Синтетизм — це термін, який використовують постімпресіоністи, такі як Поль Ґоґен, Еміль Бернар і Луї Анкетен, щоб відрізнити свої роботи від імпресіонізму. Раніше синтетизм був пов'язаний з клуазонізмом, а пізніше з символізмом. Термін походить від французького дієслова synthétiser (синтезувати або поєднувати, щоб утворити новий складний продукт).
Історія Поль Ґоґен, Еміль Бернар, Луї Анкетен та інші започаткували цей стиль наприкінці 1880-х і на початку 1890-х років.
Художники-синтетисти мали на меті синтезувати три особливості:
Зовнішній вигляд природних форм. Почуття художника до свого сюжету. Чистота естетичних міркувань лінії, кольору і форми.
У 1890 році Моріс Дені узагальнив цілі синтетизму так:
Варто пам’ятати, що зображення, перш ніж бути бойовим конем, оголеною жінкою чи якимось анекдотом, по суті є плоскою поверхнею, вкритою кольорами, зібраними в певному порядку.
Термін вперше був використаний у 1877 році для розмежування наукового та натуралістичного імпресіонізму, а також у 1889 році, коли Ґоґен та Еміль Шуффенекер організували Exposition de peintures du groupe impressioniste et synthétiste (Виставка живопису групи імпресіоністів і синтетистів) у Café Volpini на Всесвітній виставці в Парижі. Плутану назву помилково пов'язують з імпресіонізмом . Синтетизм підкреслював двовимірні плоскі візерунки, чим відрізнявся від імпресіоністського мистецтва та теорії.
Картини синтетизму
Поль Серюзьє Талісман (Bois d'amour) (1888) Поль Ґоґен Бачення після проповіді (1888), Прекрасна Анжель (1889), Втрата невинності (1890) Еміль Бернар Жнива гречки (1888) Шарль Лаваль Виходити на ринок (1888) Куно Аміє Бретонська прядилка (1893)
Галерея
Примітки