Ле́нівка — село в Україні, у Китайгородській сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва Первісна назва поселення Ленінка. Село Ленінка виникло у першій половині ХХ століття, у період активного розвитку промисловості та колективізації на Поділлі. Його назва безпосередньо пов’язана з тодішньою радянською традицією - увічнювати пам’ять про Вождя світового пролетаріату. Назву «Ленінка» село отримало у 1920-х роках. Це був своєрідний знак «нової епохи» - свідчення приналежності до ідеології того часу. У післявоєнні роки назва Ленінка зберігалася в офіційних документах, шкільних журналах, архівних матеріалах і на картах. Старожили села досі пам’ятають цю назву, адже під нею минуло їхнє дитинство, навчання й праця в колгоспі. Після проголошення незалежності України, внаслідок поступової деколонізації та дерусифікації, багато населених пунктів із радянськими назвами отримали оновлені, природніші для української мови форми. Так «Ленінка» поступово трансформувалася у «Ленівку» - назву, яка нині вживається офіційно. Вона зберегла історичне звучання, але водночас втратила безпосередню ідеологічну прив’язку.
Географія Село Ленівка розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 22 кілометри автодорогами від міста Кам'янець-Подільський. Неподалік Ленівки тече річка Студениця.
Історія Територія, на якій сьогодні знаходиться село Ленівка, на початку ХХ століття належала панам. До приходу радянської влади життя поселення кипіло у Совиному яру. Саме там жили й працювали люди, діяла паперова фабрика і гуральня. В часи колективізації панські маєтки почали використовувати для інших потреб, а землі роздали людям під дачні ділянки. Ось так, на початку 20-их років XX століття, з’являється нове поселення. Село рахується наймолодшим населеним пунктом громади.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Дерев'янської, Калачковецької, Китайгородської та Колодіївської сільських рад село увійшло до Китайгородської сільської громади, до цього органом місцевого самоврядування була Китайгородська сільська рада.
Станом на 2017 рік на все село мешкає лише декілька сімей, їхні промисли – бджільництво та збір грибів.
Експертна комісія Українського інституту національної пам'яті дослідила відповідність назви населеного пункту до норм закону про декомунізацію і рекомендує перейменувати село через радянізацію топоніма.
Населення За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 67 осіб.
У 2015 році в селі мешкало 59 осіб, у 2017 році нараховувалось уже 58 осіб.
Релігія Церква Свято-Дмитрівська (вул. Північна, 1А, УПЦ МП)
Охорона природи Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Див. також Поділля — історико-географічна область. Галерея
Примітки