Андрій Мусійович Пащук ( 1891, с. Гораймівка Луцького повіту Волинської губернії — 27 жовтня 1937, Сандармох) — український громадсько-політичний діяч на Волині, просвітянин, кооператор і агроном. Голова Луцької «Просвіти», посол до Сейму Другої Речі Посполитої І скликання (1922–1927) від Блоку національних меншин. У міжвоєнний період пройшов шлях від українського національного руху до комуністичного середовища.

У 1928 році переїхав до УСРР, де працював за фахом агронома. У роки сталінських репресій був заарештований, засуджений до ув'язнення в таборах Біломорсько-Балтійського каналу та розстріляний в урочищі Сандармох. Реабілітований посмертно (1989).

Життєпис

На Волині Походив із селянської родини. Здобув середню спеціальну освіту. З 1920 року очолював луцьку «Просвіту». У 1922—1927 роках був депутатом сейму, куди його обрано за списком Блоку національних меншин. Початково належав до Української парламентарної репрезентації (УПР).

23 травня 1923 року з іншими послами утворив соціалістичну фракцію Українського посольського клубу. 22 лютого 1924 року вийшов з УПР та став одним із творців фінансованого більшовиками Клубу УСДП. Цей клуб проголошував боротьбу за робітничо-селянський уряд, передання без викупу всієї землі селянам (без різниці за релігійною та національною ознаками) тощо. 7 листопада 1924 року Клуб УСДП припинив існування; більшість його членів, включно з Пащуком, разом із польськими комуністами створила Комуністичну посольську фракцію (КПФ) й мала намір «відтепер неустрашимо боротися разом за перемогу спільної нам комуністичної ідеї».

16 вересня 1927 року Пащук склав заяву маршалкові сейму про вихід із КПФ через розходження з іншими її членами в питаннях національної політики. Вже за два тижні він розкаявся у цьому й відправив до КПФ лист із проханням дозволити йому повернутися до фракції. Свій вихід із неї назвав «глибоко політично неправильним» наслідком «внутрішнього ослаблення в результаті певних переживань на особистому тлі». Колишні фракційні товариші йому відмовили, оскільки, на їхню думку, Пащук «споневірив довір'ям робітничої кляси і поставив себе поза скобками борючогося пролетаріяту» й «доказав, що він є чоловіком слабким».

В радянській Україні Член Комуністичної партії Західної України. У 1928 році виїхав до УРСР. Проживав у Харкові, де працював агрономом харківської обласної контори «Союзсеменовод».

15 березня 1933 року заарештований Коростенським райвідділком Державного політичного управління за антирадянську діяльність, проте 5 квітня був звільнений з-під варти. 15 серпня був арештований повторно, цього разу за звинуваченням в участі у конттреволюційній діяльності. 10 листопада 1933 року засуджений судовою трійкою при колегії ДПУ УРСР на 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував у Білбалтлазі. Розстріляний 27 жовтня 1937 року в урочищі Сандармох. Реабілітований посмертно 31 серпня 1989 року.

Примітки

Література

Ришард Тожецький. «Kwestia ukraińska w Polsce w latach 1923—1929», Краків 1989, Wydawnictwo Literackie, ISBN 83-08-01977-3