рефлексом, а не свідомим винаходомRegina Bendix, In Search of Authenticity: The Formation of Folklore Studies, Madison, Wisconsin: University of Wisconsin, 1997, , p. 112..

Вибрані твори

Untersuchungen über die Gylfaginning: 1. Тейл. Das Handschriftenverhältnis der Gylfaginning, 1879 рік (Видавництво) Altnordische Texte. 1: Gunnlaugssaga Ormstungn, 1886 (Видавництво) Gunlaugssaga ormstungu, 1886 Kelten und Nordgermanen im 9. und 10. Jahrhundert, 1896 рік Die Menschenopfer bei den Germanen, 1909 Der Ursprung der mittelalterlichen Sühnekreuze, 1929 Zur Bewertung der Snorra-Edda als religionsgeschichtliche und mythologische Quelle des nordgermanischen Heidentums, 1932

Примітки

Додаткова література

Elisabeth Karg-Gasterstädt. «Eugen Mogk und die Volkskunde». Mitteldeutsche Blätter für Volkskunde 16 (1941) 96–104 Gustaf Cederschiöld: Briefe an Hugo Gering und Eugen Mogk. Unter Mitarbeit v. Birgit Hoffmann hrsg. v. Hans Fix (Saarbrücken, AQ-Verlag, 2016, 630 S. )

Посилання