Центральний індустріальний регіон (, абревіатура COP) — промисловий район у Польщі. Один із найбільших економічних проєктів Другої Польської Республіки. 5-річний проєкт ініціював знаменитий польський економіст, заступник прем'єр-міністра і міністр фінансів Еугеніуш Квятковський. Його мета була створити великий промисловий центр посеред країни, в міру можливості подалі від будь-яких кордонів, підсилюючи польську економіку і скорочуючи безробіття. Чотирирічний план розвитку СОР затвердили 1 вересня 1936 і мали закінчити 30 липня 1940, але цьому завадив початок Другої світової війни і німецьке вторгнення в Польщу 1 вересня 1939. Проєкт СОР мав успіх у польській промисловості, значно розширившись після кінця війни в 1945, коли його відновила і розвинула Польська Народна Республіка.
Історія Починаючи з 1928, у Польщі намагалися створити індустріальний регіон посеред країни, щоб він був якнайдалі від кордонів Німеччини або Радянської Росії. План остаточно схвалив польський уряд 1936 року.
COP розташували на територіях таких тодішніх воєводств: східні частини Келецького воєводства і Краківського воєводства, південна частина Люблінського воєводства і західна частина Львівського воєводства — 46 повітів, або 15,4 % території і 17 % населення Польщі. Коефіцієнт урбанізації цих територій становив 17 % (94 міста), порівняно з середньопольською величиною 30 %. Аргументи для такого розташування COP були: a) військовий — відносно велика відстань від західного кордону (Польща чекала на німецький напад), захищено з півдня Карпатами. b) демографічний — вельми висока щільність населення (100 чоловік на квадратний км) з високим безробіттям (400—700,000) c) економічний — щоб підсилити здебільшого сільськогосподарський ринок Східної Польщі та створити ринок для індустріальної продукції Західної Польщі і енергетичний ринок для Південної Польщі. Крім того, цей регіон мав дещо нерозроблені природні ресурси (камінь, залізо, глина, плюс деякі енергетичні ресурси). d) соціальний — щоб скоротити безробіття, все ще високе в здебільшого сільськогосподарських регіонах Східної Польщі після Великої Депресії.
Мережа COP вимагала гігантських фінансових інвестицій — лише розвиток інфраструктури і військової промисловості було оцінено в 3 млрд. злотих. Оскільки очікування війни зростали, приватні інвестиції з Європи наприкінці 1930-х були маленькі, і тому польський уряд ніс більшість тягаря фінансування проєкту: за роки 1937—1939 COP спожив приблизно 60 % усіх польських інвестиційних фондів.
Досягнення Частиною мережі були такі індустріальні проєкти: металургійний завод і електростанція в Сталевій Волі, гумова фабрика в Дембиці, автомобільний завод у Любліні, літакобудівний завод у Мельці, авіадвигунний і артилерійський завод у Ряшеві, гідроелектростанція в Рожнові і Мишковці, розширення заводу Zakłady Azotowe в Мосцицях (Тарнів). Військову промисловість у Старопольському індустріальному регіоні було розширено в містах Радом, Скаржисько-Каменна, Островець-Свентокшиський, Стараховиці, Кельці. Більшість інвестицій надійшли в райони з високим безробіттям, послабивши соціальну напругу і підсиливши польську економіку.
Розвиток COP і подібні проєкти на кшталт будівництва морського порту в Гдині були найбільшими видатними досягненнями Другої Польської Республіки, відзначаючи початок нової ери незалежності. Мережу COP підтримав комуністичний уряд Польщі після Другої світової війни.
Однак, оскільки кінцевим строком виконання плану був кінець липня 1940 року, а Польща не мала достатнього капіталу для самостійної реалізації всього плану, лише деякі із запланованих проєктів повністю запрацювали до початку війни, а багато інших взагалі не були розпочаті. Як наслідок, їхній внесок у оснащення польської армії напередодні війни був відносно незначним і мало що зміг зробити, щоб вирівняти нищівну матеріальну перевагу німецьких збройних сил.
Німецька тактика бліцкригу в Другій світовій війні з її стрімким просуванням надзвичайно добре оснащеної піхоти та швидких моторизованих сил і атакою авіації призвели до того, що промисловий регіон з усією очевидністю не зміг би стати тим безпечним притулком для польської промисловості. В усякому разі, німецький розділ Чехословаччини показав, що заводи COP опинилися на прямому шляху німецького нападу зі Словаччини. Протягом німецької окупації більшість заводів працювала на переоснащення німецького війська. Після війни промислові підприємства були розширені і головним чином продовжують працювати сьогодні.
Див. також Верхньосілезький промисловий район
Посилання Wiesław Samecki, Ekonomia 3: Centralny Okręg Przemysłowy 1936—1939, Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 1998, ISBN 8322916345